Розробка проекту комп’ютерної мережі магазинів

курсовая работа

2. Огляд літературних джерел

1. Столлингс В. Компьютерные сети, протоколы и технологии Интернета. - СПб.: БХВ. Петербург, 2005. - 832 с.: ил.

Дається вичерпний і наочний огляд обчислювальних мереж і передових інтернет-технологій. Використаний спадний підхід у вигляді модульної схеми, який полегшує засвоєння матеріалу студентами і дозволяє викладачам і науковим робітникам проектувати курси та планувати навчання, що відповідає їх власним потребам. Представлені загальні відомості про Інтернет, модель OSI, комплект протоколів TCP / IP. Описано найбільш поширені інтернет-додатки, основні транспортні протоколи, пропускна здатність і управління завантаженням каналів передачі даних, технології забезпечення бажаної якості обслуговування в IP-мережах. Розглянуто основні алгоритми маршрутизації в Інтернеті, основні мережні і канальні протоколи і технології, які підтримують трафік Інтернету, ключові питання безпеки мережі і управління мережею.

2. Буров Є.В. Компютерні мережі: Підручник. -Львів: ”Магнолія плюс”,. 2006.

У цьому фундаментальному виданні висвітлено практично всі сучасні мережеві інформаційні технології, Розглянуто апаратні та логічні принципи побудови мереж, функції протоколів, сучасні комерційні технології локальних та глобальних мереж, питання керування та адміністрування мережами, обєднання мереж, віддаленого доступу, архітектур розподілених обчислень. Значну увагу приділено побудові коректних мережевих вирішень, наведемо типові вирішення. Порівняно мережеві функції головних мережевих операційних систем.

3. Абрамов В.О., Клименко С.Ю. Базові технології компютерних мереж: навчальний посібник. - К.:Київ. ун-т ім. Б. Грінченка, 2011. - 291 с.

Навчальний посібник містить теоретичні основи базових технологій локальних компютерних мереж і комплекс практичних робіт, які дозволяють закріпити теоретичні знання й отримати навички роботи з мережами. Описуються принципи дії, властивості та налаштування апаратних засобів, які використовуються в базових мережевих технологіях, що є основою будь-яких типів компютерних мереж. Розглядаються основні питання створення та налаштування мереж із загальним комунікаційним середовищем, мереж з комунікацією і маршрутизацією пакетів, а також бездротових мереж.

4. В. Олифер‚ Н. Олифер. Основы компьютерных сетей. Учебное пособие.- СПб.: Издательство “Питер”, 2009. - 352 с.

Видання являє собою короткий навчальний курс, в якому послідовно розглядаються основні аспекти архітектури і технології сучасних компютерних мереж. У книзі висвітлено питання головних концепцій, які є фундаментом компютерних мереж, технології дротових, бездротових локальних мереж, складовою мережі (Інтернету), Глобальної мережі, популярних мережевих послуг і сервісів.

3. Основна частина

3.1 Вибір компонентів мережі

VPN (Віртуальна приватна мережа, англ. Virtual Private Network) -- це логічна мережа, створена поверх інших мереж, на базі загальнодоступних або віртуальних каналів інших мереж (Інтернет). Безпека передавання пакетів через загальнодоступні мережі може реалізуватися за допомогою шифрування, внаслідок чого створюється закритий для сторонніх канал обміну інформацією. VPN дозволяє обєднати, наприклад, декілька географічно віддалених мереж організації в єдину мережу з використанням для звязку між ними непідконтрольних каналів.

Інтернет (від англ. Internet) -- всесвітня система взаємосполучених компютерних мереж, що базуються на комплекті Інтернет-протоколів. Інтернет також називають мережею мереж. Інтернет складається з мільйонів локальних і глобальних приватних, публічних, академічних, ділових і урядових мереж, повязаних між собою з використанням різноманітних дротових, оптичних і бездротових технологій. Інтернет становить фізичну основу для розміщення величезної кількості інформаційних ресурсів і послуг, таких як взаємоповязані гіпертекстові документи Всесвітньої павутини (WWW) та електронна пошта.

ADSL (англ. Asymmetric Digital Subscriber Line) -- технологія широкосмугового доступу, яка забезпечує передачу швидкісного цифрового сигналу звичайною аналоговою телефонною лінією, та дозволяє одночасно користуватися телефоном і Інтернетом. Розроблена Bellcore у 1988 році.

