2.2 Структура деревооброблювальної фабрики

Підприємства лісопромислового комплексу зайняті заготівлею, механічною та хімічною переробкою деревини та інших лісових багатств. Основними його галузями є лісове господарство, власне лісова промисловість або лісозаготівельна, а також деревообробна (виробництво пиломатеріалів, фанери, сірників, столярних виробів, меблів), целюлозно-паперова (виробництво целюлози, паперу, картону) і лісохімічна (виробництво каніфолі, скипидару, спирту, смол тощо).

Початковою стадією у лісовиробничому комплексі є лісове, господарство і лісозаготівля. Підприємства галузі зайняті лісорозведенням, а також рубанням лісу, трелюванням його до транспортних шляхів, доставкою, до споживача. В Україні виділяють два великі лісозаготівельні райони: Поліський і Карпатський.

Підприємства деревообробної промисловості розміщені більш рівномірно на території країни, що спричинено впливом різних чинників на розміщення підприємств окремих підгалузей. Так, лісопильна промисловість (розпилювання деревини на дошки) розвинута переважно в районах лісозаготівель, тобто Карпатах, Поліссі. Сюди ж тяжіють і підприємства з виробництва деревно-стружкових і деревно-волокнистих плит, фанери, що дозволяє комплексно використовувати відходи на лісокомбінатах.

2.3 Деревообробна галузь в Україні

Протягом десятиліття у лісовій і деревообробній галузях, що входять до складу Державного комітету промислової політики України, різко знизилася частка державних підприємств, натомість кількість орендних, акціонерних та приватизованих підприємств на промисловому ринку досягла 93,7%. Від початку 2010 р. приватним підприємствам вдалося підняти продуктивність на 18%. Жодна галузь не досягла таких успіхів. Якщо говорити про доцільність змін форми власності у лісовій та деревообробній галузях, то на користь такого заходу скажемо, що процес приватизації активно триває навіть на залізничному і авіаційному транспорті.

Державний комітет промислової політики України у період становлення лісової та деревообробної галузей організаційно і фінансово підтримував національну індустрію. За допомогою комітету було вирішено низку складних проблем: прискорено будівництво заводів деревинно - стружкових плит, технічно переобладнано чимало підприємств, налаштовано надходження лісосировини з інших країн у обмін на метал, нітропродукцію. Щодо імпорту готових до вжитку товарів національного виробника, то основним субєктом економічних звязків з Україною у цій ділянці і надалі виступатимуть країни співдружності. На європейському ринку попитом користуються лише українські заготовки та напівфабрикати.

Україна на даному етапі перебуває у стані розвитку ринкових відносин, і тому, хоча підприємства з виготовлення меблів отримали значну самостійність, більшість із них зорієнтована на високі ціни, незначний асортимент і обсяг продукції, максимальні прибутки. Додайте до цього низьку виконавчу дисципліну кооперованих поставників, зменшення надходжень лісу.

Для поступального розвитку деревообробної промисловості необхідно і надалі збільшувати лісовий фонд України. Успіх у цій справі можливий лише за умови нормативно встановленої функції контролю держави за використанням деревини, концентрації та розвитку потужностей з її переробки. Провідні науковці та спеціалісти галузі розробили відповідні нормативні документи з використання сировинних відходів, але життєвонеобхідні документи, на жаль, залишаються поза увагою законодавчої влади.

Пріоритетною у галузі повинна бути продукція, що виготовляється з цінних деревних порід, особливо модифікованої деревини м яких листяних порід. Для ефективної господарської діяльності важливо обєднати усі етапи виробництва з переробки круглого лісу на пиломатеріали, де одночасно відбувається випуск специфікованих пиломатеріалів і меблевих заготовок, які звідси надходять до споживача. Незадовільними на сьогодні є потужності з лісопиляння на великих деревообробних підприємствах, що завантажені на 38-41%. Замовник у цьому році не отримає 1,1 млн. куб. м пиломатеріалів. Відповідно на випуск деревних плит та іншої продукції не надійде майже 500 тис. куб. м відходів, що знизили б потребу лісу на 1,2 млн. куб. м.