1.1. Системотехнічні аспекти теорії проектування автоматизованої іс.

Метою проектування ІС являється створення проекту системи обробки інформації, тобто технічної документації з докладним описом усіх проектних рішень відносно створення і експлуатації ІС.

Об’єктами проектування (ОП) можуть бути різноманітні класи систем керування: підприємство, технологічний процес, виробниче об’єднання, галузь, організація, установа (лікувальний заклад) тощо. При проектуванні ІС використовуються локальний або системний підходи.

Сутність локального підходу до проектування ІС полягає у послідовному нарощуванні задач, що розв’язуються у системі управління. При цьому дані організуються в окремі логічно структуровані (виходячи з реальних потреб) файли. Цей метод має серйозні недоліки:

• надмірність інформації

• суперечливість

• швидкість оброблення

• негнучкість.

Системний підхід став домінуючим при проектуванні сучасних ІС, він ґрунтується на концепції інтеграції даних, які описують усі сфери діяльності об’єкта управління (ОУ). Необхідною умовою інтеграції є їх сумісність, тобто здатність взаємодіяти через посередництво обміну даними. Суть системного підходу до проектування ІС полягає у :

• одночасному охопленні проектуванням невеликої кількості задач ОУ;

• максимальній типізації і стандартизації проектних рішень;

• багатоаспектному поданні структури ІС як системи, що складається з багатьох компонентів;

• ключовій ролі централізованих масивів інформації;

• локальному впровадженні та накопиченні функціональних задач.

Переваги системного підходу:

• виключенні надмірного дублювання масивів інформації;

• використання типових і стандартних програм при програмуванні;

• типізації технологічних процесів оброблення даних;

• побудова інтегрованої системи оброблення даних.

На практиці застосовуються різні принципи проектування ІС: на основі математичної моделі, спадне (зверху вниз) проектування, модульний принцип, структурний підхід, принцип інтеграції даних, принцип неперервності розвитку системи.

Одним з методів проектування ІС є розчленовування її на окремі частини. Такий метод називають декомпозицією.

Функціональну декомпозицію ІС доцільно здійснювати на основі такої схеми: виробниче об’єднання – промислове підприємство – виробництво – цех – технологічний процес (дільниця) – робоче місце (вертикальна декомпозиція) з виділенням функцій управління для кожного об’єкта за схемою планування: облік – контроль – аналіз – регулювання (горизонтальна декомпозиція).

Крім функціональної, використовують декомпозицію організаційного (компоненти інструктивно-методичного і документального забезпечення), інформаційного (компоненти позамашинної та внутрішньомашинної інформаційної бази), технічного (компоненти засобів введення, зберігання, оброблення, виведення, передавання даних), програмного (ОС ЕОМ, СУБД), ергономічного й іншого забезпечень.

Декомпозиція передбачає існування кількох способів розчленування проектної системи. Завершенням її є такий стан об’єкта, коли у процесі розчленування утворюються елементи (частини системи) які сприймаються як неподільні об’єкти.

За системного підходу об’єкт розглядається як певна система, яку можна поділити на підсистеми, кожна з яких може бути поділена на підсистеми нижчого порядку. Підсистемами найнижчого порядку є задачі.