1С: Бухгалтерія - це універсальна програма, яка дозволяє вести усі типи бухгалтерського обліку. Історія її розвитку тривала і спочатку це була окрема програма, що дозволяє будувати бухгалтерський баланс. На даний момент вона переросла в 1С Підприємство і стала комплексом програм бухгалтерського обліку.

1С: Бухгалтерія забезпечує рішення всіх задач, що стоять перед бухгалтерською службою підприємства, якщо бухгалтерська служба повністю відповідає за облік на підприємстві, включаючи, наприклад, виписку первинних документів, облік продаж і т.д. Крім того, інформацію про окремі види діяльності, торгові і виробничі операції, можуть вводити співробітники суміжних служб підприємства, що не є бухгалтерами. В останньому випадку за бухгалтерською службою залишається методичне керівництво і контроль за настройками інформаційної бази, що забезпечують автоматичне віддзеркалення документів в бухгалтерському і податковому обліку.

3.2 Вибір клієнтської частини

Семрвер (англ. server -- «служка») -- у компютерній термінології термін може стосуватися окремого компютера чи програми. Головною ознакою в обох випадках є здатність машини чи програми переважну кількість часу працювати автономно, без втручання людини реагуючи на зовнішні події відповідно до встановленого програмного забезпечення. Втручання людини відбувається під час встановлення серверу і під час його сервісного обслуговування. Часто це роблять окремі адміністратори серверів з вищою кваліфікацією.

Семрвер як компютер -- це компютер у локальній чи глобальній мережі, який надає користувачам свої обчислювальні і дискові ресурси, а так само доступ до встановлених сервісів; найчастіше працює цілодобово, чи у час роботи групи його користувачів.

Семрвер як програма -- програма, що надає деякі послуги іншим програмам (клієнтам). Звязок між клієнтом і сервером зазвичай здійснюється за допомогою передачі повідомлень, часто через мережу, і використовує певний протокол для кодування запитів клієнта і відповідей сервера. Серверні програми можуть бути встановлені як на серверному, так і на персональному компютері, щоразу вони забезпечують виконання певних служб (наприклад, сервер баз даних чи веб-сервер).

Компютер або програма, що установлена на цьому компютері, здатні автоматично розподіляти інформацію чи файли під керуванням мережної ОС або у відповідь на запити, прислані у режимі on-line користувачами, і таким чином надавати послуги іншим компютерам мережі (клієнтам).

Загальне призначення сервера

У більшості загального користування сервер фізичного компютера (система компютерної техніки) призначений запустити одну або декілька послуг (як приймаюча сторона) для задоволення потреб користувачів інших компютерів в мережі. В залежності від обчислювальних послуг, які вона пропонує, це може бути сервер баз даних, файловий сервер, поштовий сервер, сервер друку, веб-сервер, ігровий сервер, або якийсь інший сервер. У контексті архітектури клієнт-сервер, сервер являє собою компютерну програму, яка обслуговує запити інших програм - «клієнтів». Таким чином, сервер виконує деякі обчислювальні завдання від імені "клієнтів". Сервери часто надають основні послуги через мережу, або в приватних користувачів - всередині великої організації або громадським користувачам - через Інтернет. Мережевий сервер являє собою компютер, призначений для обробки запитів і передачі даних на інші (клієнт) компютери по локальній мережі або через Інтернет. Мережеві сервери зазвичай конфігуруються з додатковою памяттю і ємністю для обробки навантаження з обслуговування клієнтів.

Мережева операційна система виконується на мережевому сервері. З іншого боку, компютери-клієнти можуть працювати під управлінням різних операційних систем. Щоб операційна система клієнта могла використовувати мережу, потрібно встановити спеціальні драйвери, які дозволять платі мережного інтерфейсу компютера-клієнта звязатися з мережею. Ці драйвери працюють подібно драйверам принтера, що дозволяє прикладним програмам посилати інформацію на принтер. Програмне забезпечення мережевого драйвера дає можливість програмам посилати і приймати інформацію з мережі. Кожен компютер в мережі містить одну або більше плат мережного інтерфейсу, які зєднують компютер з мережею.

Очевидно, що продуктивність сервера не в останню чергу залежить від компютера, використовуваного в якості сервера. Необхідно орієнтуватися на найбільш високошвидкісний компютер. У цьому випадку, як завжди, існує можливість вибору між готовими серверами, запропонованими виробниками та постачальниками компютерної техніки, і серверами самостійної збірки. При наявності певного досвіду, самостійно зібраний під замовлення сервер може скласти альтернативу готовому продукту. Велика розмаїтість компонентів не дає можливості назвати конкретні види «заліза» для закупівлі і збірки. Тому слід звернути увагу на наступні моменти.

