14. Проектування реляційної бази даних

Існують два основні підходи до проектування систем баз даних: спадний і висхідний. При висхідному підході робота починається з самого нижнього рівня атрибутів (тобто властивостей сутностей і зв'язків), які на основі аналізу існуючих між ними зв'язків групуються у відношення, що представляють типи сутностей і зв'язки між ними. Висхідний підхід найбільшою мірою прийнятний для проектування простих баз даних з відносно невеликою кількістю атрибутів. Проте використання цього підходу суттєво ускладнюється при проектуванні баз даних з великою кількістю атрибутів, встановити серед яких всі існуючі функціональні залежності досить важко. Оскільки концептуальна і логічна моделі даних для складних баз даних можуть містити від сотень до тисяч атрибутів, дуже важливо вибрати підхід, який допоміг би спростити етап проектування. Крім того, на початкових стадіях формулювання вимог до даних у великій базі даних може бути важко встановити всі атрибути, які повинні бути включені в моделі даних.

Більш кращою стратегією проектування складних баз даних є використання спадного підходу. Починається цей підхід з розробки моделей даних, які містять кілька високорівневих сутностей і зв'язків, потім робота триває у вигляді серії низхідних уточнень низькорівневих сутностей, зв'язків і належних до них атрибутів. Спадний підхід демонструється в концепції моделі "сутність-зв'язок". В цьому випадку робота починається з виявлення сутностей і зв'язків між ними, що цікавлять дану організацію в найбільшою мірою.

Крім цих підходів для проектування баз даних можуть застосовуватися інші підходи, наприклад, підхід "від загального до конкретного" або "змішана стратегія проектування". Підхід "від загального до конкретного" нагадує висхідний підхід, але відрізняється від нього тим, що спочатку виявляється набір основних сутностей з подальшим розширенням кола аналізованих сутностей, зв'язків і атрибутів, які взаємодіють з спочатку певними сутностями.

У змішаній стратегії спочатку використовуються висхідний і спадний підходи для створення різних частин моделі, після чого всі підготовлені фрагменти збираються в єдине ціле.