38.Автоматизоване робоче місце.

Автоматизо́ване робо́че мі́сце (АРМ) — індивідуальний комплекс технічних і програмних засобів, що призначений для автоматизації професійної праці фахівця і забезпечує підготовку, редагування, пошук і видачу на екран і друк необхідних йому документів і даних. Автоматизоване робоче місце забезпечує оператора всіма засобами, необхідними для виконання певних функцій. АРМ об'єднує програмно-апаратні засоби, що забезпечують взаємодію людини з комп'ютером, надає можливість введення інформації (через клавіатуру, комп'ютерну мишку, сканер тощо) та її виведення на екран монітора, принтер, плотер, звукову карту — динаміки або інші пристрої виводу. Як правило, АРМ є частиною автоматизованої системи управління. Дані обробляються на автоматизованих робочих місцях управлінського персоналу, які поєднуються між собою локальними або глобальними мережами передачі даних. З впровадженням розподіленої обробки відбувається зниження витрат на утримання обчислювальної системи, підвищення її гнучкості та життєздатності. Розподілена обробка даних неможлива без модульної структури ІС, що полегшує її створення та оновлення. Впровадження та використання мереж автоматизованих робочих місць (АРМ) управлінського персоналу має багато переваг у разі організації виконання ними функціональних задач. До них належать можливість організації сукупної роботи користувачів через комп'ютерну мережу; можливість маневрування ресурсами у межах мережі; можливість резервування потужностей і перерозподілу навантажень; забезпечення доступу до всієї інформації та фондів алгоритмів і програм, накопичених у мережі. АРМ мають бути орієнтовані, в основному, на користувачів, слабо підготовлених для роботи на персональному комп'ютері або таких, що не мають ніякої підготовки. Через це першорядного значення набуває раціональна організація діалогу між користувачем АРМ і комп'ютером. Структура локальних мереж АРМ відповідає прийнятій на підприємстві організаційній структурі управління. За характером використання АРМ у процесі управління класифікуються на індивідуальні та групові (для багатьох користувачів). Створення АРМ звільняє управлінський персонал від виконання рутинної роботи з оформлення документів, проведення розрахунків.

Здебільшого для створення одного АРМ потрібна одна персональна ЕОМ (ПЕОМ). Фізично одна ПЕОМ може обслуговувати декілька АРМ спеціалістів. Конкретне суміщення АРМ може бути здійснене, виходячи з функціональної близькості цих АРМ, а також з урахуванням фактора територіального розташування відповідних підрозділів і спеціалістів. У деяких випадках одне АРМ може функціонувати на декількох ПЕОМ одночасно.Важливим завданням у процесі створення АРМ є технічно та економічно обгрунтований вибір класу використовуваної ПЕОМ.

З урахуванням сфер застосування можлива класифікація АРМ за функціональною ознакою: АРМ адміністративно-управлінського персоналу;АРМ проектувальника автоматизованих систем управління і т. д.; АРМ фахівця в області економіки, математики, фізики, медици-ни і т. д.;АРМ виробничо-технологічного призначенн.

Важливою класифікаційною ознакою АРМ є режим його експлуатації, за яким виділяються: одиничний режим експлуатації; груповий режим експлуатації; мережений режим експлуатації. У першому випадку АРМ реалізується на відособленому персональному комп’ютері (ПК), всі ресурси якого знаходяться в монопольному розпорядженні користувача. Таке робоче місце орієнтоване на вирішення нестандартних, специфічних завдань, і для його реалізації застосовують ПК невеликої потужності. При груповому режимі експлуатації на базі одного ПК реалізується декілька робочих місць, об’єднаних за принципами адміністративної або функціо-нальної спільності. В цьому випадку потрібні вже потужніші ПК і достатньо складне програмне забезпечення. Груповий режим експлуатації, звичайно, використовується для організації розподіленої обробки даних в межах окремого підрозділу або організації для обслуговування стабільних груп фахівців і керівників. Мережевий режим експлуатації АРМ об’єднує переваги першого і другого режиму.

Життєздатність конкретного АРМ значною мірою визначається можливістю «вбудовування» елементів нових інформаційних технологій в систему управління. Основним змістом стає не стільки використання сучасних засобів обчислювальної і організаційної техніки, скільки вивчення нових взаємостосунків між фахівцями, що залучені в автоматизований технологічний процес обробки і використання інформації.