Сервер повинен виконувати декілька функцій.

- забезпечувати резервне копіювання даних.

- підтримувати СУБД для зберігання еталонів програм

- обробка дій з файлами, що знаходяться на його носіях.

- виконувати функцію маршрутизації даних в мережі.

Виходячи з вищеописаних функцій сервера, була підібрана наступна конфігурація:

- Процесор: 2 х AMD Opteron, модель 6380 (16-ядерний, 2,5 ГГц, 16 МБ L3, 115 Вт).

- Материнська плата: Hewlett Packard 990XTTs-aQ.

- Форм-фактор: 4 (c3000); 2 (c1000).

- Память: 2 x PC3-10600 Registered DDR3-1333.

- Вінчестер: 4 x 1 ТБ Western Digital Caviar Black (WD1002FAEX); 3.5"; 7200 об/хв; 64 МБ; SATA III.

- Мережева карта: 4 порти 1Гб/с NC551i FlexFabric.

Другим за вартістю компонентом проектованої мережі є робочі станції співробітників організації.

Робоча станція (англ. workstation) -- комплекс апаратних і програмних засобів, призначених для вирішення певного кола завдань.

· Робоча станція як місце роботи фахівця являє собою повноцінний компютер або компютерний термінал (пристрої введення-виведення, відокремлені і часто віддалені від керуючого компютера), набір необхідного ПЗ, за необхідністю доповнюються допоміжним обладнанням: друкувальним пристроєм, зовнішнім пристроєм зберігання даних на магнітних та/або оптичних носіях, сканер штрих-коду тощо.

· Також, терміном «робоча станція» позначають стаціонарний компютер у складі локальної обчислювальної мережі (ЛОМ)по відношенню до сервера. У локальних мережах компютери поділяються на робочі станції і сервери. На робочих станціях користувачі вирішують прикладні завдання (працюють в базах даних, створюють документи, роблять розрахунки, грають у компютерні ігри). Сервер обслуговує мережу і надає власні ресурси всім вузлам мережі, в тому числі і робочим станціям.

Необхідно обрати робочі станції співробітникам магазинів.

- Процесор: Процессор AMD FX-6350 (FD6350FRHKBOX); AM3+; 3,9 ГГц; 128 кБ L1 Cache; 6 МБ L2 Cache; 8 МБ L3 Cache; Vishera; 32 нм; BOX.

- Материнська плата: Gigabyte GA-970A-DS3P; Socket AM3+; AMD 970; AMD SB950; ATX; 4хDDR3(2000); 2xPCI-E x16; 3xPCI-E x1; 2xPCI; 6(SATA 6Gb/s); Audio 7.1ch; 1Gb Lan; 12хUSB2.0 + 4xUSB3.0.

- Оперативна память: Модуль памяті 2хDDR3 4 ГБ Corsair Vengeance (CMZ4GX3M1A1600C9); 12800 MБ/с; 1600 МГц; радіатори; RET.

- Вінчестер: 1 ТБ Seagate Barracuda 7200 (ST1000DM003); 3.5"; 7200 об/хв; 64 МБ; SATA III.

- DVD-RW привід: SATA Asus DRW-24F1ST; чорний; DVD+/-R 24х; DVD+/-RW 8х; CD-R 48x; CD-RW 24х; OEM.

- Відеокарта: AMD Radeon R7 260X 2 ГБ GDDR5 Asus (R7260X-DC2OC-2GD5); PCI-E; 1188 МГц; 7000 МГц; 128 біт; 2xDVI; 1xHDMI; 1xDisplayPort; 2-slot; RET.

- Блок живлення: Chieftec 750 Вт (CTG-750C); 20 + 4 pin; 6xSATA; 4xIDE; 2xFloppy; 2x6+2-pin PCI-E; 1 х 120 мм; переносні кабелі живлення; APFC; RET.

Джерело безперебійного живлення Chieftec CTG-750C.

Характеристики:

- Потужність: 750 Вт

- Охолодження: тихий вентилятор 120 мм

- Тип розєму підключення до материнської плати: ATX 24pin

- Тип розєму підключення до процесора: 1x4pin, 1x8pin

- Максимальні навантаження: +5 В - 22 A / +3.3 В - 22 A / +12 В 1 - 30 A / +12 В 2 - 30 A / -12 В - 0.3 A / +5 В SB - 3 A

- Розміри: 140 x 150 x 87 мм

- Додатково

- UVP (Захист від пониження напруги в мережі)

- OVP (Захист від підвищення напруги в мережі)

- SCP (Захист від короткого замикання)

- OPP (Захист від перевантаження)

- OCP (Захист від надструмів)

- OTP (Захист від підвищення температури)

- AFC (Автоматичний контроль швидкості вентилятора)

- Середній час безвідмовної роботи: 100000 годин.

