1.3 Огляд існуючих моделей дистанційного управління навчальним процесом.

Багато зарубіжних та вітчизняних вчених приділяють увагу вивченню дистанційного навчання серед яких  В. Биков, Г. Козлакова, К. Корсак, В. Кухаренко, Е. Полат,  А. Хуторський, Дж. Андерсен, Ст. Віллер, Т. Едвард,В. Рибалка, Б. Шуневич та ін.

Моделювання – це один із методів наукового дослідження. Багато вчених приділяють значну увагу дослідженню моделей дистанційного навчання. В даний час існуюча мережавідкритого і дистанційного навчання базується на шести основних моделях, які використовують різноманітні традиційні засоби та нові інформаційні технології.

Модель 1. Навчання по типу екстернату.

Навчання орієнтоване на шкільні та вузівські вимоги і призначене для тих,хто не може відвідувати заняття в наслідок різних обставин. Модель передбачає консультування у спеціалістів, тестування.

Модель 2. Університетське навчання (на базі одного університету). Така модель являє собою цілу систему навчання для студентів які навчаються дистанційно, навчання відбувається з використанням інформаційно-комунікаційних технологій. Створюються навчальні середовища окремих університетів, де студенти можуть отримувати додаткову інформацію по окремим дисциплінам.

Модель 3. Навчання засноване на співробітництві декількох учбових закладів.Співробітництво декількох учбових закладів дозволяє створити більш професійне учбове середовище і не таке витратне.

Модель 4. Навчання в спеціалізованих учбових закладах. Спеціально створені з метою дистанційного навчання освітні заклади орієнтовані на розробку мультимедійних закладів. До їх компетенції також входить оцінка та атестація студентів. Найвідомішим закладом такого типу є Відкритий університет в Лондоні.

Модель 5. Автономні навчальні системи. Традиційно в зарубіжній практиці така модель також вважається дистанційною, хоча вона може вважатися дистанційною лише там де це стосується інтерактивності. Навчання відбувається засобами теле- та радіопередач. Дана модель широко розповсюджена в університетах США.

Модель 6. Неформальне, інтегроване дистанційне навчання на основі мультимедійних програм. Це також програми самоосвіти з можливостями консультування. Вони орієнтовані на навчання дорослої аудиторії, тобто тих людей які внаслідок різноманітних причин не змогли отримати шкільну освіту. Подібні проекти можуть стати частиною державної освітньої програми. [3]

Зважаючи на вищезазначені моделі дистанційного навчання, що функціонують останні 20 років, можна виділити наступні їх цілі.

1. Дати можливість удосконалюватись, поповнювати свої знання в рамках діючих освітніх програм.

2. Надати атестат про освіту, підвищення кваліфікації на основі результатів екзаменів.

3. Дати якісну освіту по різним напрямкам шкільної та вузівської програми.

Існує і інший підхід до виділення моделей дистанційного навчання, якщо ми розглядаємо саму організацію учбового процесу. Інститут дистанційного навчання (Institute for Distance Education/ UniversityofMaryland, USA) пропонує для організації учбового процесу три моделі.

Модель А. Розподілений клас.

Модель Б. Самостійна робота студентів.

Модель В. Відкрите навчання  + клас.

Е.С. Полат пропонує  інші моделі дистанційного навчання:

-         Інтеграція очних і дистанційних форм навчання. На його думку, це найбільш перспективна модель. Дистанційні курси можна створювати на базі окремих університетів, викладання можуть проводити самі викладачі. Можна говорити про створення інформаційно-предметного середовища по окремим предметам.

-         Мережеве навчання (автономні мережеві курси та інформаційно-предметне середовище. Дана модель навчання необхідна в тих випадках коли виникають складності з якісним навчанням за очною формою навчання (люди з обмеженими можливостями, студенти та дорослі які бажають підвищити свій професійний рівень, змінити професію тощо). В цьому випадку створюються спеціальні автономні курси дистанційного навчання по окремим предметам, розділам або темам програми. Автономні курси більш призначені  для оволодіння окремим учбовим предметом або для поглиблення знань за цим предметом,

-         Мережеве навчання та кейс-технології. Ця модель призначена для диференціації навчання. Дуже зручно навчати опираючись на вже видані підручники та учбові посібники (з використанням додаткового матеріалу, розміщеного в мережі) щоб поглиблювати знання студентів з високим рівнем знань або давати додаткові пояснення, вправи для студентів з низьким рівнем. При цьому передбачається надання консультацій викладачем, система тестування і контролю, додаткові лабораторні і практичні роботи, спільні проекти тощо.

- Інтерактивне телебачення (Two-way TV), відеоконференції.Модель інтерактивного телебачення пов’язана з телевізійними  технологіями і є поки що надзвичайно коштовною. Це трансляція занять за допомогою відеокамер і телевізійного обладнання на відстані. Ця модель дистанційного навчання повністю імітує очну форму навчання. За її допомогою стіни класу розширюються за рахунок віддалених студентів, з якими викладач та студенти можуть взаємодіяти (по типу телемосту). Тому ця модель вимагає присутності викладача та студентів у визначений час, у визначеному місці.

А.А. Андрєєв виділяє п’ять моделей організації учбового процесу дистанційного навчання, де за основу класифікації пропонує взяти засоби надання учбових матеріалів. (Таблиця 1)

1. Модель «кейс-технології» дистанційного навчання.

2. Модель кореспондентського  навчання.

3. Радіотелевізійна модель навчання.

4. Модель мережевого навчання.

5.Модель мобільного персонального портативного комп’ютера(МППК).

Відповідно типам дистанційного навчання встановлюються цілі, зміст, організаційна структура, форми і методи навчання, система діагностики і оцінки результатів, тобто будується дидактична система. Крім того, в кожному випадку вибудовується своя система дистанційної діяльності навчального закладу.

Однак зауважимо, що в розглянутих вище моделях ніяк не конкретизуються такі характеристики дистанційного навчання як тип комунікації, синхронність взаємодії і його періодичність, можливості інформаційно-освітнього середовища, за допомогою якої здійснюється взаємодія і т.д. Не виділивши ці умови, неправомірно говорити про можливість побудови дидактичної, а тим більше методичної системи.

Аналіз літератури з проблем дистанційного навчання дозволяє зробити висновок про те, що, говорячи про моделі дистанційного навчання, автори вибирають різні підстави для їх класифікації. Існує декілька різних підходів до виділення моделей дистанційного навчання. В основному виділення авторами моделей дистанційного навчання відбувається не на підставі теоретичного аналізу, а на основі практики.

Можна зробити висновок про необхідність створення та поширення в Україні ДО як невід’ ємного фактора розвитку кваліфікованого, інтелектуального й високопрофесійного суспільства і зокрема потребу широкого залучення ДН у галузь медичної освіти. 

1.4 Класифікація моделей та дослідження методів їх оцінки.