logo
Підручник МЕДИЧНА ІНФОРМАТИКА

Метод послідовного статистичного аналізу Вальда

Нерідко для подальшого уточнення діагнозу в програмі застосовують метод послідовного статистичного аналізу Вальда. Суть цього методу проста. Припустимо, що залишились тільки два можливих діагнози X1 та X2 . Проведемо додаткове обстеження, при якому у хворого виявлено симптом Ca , що при хворобі X1, зустрічається з ймовірністю P(Ca|X1), а при хворобі X2 імовірністю P(Ca|X2). Обчислимо оцінку так званого відношення правдоподібності Q1 :

(19)

Значення Q1 порівнюємо із значеннями верхнього А і нижнього В критичних значень:

де р – ймовірність помилки, при якій хворому із захворюванням X1 , ставиться діагноз X2 , a q – ймовірність помилки, при якій хворому із захворюванням X2 ставиться діагноз X1 . На практиці значення р і q задають в межах від 0,01 до 0,1. Як правило, pq, що обумовлено нерівнозначністю помилок при діагностиці. При порівнянні Q з А та В можливі такі варіанти:

Таку послідовну процедуру продовжують шляхом додаткових обстежень. Припустимо, що при додатковому обстеженні у хворого виявлено симптом Cb , що при хворобі X1 зустрічається з імовірністю P(Cb|X1) , а при хворобі X2 – з імовірністю P(Cb|X2) . Обчислимо нову оцінку правдоподібності Q2:

(20)

Результат знову порівнюємо з A i B . Якщо не досягнуто жодного з порогів, процедуру додаткових обстежень продовжують. Якщо при повному використанні всієї наявної діагностичної інформації жодного з порогів не вдалося досягти, роблять висновок, що наявних даних недостатньо для розв’язання діагностичної задачі.

Множення відношень ймовірностей часто замінюють додаванням їх логарифмів. Логарифм відношення ймовірностей симптомів, помножений на 100 і округлений до цілих, називають діагностичним (прогностичним) коефіцієнтом (ДК):

(21)

Природно, що і критичні значення представляють відповідними логарифмами:

ДК(А) = 102 logA, ДК(В) = 102 logВ.

Діагностичні коефіцієнти входять до диференціально-діагностичних формул, що складаються часто з урахуванням градацій симптомів. За даними про конкретного пацієнта визначають сукупність значень градацій симптомів, що характеризують його стан, підставляють їх у діагностичну формулу і знаходять відповідь. Порівнюючи її з граничними значеннями, роблять діагностичні висновки.

Програмні пакети комп’ютерної діагностики та прогнозування перебігу захворювань, що ґрунтуються на розглянутих вище та деяких інших алгоритмах, добре зарекомендували себе у практичній медицині, наприклад, в акушерстві та гінекології, невідкладній та серцевій хірургії, пульмонології, рентгенології, радіології та онкології.