RAID (англ. redundant array of independent/inexpensive disks) -- надлишковий масив незалежних/недорогих дисків для компютера. Дисковий масив -- це набір дискових пристроїв, що працюють разом, щоб підвищити швидкість і/або надійність системи вводу/виводу. Цим набором пристроїв керує спеціальний RAID-контролер (контролер масиву), який забезпечує функції розміщення даних по масиву; а для решти всієї системи дозволяє представляти весь масив як один логічний пристрій вводу/виводу. За рахунок паралельного виконання операцій читання і запису на кількох дисках, масив забезпечує підвищену швидкість обмінів в порівнянні з одним великим диском.

Масиви також можуть забезпечувати надмірне зберігання даних, з тим, щоб дані не були втрачені у разі виходу з ладу одного з дисків. Залежно від рівня RAID, проводиться або дзеркалювання або розподіл даних по дисках.

Рівні RAID

Каліфорнійський університет в Берклі представив наступні рівні RAID, вони були прийняті як стандарт де-факто. Кожен з чотирьох основних рівнів RAID використовує унікальний метод запису даних на диски, і тому всі рівні забезпечують різні переваги. Рівні RAID 1,3 і 5 забезпечують дзеркалювання або зберігання бітів парності; і тому дозволяють відновити інформацію у разі збою одного з дисків.

RAID рівня 0

Технологія RAID 0 також відома як розподіл даних (англ. data striping). Із застосуванням цієї технології інформація розбивається на шматки (фіксовані обсяги даних, зазвичай називаються блоками); і ці шматки записуються на диски і прочитуються з них паралельно. З погляду швидкодії це означає дві основні переваги:

· підвищується пропускна спроможність послідовного вводу/виводу за рахунок одночасного завантаження кількох інтерфейсів.

· знижується латентність випадкового доступу; декілька запитів до різних невеликих сегментів інформації можуть виконатися одночасно.

Недолік:

· рівень RAID 0 призначений виключно для підвищення швидкодії, і не забезпечує надмірності даних. Тому будь-які дискові збої вимагають відновлення інформації з резервних носіїв.

RAID рівня 1

Технологія RAID 1 також відома як дзеркалювання (англ. disk mirroring). В цьому випадку, копії кожного шматка інформації зберігаються на окремому диску; або, зазвичай кожен (використовуваний) диск має «двійника», який зберігає точну копію цього диска. Якщо відбувається збій одного з основних дисків, то він підмінюється своїм «двійником». Продуктивність довільного читання може бути покращена, якщо для читання інформації використовуватиметься той з «двійників», головка якого розташована ближче до необхідного блоку.

Час запису може бути дещо більшим, ніж для одного диска, залежно від стратегії запису: запис на два диски може проводиться або в паралель (для швидкості), або строго послідовно (для надійності).

Рівень RAID 1 добре підходить для застосунків, які вимагають високої надійності, низької латентності при читанні, а також якщо не потрібна мінімізація вартості. RAID 1 забезпечує надмірність зберігання інформації, але у будь-якому випадку слід підтримувати резервну копію даних, оскільки це єдиний спосіб відновити випадково видалені файли або директорії.

RAID рівнів 2 і 3

Технологія RAID рівнів 2 і 3 передбачає паралельну («в унісон») роботу всіх дисків. Ця архітектура вимагає зберігання бітів парності для кожного елементу інформації, що розподіляється по дисках. Відмінність RAID 3 від RAID 2 полягає тільки в тому, що RAID 2 використовує для зберігання бітів парності кілька дисків, тоді як RAID 3 використовує тільки один. RAID 2 використовується украй рідко.

Якщо відбувається збій одного диска з даними, то система може відновити його вміст по вмісту решти дисків з даними і диска з інформацією парності.

Продуктивність в цьому випадку дуже велика для великих обсягів інформації, але може бути вельми скромною для малих обсягів, оскільки неможливе читання декількох невеликих сегментів інформації, що перекривається.

RAID рівнів 4 і 5

RAID 4 виправляє деякі недоліки технології RAID 3 за рахунок використання великих сегментів інформації, що розподіляються по всіх дисках, за винятком диска з інформацією парності. При цьому для невеликих обсягів інформації використовується тільки диск, на якому знаходиться потрібна інформація. Це означає, що можливе одночасного виконання декількох запитів на читання. Проте запити на запис породжують блокування при записі інформації парності. RAID 4 використовується вкрай рідко.

