logo
Конспект лекцій з дисципліни

4.2. Еталонна модель взаємодії відкритих систем. Програмне забезпечення комп’ютерних мереж

Під відкритими інформаційними системами на сьогоднішній день розуміють такі цифрові інформаційні системи та мережі інформаційна місткість яких та їх операційні можливості щодо числа підключення користувачів є необмеженими з одного боку, а із іншого – відкритими системами називають системи штучного інтелекту для яких із математичної точки зору характерні немонотонність виведення, та відсутність строгої аксіоматичності, як наслідок - подання знань про предметні галузі.

У класичних логічних системах аксіоми описують "вічні" логічні істини, істинні для будь-якої предметної галузі. На відміну від цього в відкритих інформаційних системах кожна предметна галузь використовує власні, специфічні, істинні лише в ній твердження. Тому такі системи (відкриті) є по суті квазіаксіоматичними, в яких у процесі тривалого формального виведення можлива зміна вихідних аксіом, і як наслідок зміна результату виведення.

Все, що є в цьому Світі цікавого як з пізнавальної, так і з позиції утиліти, породжується взаємодіями відкритих систем. І говорячи про цю взаємодію, незатишно своїми руками навішувати на себе підозру в спробі розтлумачити "все про все" – і ніяк не менше.

Адекватно описати теорію відкритих систем можливо тільки в процесі її конструювання, причому конструювання необхідно включає і створення достатньо представницької множини таких систем і накопичення досвіду спілкування з ними. Так що якби хтось і отримав таку можливість організації робіт – все одно завершення теорії затягнулося б на невизначений час. Звідси і слідує розуміння еволюції як природного необхідного етапу конструювання відкритого Cвіту – Бог володіє часом і вічністю, а у людини їх немає, і тому людині дано світ модельний. Але чому би не піднестися над цим світом і не зайнятися відкритими системами, якщо рівноподібність людини і Всесвіту випливає з безлічі різних підходів і побудов? Архітектура відкритих систем – поняття комплексне і має особливості в кожному окремому напрямі.

У цій ситуації залишається тільки стримати свої претензії на повноту і суворість теорії і, не дивлячись на "порушення класичних традицій", обмежитися розглядом аспектів концептуальних, до певної міри інваріантних до реалізації – такі дійсно доступні нам "правила гри" з відкритими системами.

При розгляді відкритих систем "надмірним" виявляється, мабуть, кожний окремий феномен. Проте, в цій темі ми розглянемо лише перший із трьох наступних "архітектурних напрямів":

Вибір саме цих напрямів не випадковий, більше того, як буде видно, вони в сумі дають якнайкращий обхват, якнайкраще подання всього кругу проблем і можливостей, одержуваних при відкритій системній постановці робіт при розумному мінімумі числа сторінок, відведених на їх виклад.

Якщо перші два вказані напрями мають в основному технічну і пізнавальну складність, то з такими системами як екологічні, соціуми, сама людина як такий (як продукт еволюції) все йде до складнішого, або, у якомусь розумінні – до "страшнішого". До всіх проблем чисто дослідницьких додаються ще і неприємності, які приносить досліднику сам факт роботи з такими об’єктами.

Зате і матеріал воістину унікальний – вся історія цивілізації по суті історія крупних і ще більш крупних неприємностей, має в своїй першооснові одне єдине загальне джерело – прагнення до "поліпшення" природи, соціальних структур і самої людини, її фізіології і свідомості.

При всіх складнощах, неоднозначностях, переплетеннях і тому подібному, для всіх структур і процесів непорушно і без жодних виключень діє один закон – чим "розумнішим" був проект реконструкції, чим більшими були старання і витрати – тим страшніші були наслідки.

Можна з упевненістю затверджувати – головні несподіванки ще попереду, але вже зовсім близько і готує їх не хтось інший як сонмище апологетів абстрактного гуманізму, прагнучих зі всією ретельністю і завзяттям перевершити в розумності і справедливості і самого Творця, і ті закони всесвіту, яким навіть він слідує неухильно. Так що і приводів, і матеріалів для роздумів, при роботі з такого роду архітектурою відкритих систем, безумовно достатньо.

Втім і попередні два напрями дають вельми істотну можливість отримання неприємностей. Про це ми теж в розумних межах поговоримо у міру викладу матеріалу.

Починаючи із середини 70-х років у рамках багатьох міжнародних регіональних і національних організацій планомірно ведуться роботи зі стандартизації зв’язку між ЕОМ у тих чи інших прикладних областях. У число цих організацій входять, наприклад:

1.Міжнародна організація стандартизації – МОС (ISO);

2.Міжнародний консультативний комітет з телеграфії і телефонії - МККТТ (CCІTT);

3.Європейська асоціація виробників ЕОМ - ЕАВЕ (ЕСМА);

4.Інститут інженерів електроніки і радіоелектроніки . США - ІІЕР (ІEEE).

Усі роботи зі стандартизації зв’язку між ЕОМ базуються на так званій Еталонній моделі взаємозв’язку відкритих систем (ВВС) Міжнародної організації стандартизації, що скорочено іменується модель ВВС/МОС і описана в документі МОС ІS 7498. Тотожну ВВС/МОС рекомендацію Х.200 випустив МККТТ.

Еталонна модель ВВС/МОС

Зупинимося на основних архітектурних і функціональних аспектах 7-ми прошаркової еталонної моделі ВВС/МОС.