1.4 Фізичне середовище передачі даних

Для обєднання в локальну мережау за допомогою кабелю використовують такі типи кабелів: вита пара, оптоволокно. Також для передачі інформації використовують супутники.

На даний час вита пара (див. Рис. 1.2) є найпоширенішою і представляє собою чотири звитих пари проводів, які покриті пластиковою ізоляцією, яка захищає від механічних пошкоджень.

У нормальних умовах вита пара підтримує швидкість передачі даних від 10 до 100 Мбіт/с і на відстані до 100 метрів. Однак ряд факторів може суттєво знизити швидкість передачі даних, зокрема, втрата даних, перехресне з`єднання і вплив електромагнітного випромінення. Взаємопроникнення знищується шляхом скручування проводів.

Рис. 1.2. Вита пара

Для зменшення впливу електричних і магнітних полів застосовується екранування. Але після екранування витої пари в значній мірі збільшується затухання сигналу. Під затуханням сигналу розуміють його послаблення при передачі із однієї точки мережі в іншу. Екранування змінює опір, індуктивність і ємність таким чином, що лінія стає схильною до втрат даних. Подібні втрати можуть зробити виту пару небажаним та ненадійним середовищем передачі. А для збільшення відстані застосовують репітери.

В залежності від захисту кабелю виту пару поділяють на:

· неекранована вита пара (UTP -- Unshieldedtwistedpair);

· екранована вита пара (STP -- Shieldedtwistedpair);

· фольгова на вита пара (FTP -- Foiledtwistedpair);

· фольгована екранована вита пара (SFTP -- ShieldedFoiledtwistedpair).

Вита пара підключається за допомогою конектора RJ-45(див. Рис. 1.3).

Рис. 1.3. Конектор RJ-45

Оптоволоконний кабель (див. Рис. 1.4) - це кабель на основі волоконних світловодів, призначений для передачі оптичних сигналів в лініях звязку.

Рис. 1.4. Оптичноволоконний кабель

Конструкція кабелю визначається його призначенням і місцем прокладки: від найпростішої (оболонка, пластикові трубки з волокнами) до багатошарової (наприклад, підводний комунікаційний кабель), що містить зміцнюючі і захисні елементи.

Оптоволоконний кабель складається з таких елементів :

· центральний силовий елемент - несучий трос, пруток зі склопластику або металу, покритого поліетиленовою оболонкою. Служить для центрування трубок - модулів;

· нитки - світлопроводи - двошарові скляні або пластикові волокна, можливо, покриті одним або двома шарами лаку. Шар лаку оберігає волокна від пошкоджень і служить для кольорового маркування волокон;

· трубки - модулі - пластикові трубки, що містять нитки - світлопроводи і заповнені гідрофобним гелем. Кількість трубок варіюється від 1 і більше, кількість волокон в трубці - від 4 до 12, загальне число волокон в кабелі - від 8 до 144 (часто 32, 48, 64). Для збереження габаритних розмірів кабелю при малому числі волокон замість трубок можуть вкладатися чорні заглушки;

· обплетення трубок - обплітає трубки плівка, стягнута нитками і змочена гідрофобним гелем. Володіє демпфірувальними властивостями і призначена для зниження тертя всередині кабелю, додаткового захисту від вологи, утримання гидрофобной рідини в просторі між модулями та інші;

· перший захисний шар (може бути відсутнім). Шар представлений тонкою внутрішньою оболонкою з поліетилену, призначеної для додаткового захисту від вологи;

· другий захисний шар. Шар складається з кевларових ниток або броні.

Броня - прямокутний пруток, вироблений зі сталі (імпортний кабель), цвяхового заліза (вітчизняний кабель) або склопластику (такого ж, як у центрального силового елемента). Кевлар відрізняється малою вагою і має допустиме розтягуюче зусилля 6 ... 9 кН). Призначення кевлара: виконання ролі троса в місцях, де неприпустимо виникнення наведень, наприклад, вздовж залізничних колій (контактний провід, потужність до 27.5 кВ); сприйняття вітрового навантаження. Призначення броні: захист кабелю, укладеного в грунт без захисту у вигляді пластикової труби, кабельної каналізації або ін.);

· третій захисний шар (може бути відсутнім). Шар являє собою поліетиленову плівку і деяка кількість гідрофобного гелю, призначений для додаткового захисту від вологи;

· четвертий захисний шар. Шар являє собою товсту і мяку оболонку з поліетилену, призначений для захисту внутрішніх шарів від впливу навколишнього середовища.

Зовнішній діаметр оболонки оптичного-волокна зазвичай стандартний - 125 мкм. Оптоволокно маркується залежно від співвідношення розміру сердечника і оболонки . Наприклад: 9 / 125 , 50 / 125 , 62,5 / 125 .

Передача даних здійснюється за допомогою випромінювання і прийому оптичного сигналу спеціальним обладнанням, встановленим на обох кінцях кабелю, яке називається кінцевим обладнанням. З його допомогою можливо перетворення оптичних сигналів в електричні, і навпаки.

Оптоволокно підключається за допомогою LC(див. Рис. 1.5).

Рис. 1.5. Конектор LС