Технологія RAID 5 дуже схожа на RAID 4, але усуває повязані з нею блокування. Відмінність полягає в тому, що інформація парності розподіляється по всіх дисках масиву. В даному випадку можливі як одночасні операції читання, так і запису.

Дана технологія добре підходить для застосунків, які працюють з невеликими обсягами даних, наприклад, для систем обробки транзакцій.

Переваги і вади рівнів RAID

Рівень RAID

Механізм забезпечення надійності

Ефективна місткість масиву

Продуктивність

Область застосування

0

--

100%

висока

застосування без істотних вимог до надійності

1

дзеркалювання

50%

висока або середня

застосування без істотних вимог до вартості

3

парність

80%

середня

застосування для роботи з великими обсягами даних (графіка, CAD/CAM тощо)

5

парність

80%

середня

застосунки, що працюють з невеликими обсягами даних (обробка транзакцій)

10

дзеркалювання групи RAID 0

50%

висока або середня

застосунки, що вимагають надійності RAID 1 з хорошою продуктивністю

Комбіновані і додаткові рівні RAID

· RAID Levels 0+1 (Рівень 0+1): Комбінація RAID 0 і RAID 1. Цей рівень забезпечує надмірність за рахунок дзеркалювання.

· RAID Levels 10 (Рівень 10): Комбінує (обєднує) RAID 0 і RAID 1, тобто дзеркалювання групи дисководів, обєднаних в RAID 0 для забезпечення максимальної швидкодії. Цей рівень забезпечує надмірність за рахунок дзеркального відображення.

· RAID Levels 30 (Рівень 30): Комбінує (обєднує) RAID 0 і RAID 3, тобто використовується контрольна сума для групи дисководів, обєднаних в RAID 0 для забезпечення максимальної швидкодії. Інформація про парність може використовуватися для відновлення даних.

· RAID Levels 50 (Рівень 50): Комбінує (обєднує) RAID 0 і RAID 5, тобто використовується переміщувана контрольна сума для групи дисководів, обєднаних в RAID 0 для забезпечення максимальної швидкодії. Інформація про парність може використовуватися для відновлення даних.

3.3 Вибір комунікаційного обладнання

мережа комунікаційний програмний топологія

Ключові принципи Інтернету

Інтернет складається з багатьох тисяч корпоративних, наукових, урядових та домашніх компютерних мереж. Обєднання мереж різної архітектури та топології стало можливо завдяки протоколу IP (англ. Internet Protocol ) і принципу маршрутизації пакетів даних.

Протокол IP був спеціально створений агностичним щодо фізичних каналів звязку. Тобто будь - яка система (мережа) передачі цифрових даних, дротова або бездротова, для якої існує стандарт інкапсуляції в неї IP - пакетів, може передавати і трафік Інтернету. Агностицизм протоколу IP, зокрема, означає, що компютер або маршрутизатор повинен знати тип мереж, до яких він безпосередньо приєднаний, і вміти працювати з цими мережами; але не зобовязаний (і в більшості випадків не може) знати, які мережі знаходяться за маршрутизаторами.

На стиках мереж спеціальні маршрутизатори (програмні або апаратні) займаються автоматичної сортуванням і перенаправленням пакетів даних, виходячи з IP - адрес одержувачів цих пакетів. Протокол IP утворює єдиний адресний простір у масштабах всього світу, але в кожній окремій мережі може існувати свій власний адресний підпростір виходячи з класу мережі. Така організація IP - адрес дозволяє маршрутизаторам однозначно визначати подальший напрямок для кожного пакету даних. В результаті між різними мережами Інтернету не виникає конфліктів і дані точно і без перешкод передаються від мережі до мережі по всій планеті і ближнього космосу.

Сам протокол IP був народжений в дискусіях всередині організації IETF (англ. Internet Engineering Task Force ; Task force - група спеціалістів для вирішення конкретного завдання), назву котрої можна перекласти як «Група для вирішення задач проектування Інтернету». IETF і її робочі групи досі займаються розвитком протоколів Всесвітньої мережі. IETF відкрита для публічної участі та обговорення. Комітети організації публікують так звані документи RFC. У цих документах даються технічні специфікації і точні пояснення багатьох питань. Деякі документи RFC зводяться організацією IAB (англ. Internet Architecture Board - Рада з архітектури Інтернету) в статус стандартів Інтернету (англ. Internet Standard ). З 1992 IETF, IAB та ряд інших організацій входять до Товариство Інтернету (англ. Internet Society, ISOC ). Суспільство Інтернету надає організаційну основу для різноманітних дослідницьких та консультативних груп, що займаються розвитком Інтернету.

