2.2 Вибір схеми живлення

Схеми живлення освітлювальних установок повинні забезпечувати:

• необхідний рівень надійності живлення;

• регламентовані рівні напруги і постійність напруги джерела живлення;

• простоту і зручність експлуатації;

• економічність установки.

У більшості випадків освітлювальні навантаження живляться від силових цехових трансформаторів напругою 6(10)/0,38 кВ із заземленою нейтраллю вторинної обмотки.

Використання самостійних освітлювальних трансформаторів обмежується випадками, коли характер силового навантаження не дає можливість забезпечити необхідну якість напруги, коли використовується для силових навантажень напруга вище 380 В та коли система напруг 380/220 або 220/127 В неприпустима для освітлювальної установки за умовами безпеки.

В освітлювальних мережах розрізняють живильні і групові лінії. Живильна лінія з'єднує джерело живлення з груповими щитками освітлення. Групові лінії служать для приєднання світильників до групових щитків.

Групові щитки мають як вводний апарат захисту, так і апарати захисту на кожну групову лінію, що відходить. Згідно ПУЕ струм захисних апаратів на групових лініях не повинний перевищувати 25 А за винятком ліній, що живлять лампи розжарювання одиничною потужністю 500 Вт і більше і газорозрядні лампи потужністю 125 Вт і більше, у цьому випадку струм захисного апарата не повинний перевищувати 63 А.

Кількість світильників, що підключається на одну фазу групової мережі не повинна перевищувати:

• для ламп розжарювання, ДРЛ, ДРИ і натрієвих – до 20;

• для люмінесцентних ламп – до 50;

• для ксенонових ламп потужністю 10 кВт і вище – не більше однієї.

У конструктивному виконанні живильні лінії виконуються чотирипроводними при мережі з заземленою нейтраллю і трифазними в мережах з ізольованою нейтраллю. Групові лінії можуть бути однофазними (1ф + N), двофазними (2ф), двофазними з нульовим проводом (2ф + N), трифазними (3ф) і трифазними чотирипровідними (3ф + N). Останній вид лінії використовується найбільш часто, тому що дозволяє зменшити переріз провідникового матеріалу, забезпечити рівномірне навантаження фаз, знизити коефіцієнт пульсації при живленні світильників від різних фаз.

Середня довжина трифазних чотирипровідних групових ліній для системи напругою 380/220 В складає 80 м, для системи напруг 220/127 В – 60 м, довжина двопровідних групових ліній - відповідно 35 і 25 м.

Розрізняють радіальні, магістральні і змішані схеми живлення освітлювальних установок (рисунок 23). Радіальні схеми використовуються при високих навантаженнях групових щитків (порядку 100-200 А) і забезпечують більш високу надійність живлення. Магістральні схеми дозволяють заощаджувати провідниковий матеріал і апаратуру на розподільних пунктах, однак мають меншу надійність живлення. Змішані схеми одержали найбільше поширення через їхню гнучкість.

Освітлювальні мережі внутрішнього освітлення поділяють на лінії: живильну, що прокладається від трансформаторної підстанції до групових щитків, та групову – від групових щитків до світильників.

За надійністю електропостачання ОУ поділяються на:

I категорія – перерва в електропостачанні не допускається, або допускається лише на час автоматичного ввімкнення резерву. Живлення цих установок слід забезпечувати від двох незалежних джерел. Якщо перерва в роботі електропостачання може призвести до порушення, особливо важливого технологічного процесу, загрозі життю багатьох людей, то ОУ виділяються в особливу групу і живляться вони від двох незалежних джерел з перемиканням частини світильників на третє незалежне джерело живлення при повному вимкненні установки.

II категорія – допускається перерва в електропостачанні на час, необхідний для ручного вмикання резерву черговим персоналом або виїзною бригадою. Такі установки практично забезпечуються автоматичним вводом резерву.

III категорія – всі інші освітлювальні установки, в яких допускається перерва електропостачання на час ремонту або заміну пошкодженого елемента на протязі доби. Живлення цієї категорії може створюватись від однієї одно трансформаторної підстанції. Всі види навантаження живляться самостійними лініями від шин нижчої напруги підстанції або від вводу в будівлю.

Гасіння всього освітлення можливе тільки при знеструмленні трансформатора. В окремих будинках з невеликим навантаженням можна ввести тільки одну живильну лінію.

В живильних мережах освітлення використовуються магістральні і радіальні схеми живлення, в залежності від потужності і розміщення щитків. При магістральних схемах живлення однією лінією рекомендується живити не більше 5 щитків.

Живлення навантажень  категорії може здійснюватися від однієї однотрансформаторної підстанції. Аварійне та робоче освітлення повинні при цьому мати самостійне живлення, починаючи від розподільчого щита підстанції або від вводу в будівлю.

Рисунок 2.1 – Схема живлення освітлювальної установки

від однотрансформаторної підстанції:

1 – групові щитки робочого освітлення;

2 – щиток аварійного освітлення

Для проектуючого об’єкту вибираю систему живлення освітлення від однієї двотрансформаторної підстанції, зображену на рисунку 2.1 з напругою 380/220 В.