1.4 Фізичне середовище передачі даних
Для обєднання в локальну мережау за допомогою кабелю використовують такі типи кабелів: вита пара, оптоволокно. Також для передачі інформації використовують супутники.
На даний час вита пара (див. Рис. 1.2) є найпоширенішою і представляє собою чотири звитих пари проводів, які покриті пластиковою ізоляцією, яка захищає від механічних пошкоджень.
У нормальних умовах вита пара підтримує швидкість передачі даних від 10 до 100 Мбіт/с і на відстані до 100 метрів. Однак ряд факторів може суттєво знизити швидкість передачі даних, зокрема, втрата даних, перехресне з`єднання і вплив електромагнітного випромінення. Взаємопроникнення знищується шляхом скручування проводів.
Рис. 1.2. Вита пара
Для зменшення впливу електричних і магнітних полів застосовується екранування. Але після екранування витої пари в значній мірі збільшується затухання сигналу. Під затуханням сигналу розуміють його послаблення при передачі із однієї точки мережі в іншу. Екранування змінює опір, індуктивність і ємність таким чином, що лінія стає схильною до втрат даних. Подібні втрати можуть зробити виту пару небажаним та ненадійним середовищем передачі. А для збільшення відстані застосовують репітери.
В залежності від захисту кабелю виту пару поділяють на:
· неекранована вита пара (UTP -- Unshieldedtwistedpair);
· екранована вита пара (STP -- Shieldedtwistedpair);
· фольгова на вита пара (FTP -- Foiledtwistedpair);
· фольгована екранована вита пара (SFTP -- ShieldedFoiledtwistedpair).
Вита пара підключається за допомогою конектора RJ-45(див. Рис. 1.3).
Рис. 1.3. Конектор RJ-45
Оптоволоконний кабель (див. Рис. 1.4) - це кабель на основі волоконних світловодів, призначений для передачі оптичних сигналів в лініях звязку.
Рис. 1.4. Оптичноволоконний кабель
Конструкція кабелю визначається його призначенням і місцем прокладки: від найпростішої (оболонка, пластикові трубки з волокнами) до багатошарової (наприклад, підводний комунікаційний кабель), що містить зміцнюючі і захисні елементи.
Оптоволоконний кабель складається з таких елементів :
· центральний силовий елемент - несучий трос, пруток зі склопластику або металу, покритого поліетиленовою оболонкою. Служить для центрування трубок - модулів;
· нитки - світлопроводи - двошарові скляні або пластикові волокна, можливо, покриті одним або двома шарами лаку. Шар лаку оберігає волокна від пошкоджень і служить для кольорового маркування волокон;
· трубки - модулі - пластикові трубки, що містять нитки - світлопроводи і заповнені гідрофобним гелем. Кількість трубок варіюється від 1 і більше, кількість волокон в трубці - від 4 до 12, загальне число волокон в кабелі - від 8 до 144 (часто 32, 48, 64). Для збереження габаритних розмірів кабелю при малому числі волокон замість трубок можуть вкладатися чорні заглушки;
· обплетення трубок - обплітає трубки плівка, стягнута нитками і змочена гідрофобним гелем. Володіє демпфірувальними властивостями і призначена для зниження тертя всередині кабелю, додаткового захисту від вологи, утримання гидрофобной рідини в просторі між модулями та інші;
· перший захисний шар (може бути відсутнім). Шар представлений тонкою внутрішньою оболонкою з поліетилену, призначеної для додаткового захисту від вологи;
· другий захисний шар. Шар складається з кевларових ниток або броні.
Броня - прямокутний пруток, вироблений зі сталі (імпортний кабель), цвяхового заліза (вітчизняний кабель) або склопластику (такого ж, як у центрального силового елемента). Кевлар відрізняється малою вагою і має допустиме розтягуюче зусилля 6 ... 9 кН). Призначення кевлара: виконання ролі троса в місцях, де неприпустимо виникнення наведень, наприклад, вздовж залізничних колій (контактний провід, потужність до 27.5 кВ); сприйняття вітрового навантаження. Призначення броні: захист кабелю, укладеного в грунт без захисту у вигляді пластикової труби, кабельної каналізації або ін.);
· третій захисний шар (може бути відсутнім). Шар являє собою поліетиленову плівку і деяка кількість гідрофобного гелю, призначений для додаткового захисту від вологи;
· четвертий захисний шар. Шар являє собою товсту і мяку оболонку з поліетилену, призначений для захисту внутрішніх шарів від впливу навколишнього середовища.
Зовнішній діаметр оболонки оптичного-волокна зазвичай стандартний - 125 мкм. Оптоволокно маркується залежно від співвідношення розміру сердечника і оболонки . Наприклад: 9 / 125 , 50 / 125 , 62,5 / 125 .
Передача даних здійснюється за допомогою випромінювання і прийому оптичного сигналу спеціальним обладнанням, встановленим на обох кінцях кабелю, яке називається кінцевим обладнанням. З його допомогою можливо перетворення оптичних сигналів в електричні, і навпаки.
Оптоволокно підключається за допомогою LC(див. Рис. 1.5).
Рис. 1.5. Конектор LС
- Вступ
- 1. Теоретична частина
- 1.1 Планування мережі
- 1.2 Типові топології
- 1.3 Стандарти технології Ethernet
- 1.4 Фізичне середовище передачі даних
- 1.5 Мережеве обладнання
- 1.6 Периферійне обладнання
- 1.7 Програмне забезпечення для проектування мережі
- 1.7.1 Microsoft VISIO
- 1.7.2 EDraw
- 1.7.3 CISCO Packet Tracer
- 2. Практична частина
- 2.1 Опис підприємства
- 2.2 Структура мережі
- 2.3 Аналіз мережі
- 2.4 Конфігурація робочих станцій
- 2.5 Конфігурація серверів
- 2.6 Прокладання кабелю
- 2.6.1 Використаний інструмент
- 2.7 Мережеве обладнання для прокладання мережі
- 2.8 Топологічна схема мережі
- 2.9 Розподіл адресного простору
- 2.10 Структура мережі з додатковим обладнанням
- 2.11 Симуляція роботи локальної обчислювальної мережі
- 3. Економічна частина
- 4. Безпека життєдіяльності та правила техніки безпеки