ADSL (англ. Asymmetric Digital Subscriber Line) -- технологія широкосмугового доступу, яка забезпечує передачу швидкісного цифрового сигналу звичайною аналоговою телефонною лінією, та дозволяє одночасно користуватися телефоном і Інтернетом. Розроблена Bellcore у 1988 році.

Опис технології

ADSL призначена для високошвидкісного доступу до Інтернет. ADSL відноситься до класу широкосмугових (broadband) технологій. Вона забезпечує швидкість передачі даних в напрямку абонента -- до 24 Мбіт/сек., від абонента -- до 3.5 Мбіт/сек. Висока швидкість дозволяє комфортно працювати з Web-сайтами, швидко передавати великі файли і документи, працювати з мультимедіа, повноцінно використовувати інтерактивні засоби.

Головною відмінністю при використанні ADSL є можливість одночасно працювати в Інтернет і розмовляти телефоном. Телефон залишається вільним.

ADSL модеми випускаються з двома типами інтерфейсів: USB і 10/100Base-T. Перші призначені для індивідуального підключення і зручні тим, що не потребують блока живлення. Другі зручніші при багатьох підключеннях і, як правило мають вбудовані роутери, в т.ч. бездротові.

Завдяки тому, що у зєднанні не використовується комутація телефонної мережі загального користування, яка має високий рівень шуму і завад, виникає значна різниця у якості ADSL і звичайної телефонної лінії. Ймовірність помилки на лінії ADSL становить 10Е?8- 10Е?10.

Організація

Передача даних за технологією ADSL реалізується через звичайну аналогову телефонну лінію за допомогою абонентського пристрою -- модема ADSL та мультиплексора доступа (англ. DSL Access Multiplexer, DSLAM), який знаходиться на тій же АТС, до якої підключається телефонна лінія користувача, причому включається DSLAM до обладнання самої АТС. DSLAM мультиплексує множину абонентських ліній DSL в одну високошвидкісну магістральну мережу. Також вони звичайно підключаються до мережі ATMпо каналах PVC (постійний віртуальний канал англ. Permanent Virtual Circuit) до провайдерів послуг Internet та інших мереж. Слід відзначити, що два ADSL-модеми не зможуть зєднатися одне з одним, на відміну від модемів Dial-Up. Звичайно, через необхідність встановлення обладнання на кожній АТС затрати на побудову і утримання мережі були помітно вищі, ніж у випадку класичного комутованого доступу, коли всі модеми провайдера встановлювались на одній АТС, однак в порівнянні з вартістю інших способів надання високошвидкісного доступу до мережі Інтернет технологія DSL виявилась дуже дешевою.

Принцип роботи ADSL

Частотний план для ADSL. Червона область -- діапазон частот, що використовується звичайним телефоном (голос), зелена та блакитна області використовуються для ADSL.

В технології ADSL доступна смуга пропускання каналу розподілена між вихідним та вхідним трафіком несиметрично -- для більшості користувачів вхідний трафік значно суттєвіший, ніж вихідний, тому використання для нього більшої частини смуги пропускання повністю виправдане (за виключенням пірінгових мереж та електронної пошти, де обєм і швидкість вихідного трафіку є достатньо важливими). Звичайна телефонна лінія використовує для передачі голосу смугу 0,3…3,4 кГц. Щоб не заважати використанню телефонної мережі за її прямим призначенням, в ADSL нижня межа діапазону частот знаходиться на рівні 26 кГц. Верхня ж межа, виходячи з вимог до швидкості передачі даних і можливостей телефонного кабелю, становить 1,1 МГц. Ця смуга пропускання ділиться на дві частини -- частоти від 26 кГц до 138 кГц відведені для вихідного потоку даних, а частоти від 138 кГц до 1,1 МГц -- вхідного. Смугу частот від 26 кГц до 1,1 МГц було обрано не випадково. Починаючи з частоти 20кГц і вище, затухання має лінійну залежність від частоти.

Такий частотний розподіл дозволяє розмовляти по телефону, не перериваючи обмін даними тією ж лінією.

Для розділення низькочастотного аналогового сигналу та високочастотного цифрового використовується сплітер, який являє собою фільтр низької частоти. Також можливе використання мікрофільтру.

