logo
Проектування друкованих плат пристроїв комп’ютерних систем

1 ПОБУДОВА КОММУТАЦІЙНОЇ СХЕМИ. ПОДАННЯ КОММУТАЦІЙНОЇ СХЕМИ У ВИГЛЯДІ ГРАФІВ І МАТРИЦЬ

Елементами комутаційної схеми є автономні конструктивні одиниці - мікросхеми. Для переходу від принципової схеми до комутаційної необхідно на принциповій схемі виділити групи елементів, що складають окремі мікросхеми і замінити їх одним елементом комутаційної схеми.

Перехід від електричної принципової схеми до комутаційної схеми виконується в наступній послідовності:

Всі елементи схеми зображуються в вигляді умовних графічних позначок, у вигляді прямокутника, всередині якого записаний порядковий номер елементу (мікросхеми). При цьому різноманітні логічні елементи, розташовані в одному корпусі мікросхеми. Контакти розєму, т. т. Всі вхідні і вихідні сигнали, вважаються контактами фіктивного елементу D0.

На рис. 1.3. наведена комутаційна схема, відповідна принциповій схемі, зображеній на рис. 1.2. Всі електричні ланцюги комутаційної схеми послідовно нумеруються: V1, V2,...V38.

Кожний електричний ланцюг (безліч еквіпотенційних виводів елементів називається комплексом. Існує також поняття елементного комплексу. Елементний комплекс - це безліч елементів комутаційної схеми, обєднаних одним електричним ланцюгом. Всі елементні комплекси на комутаційній схемі необхідно пронумерувати послідовним рядом чисел, починаючи з одиниці. Номера елементних комплексів доцільно проставляти у контактів всіх елементів, обєднаних одним елементним комплексом.

Граф елементних комплексів (ГЕК) складається з: вершин, відповідних елементам (тип D); вершин, відповідних елементним комплексам (тип V); ребер, відповідних електричним сполученням.

Рисунок. 1.1 - Прилад

Рисунок. 1.2 - Мікросхеми

Рисунок. 1.3 - Комутаційна схема

ГЕК можна описати за допомогою матриці елементних комплексів Q

(рис. 1.4):

Q = ||q|| m n ,

де m - кількість елементів D; n - кількість ланцюгів.

Рисунок. 1.4 - Матриця елементних комплексів (продовження)

V1

V2

V3

V4

V5

V6

V7

V8

V9

V10

V11

V13

V14

V15

V16

V17

V18

V19

D0

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

D1

1

1

1

1

1

D2

1

1

D3

D4

1

1

D5

1

1

1

1

1

1

1

1

D6

1

1

1

1

1

D7

V20

V21

V22

V23

V24

V25

V26

V27

V28

V29

V30

V31

V32

V33

V34

V35

V36

V37

V38

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

На рис. 1.5 наведений зважений граф схеми (ЗГС). Він складається з: вершин, відповідних елементам D0, D1,... …, D9, і ребер, що зєднають ці вершини. Ребро, що зєднує вершини графа Di і Dj з приписаною йому вагою, показує наявність і кількість звязків між елементами схеми Ei і Ej.

Рисунок. 1.5 - - Зважений граф схеми

ЗГС можна уявити в вигляді матриці сполучень R (рис 1.6):

R=¦¦ r ¦¦ m m, rij - число звязків Di і Dj.

Матриця R симетрична відносно головної діагоналі. Крім Того rii=0, i=0, …, m-1.

0

1

2

3

4

5

6

7

0

0

4

0

4

2

7

7

7

1

4

0

1

0

0

2

0

0

2

0

1

0

1

0

2

0

2

3

4

0

1

0

0

0

0

2

4

2

0

0

0

0

2

3

0

5

7

2

2

0

2

0

1

0

6

7

0

0

0

3

1

0

0

7

7

0

2

2

0

0

0

0

Рис. 1.6 - Матриця сполучень