metoda_l_r_ch_1_30_05_10

7 Пояснення до роботи

7.1 Загальні відомості

Електродугове зварювання є найбільш поширеним видом електродугового нагрівання. Живлення зварювальної дуги здійснюється від спеціальних джерел, що розділяються по роду струму, призначенню, конструктивному виконанню. Джерелами змінного струму служать частіше усього зварювальні трансформатори (типу ТС, СТН, ТД і ін.), джерелами постійного струму є зварювальні генератори (ПСО) і випрямлячі (ВКС, ВД, ВСС). В залежності від максимального розміру струму розрізняють джерела малої (100… 500А), середньої (350…400А) і великої (2000... 2500А) потужності, по призначенню – для ручної, автоматичної під флюсом, електрошлакової, зварювання в захисних газах.

Джерела зварювального струму повинні задовольняти таким вимогам:

- напруга холостого ходу повинна бути достатньою для легкого запалення дуги і безпечної для людини;

- після запалювання дуги напруга повинна зменшуватися до значень, що відповідають напрузі горіння дуги;

- при зміні довжини дуги не повинно відбуватися значної зміни зварювального струму;

- при коротких замиканнях струм у ланцюзі не повинний перевищувати робочий струм при зварюванні більш, ніж на 20...40%;

- забезпечити легке і плавне регулювання зварювального струму.

Електричне дугове зварювання є одним із сучасних і найвидатніших засобів з'єднання різноманітних металів і сплавів. При цьому засобі з'єднання, кількість теплової енергії, що виділилася, може досягати до 300кВт на 1 мм² площі поперечного перетину дуги з температурою катода 2000°С, анода 2600°С, а в середині дуги 6000 - 7000°С.

Явище електричної дуги було відкрито на початку минулого сторіччя російським академіком В.А. Петровим, ним була встановлена можливість використання теплової енергії для плавлення металів.

Для одержання зварного з'єднання гарної якості необхідно правильно вибрати енергетичні параметри зварювальної дуги і домогтися стабільності її горіння. Властивості зварювальної дути залежать від роду струму, середовища, в якому горить дуга і матеріалу електродів. По роду струму розрізняють дуги постійного і змінного струму. При зварюванні на постійному струмі мінусовий полюс джерела струму приєднується до електроду, а плюсовий до зварюваного металу. Таке з'єднання називається прямою полярністю. Якщо змінити знаки на електроді і в зварювальному виробі, то таке з'єднання називається оберненою полярністю. Як правило, при зварюванні використовується з'єднання прямої полярності, і лише коли зварюється матеріал, який тонкіший від електроду (зварювання листової сталі), тоді застосовується з'єднання оберненої полярності. Пояснюється це тим, що на плюсовому електроді виділяється значно більша кількість тепла, ніж на негативному.

При живленні дуги змінним струмом катодні й анодні області в процесі роботи періодично змінюються місцями. Процес дугового зварювання практично складається з трьох основних операцій: запалювання дуги, подача електроду та переміщення його уздовж зварювального шва.

Запалювання дуги проводиться шляхом доторку електроду до поверхні виробу (коротке замикання) і відводом електроду на відстань, при якій з'являється дуга. Дугу можна розглядати як іонізований стовпчик газу, по якому рухаються електрони з одного електроду на інший. Дуга змінного струму в порівнянні з дугою постійного струму нестійка, тому що вона переривається 100 разів в секунду. Для підтримки стійкого горіння в зону дуги вводяться речовини, що додатково іонізують дуговий проміжок. Для цього служить обмазка електродів. Для горіння дуги необхідно на електродах підтримувати напругу визначеного розміру.

Ця напруга змінюється в залежності від матеріалу електродів, сили струму дуги її довжини.

По характеру середовища, в якому горить дуга, розрізняють такі види зварювальної дуги: а) відкрита дуга, що горить у суміші повітря, парів електроду, металу; б) закрита дуга, що горить під флюсом у суміші парів металу флюсу; в) дуга, захищена від навколишнього повітря різноманітними газами, які спеціально подаються в зону зварювання, або при розплавлюванні електродних покриттів.