Параметри телефонної лінії

Абонентська телефонна лінія, при використанні її для технології ADSL повинна відповідати наступним параметрам:

Первинні параметри

· Опір шлейфу -- не більше 900 Ом

· Опір ізоляції -- не менше 40 МОм

· Ємність шлейфу -- не більше 300 нФ

· Ємнісна асиметрія -- не більше 10 нФ, або не більше 5 %

Вторинні параметри

Затухання сигналу (Line Attenuation):

· до 20 dB -- дуже добра лінія

· від 20 dB до 40 dB -- добра лінія

· від 40 dB до 50 dB -- можливі збої

· від 50 dB до 60 dB -- періодично зникає синхронізація

· від 60 dB та вище -- обладнання працювати не буде

Рівень шуму (дБ відносно 1 мВт при опорі навантаження 600 Ом):

· від ?65 dBm до ?51 dBm -- дуже добра лінія

· від ?50 dBm до ?36 dBm -- добра лінія

· від ?35 dBm до ?20 dBm -- робота з періодичними збоями

· від ?19 dBm та вище -- робота обладнання неможлива

SN Margin (Signal-to-Noise Margin або Signal-to-Noise Ratio(SNR)):

· до 6 dB -- погана лінія, наявні проблеми синхронізації

· від 7 dB до 10 dB -- можливі збої

· від 11 dB до 20 dB -- добра лінія, без проблем з синхронізацією

· від 20 dB до 28 dB -- дуже добра лінія

· від 29 dB -- відмінна линия

Для ADSL лінії рекомендується для використання вита пара (а не «лапша»), в протилежному випадку можливе зниження швидкості.

Перспективи

ADSL -- популярна технологія постійного широкосмугового доступу до Інтернет, яка в поєднанні з технологією домашньої мережі набуває дедалі більшого поширення, витісняючи морально застарілий спосіб доступу комутованою лінією.

Застосування

ADSL було розроблено для організації доступного швидкісного звязку з Internet/intranet на базі наявних телефонних ліній. Вартість послуг ADSL зазвичай значно нижча від вартості цифрового звязку інших стандартів.

3.4 Вибір прикладного програмного забезпечення

"1С:Бухгалтерія-Проф." - універсальна бухгалтерська програма, яка є значно удосконаленою версією "1С:Бухгалтерії" - найбільш поширеної (по даних "Финансовой газеты", газети "Софт-Маркет" та ін.) бухгалтерської програми в Росії. "1С:Бухгалтерія-Проф." може бути налагоджена самим бухгалтером на особливості ведення бухгалтерського обліку на своєму підприємстві, на будь-які зміни законодавства і форм звітності. Один раз засвоївши універсальні можливості програми, бухгалтер зможе автоматизувати різні розділи обліку: касу, банк, матеріали, товари, основні засоби, розрахунки з організаціями, зарплату і т.д. За рахунок повної налагоджуваності "1С:Бухгалтерія-Проф." і "1С:Бухгалтерія" з успіхом використовуються на малих підприємствах, в торгівлі, в бюджетних організаціях, в СП, на заводах і т.д. Програма працює в Росії, в Україні, в Білорусії, Казахстані, Прибалтиці та ін.

Основні особливості "1С:Бухгалтерії-Проф.":

- ведення синтетичного і аналітичного обліку стосовно до потреб підприємства;

- можливості ведення кількісного і багатовалютного обліку;

- отримання всіх необхідних звітів і різних документів по синтетичному і аналітичному обліку;

- повна налагоджуваність: можливість змінювати і доповнювати план рахунків, систему проводок, наладки аналітичного обліку, форми первинних документів, форми звітності;

- можливості автоматичного друку вихідних (первинних) документів.

Програма відрізняється зручністю в роботі, швидкістю проведення операцій і легкістю засвоєння. Є можливість ведення обліку для однієї організації на декількох компютерах і на одному компютері для декількох організацій.

Аналітичний облік

При дуже простому використанні "1С:Бухгалтерії-Проф." бухгалтер може обмежитись тільки веденям синтетичного обліку. При цьому він може вводити проводки і на їх основі отримувати оборотно-сальдові відомості, карточки рахунків, головну книгу, вести касу, обробляти банківські документи, друкувати платіжні документи і видавати звіти для податкових органів.

Але повністю можливості програми "1С:Бухгалтерія-Проф." Розкриваються при веденні аналітичного обліку. В цьому випадку програма дозволяє простежувати розрахунки з конкретними покупцями і постачальниками, враховувати наявність і рух товарів і основних засобів, виконання договорів, розрахунки по зарплаті і з підзвітними особами і т.д.