7.2 Технічні дані апарата

Для лабораторних досліджень застосований зварювальний побутовий апарат ТД 10143. Його технічні дані:

U - номінальна напруга первинна - 220 В;

I_н - номінальний зварювальний струм - 50 А;

f - частота 50 Гц;

I₁ - первинний струм - 15 А;

U₂ - вторинна напруга холостого ходу - 65 В;

U_р - номінальна робоча напруга - 22 В;

Ступені регулювання зварювального струму 1 ст: 30А, 2 ст: 40А; 3 ст: 50А.

τ - тривалість робочого циклу - 5хв;

ПР - тривалість роботи 20%;

Р - споживана потужність - 2,1 кВт.

7.3 Конструкція і принцип роботи апарата

Підставкою апарату служить металевий каркас, на якому розміщені трансформатор, перемикач ступіней зварювального струму. Трансформатор ТV (рисунок 4.1) виконаний підвищеним полем магнітного розсіювання з метою створення зовнішніх круто падаючих характеристик, необхідних для зварювання. Регулювання зварювального струму східчасте, тому трансформатор має вторинну обмотку,

Рисунок 4.1 - Схема лабораторної установки

що складається з двох котушок, одна з яких основна, знаходиться разом із первинною обмоткою на однім стрижні і друга (додаткова) - окремо на другому стрижні. Таким чином, кожна з котушок вторинної обмотки має різний магнітний зв'язок із первинною обмоткою. Перемикач ступенів зварювального струму підключає різноманітні сполучення витків котушок вторинної обмотки в залежності від положення перемикача. Від сполучення витків залежить загальний коефіцієнт магнітного зв'язку, а тому і нахил зовнішніх характеристик та зварювальний струм.

Контрольні питання

Хто і коли відкрив явище електричної дуги?
Коли і для яких цілей почалося практичне застосування тепла від електричної дуги?

3. Поясніть фізичні явища, що відбуваються при дуговому електрозварюванні.

4. Які існують види електрозварювання і у чому їхнє принципове розходження?

5. Перерахуйте основні переваги і недоліки зварювальних апаратів на змінному і постійному струмі.

Зазначте вимоги, викладені до пристроїв зварювальних агрегатів та живлення.

7. Яке значення осциляторів і як вони впливають на режим роботи зварювальних агрегатів?

8. Поясніть призначення та конструкцію зварювального трансформатору.

9. Якими засобами можна регулювати зварювальний струм?

Що називається зовнішньою характеристикою зварювального трансформатору?

11. Для якої мети необхідна обмазка електродів?

12. Чому зовнішня характеристика повинна бути падаючою?

13. Призначення конденсаторів у первинній обмотці трансформаторів.

14. Як відбувається запалювання дуги?

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА №5

ВИВЧЕННЯ І ДОСЛІДЖЕННЯ ЕЛЕКТРОКАЛОРИФЕРНОЇ

УСТАНОВКИ

1 Мета роботи

Вивчення електрокалориферних установок і придбання практичних навичок по їхньому дослідженню та експлуатації.

Програма роботи

2.1 Вивчити призначення, конструкцію, принцип дії та область застосування електрокалориферної установки [1, 3, 5, 7, 8].

2.2 Дослідити електрокалориферну установку.

2.3 Викреслити схему електричну принципову електрокалориферної установки.

Аудиторний об’єм заняття – 2 години.

3 Вказівки по підготовці до лабораторної роботи

3.1 Пункт 2.1. і 2.3. виконати до початку занять.

3.2 Підготуватися до відповіді на контрольні питання.

4 Вказівки по виконанню лабораторної роботи

4.1 Вивчити конструкцію електрокалориферної установки на робочому місці та ознайомитися з інструкцією з монтажу та експлуатації.

4.2 Дослідити електрокалориферну установку відповідно до п. 6.

5 Зміст звіту

5.1 Схема електрична принципова елекрокалориферної установки.

5.2 Таблиця і графіки залежностей температури від потужності та подачі електрокалориферної установки.

5.3 Перелік обладнання та вимірювальних приладів.

5.4 Висновки.

Содержание