Слід відзначити, що в "1С:Бухгалтерії-Проф." синтетичний і аналітичний облік тісно звязані один з одним. Так, при вводі проводок программа запитує реквізити як синтетичного так і аналітичного обліків. Користувач може з одинаковою легкістю отримувати звіти як по синтетичному, так і по аналітичному обліку.

Для підтримки аналітичного обліку програма дозволяє вести необмежену кількість довідників обєктів аналітичного обліку (субконто): по товарах, матеріалах, організаціях, співробітниках, основних засобах і т.д. Найчастіше довідники заповнюються по мірі вводу проводок. Програма веде аналітичнний облік в кількісному (якщо це вказано) і грошовому виразах.

Сервісні можливості програми

Для підвищення зручності роботи "1С:Бухгалтерія-Проф. 2.0" включає:

- систему контекстної допомоги з описом можливих дій в кожному режимі;

- меню дій, яке містить дані про дії, доступні в текучому режимі і дозволяє вибирати любу з них;

- функцію ведення страхових (резервних) копій інформації;

- засоби ведення архіву текстових документів;

- вмонтований текстовий редактор з блочними операціями, пошуком, заміною, рисуванням таблиць;

- засоби перегляду великих текстових документів з фіксацією боковика;

- калькулятор;

- повну підтримку миші.

3.5 Опис фізичної та логічної структури мережі

VPN (Віртуальна приватна мережа, англ. Virtual Private Network) -- це логічна мережа, створена поверх інших мереж, на базі загальнодоступних або віртуальних каналів інших мереж (Інтернет). Безпека передавання пакетів через загальнодоступні мережі може реалізуватися за допомогою шифрування, внаслідок чого створюється закритий для сторонніх канал обміну інформацією. VPN дозволяє обєднати, наприклад, декілька географічно віддалених мереж організації в єдину мережу з використанням для звязку між ними непідконтрольних каналів.

Структура VPN

VPN складається з двох частин: «внутрішня» (підконтрольна) мережа, яких може бути декілька, і «зовнішня» мережа, через яку проходять інкапсульовані зєднання (зазвичай використовується Інтернет).

Підключення до VPN віддаленого користувача робиться за допомогою сервера доступу, який підключений як до внутрішньої, так і до зовнішньої (загальнодоступною) мережі. При підключенні віддаленого користувача (або при установці зєднання з іншою захищеною мережею) сервер доступу вимагає проходження процесу ідентифікації, а потім процесу аутентифікації. Після успішного проходження обох процесів, віддалений користувач (віддалена мережа) наділяється повноваженнями для роботи в мережі, тобто відбувається процес авторизації.

VPN тунелі

Перш ніж приступити до налаштування VPN, необхідно познайомиться із загальноприйнятою термінологією і з деякими проблемами налаштування. Розпочнемо з термінології. VPN зєднання завжди складається з каналу типу точка-точка, також відомого під назвою тунель. Тунель створюється в незахищеній мережі, якою найчастіше виступає Інтернет. Зєднання точка-точка має на увазі, що воно завжди встановлюється між двома компютерами, які називаються вузлами.

Кожен вузол відповідає за шифрування даних до того, як вони потраплять в тунель і розшифровку цих даних після того, як вони покинуть тунель.

Хоча VPN- тунель завжди встановлюється між двома точками, кожен peer може встановлювати додаткові тунелі з іншими вузлами. Для прикладу, коли трьом віддаленим станціям необхідно звязатися з одним і тим же офісом, буде створено три окремих VPN- тунелю до цього офісу. Для усіх тунелів peer на стороні офісу може бути одним і тим же. Це можливо завдяки тому, що вузол може шифрувати і розшифровувати дані від імені усієї мережі.

В цьому випадку VPN- вузол називається VPN- шлюзом, а мережа за ним -- доменом шифрування(encryption domain). Використання шлюзів зручне з кількох причин. По-перше, усі користувачі повинні пройти через один пристрій, який полегшує завдання управління політикою безпеки і контролю вхідного та вихідного трафіку мережі. По-друге, персональні тунелі до кожної робочої станції, до якої користувачеві потрібно отримати доступ, дуже швидко стануть некерованими (оскільки тунель -- це канал типу точка-точка).

За наявності шлюзу, користувач встановлює зєднання з ним, після чого користувачеві відкривається доступ до мережі(домену шифрування).

Делись добром ;)