2.11 Симуляція роботи локальної обчислювальної мережі

На Рис. 2.8, Рис. 2.9, Рис. 2.10, Рис. 2.11 зображено налаштування інтернет сервера.

У вкладці рhysical (див. Рис. 2.8) наведено зовнішній вигляд сервера. Його можна доповнювати модулями, які розташовані зліва, з їх допомогою можна замінити розєм для RJ-45 на Wi-Fi антену і навпаки.

Рис. 2.8. Інтернет сервер. Physical

У вкладці config (див. Рис 2.9) можна змінювати налаштування сервера, такі як IP-адреса, маска підмережі, швидкість передачі даних тощо.

Рис. 2.9. Інтернет сервер. Сonfig

У вкладці services (див. Рис. 2.10, Рис. 2.11) можна налаштувати головні функції сервера, наприклад створити сайт, для того щоб показати підключення робочих станцій до глобальної мережі.

Рис. 2.10. Інтернет сервер. HTTP 1

На Рис. 2.12, Рис. 2.13, Рис. 2.14 зображено налаштування маршрутизатора.

Рис. 2.11. Інтернет сервер. HTTP 2

У вкладці рhysical (див. Рис. 2.12) наведено зовнішній вигляд маршрутизатора. Його можна доповнювати модулями, які розташовані зліва, з їх допомогою можна замінити розєм для RJ-45 на Wi-Fi антену і навпаки.

Рис. 2.12. Маршрутизатор. Physical

У вкладці config (див. Рис 2.13) можна змінювати налаштування маршрутизатора, такі як IP-адреса, маска підмережі, швидкість передачі даних, створення VLAN тощо. Усі ці функції описуються знизу за допомогою CISCO команд.

Рис. 2.13. Маршрутизатор. Сonfig

У вкладці CLI (див. Рис. 2.14) користувач може налаштовувати маршрутизатор так само, як і в config, але за допомогою CISCO команд, наприклад enable (надання root прав) або configure terminal (відкриття функцій конфігураціїї).

Рис. 2.14. Маршрутизатор. CLI

На Рис. 2.15, Рис. 2.16, Рис. 2.17 зображено налаштування комутатора.

У вкладці рhysical (див. Рис. 2.15) наведено зовнішній вигляд комутатора. Його можна доповнювати модулями, які розташовані зліва, з їх допомогою можна замінити розєм для RJ-45 на Wi-Fi антену і навпаки.

Рис. 2.15. Комутатор. Physical

У вкладці config (див. Рис 2.16) можна змінювати налаштування комутатора, такі як IP-адреса, маска підмережі, швидкість передачі даних, створення VLAN тощо. Усі ці функції описуються знизу за допомогою CISCO команд.

Рис. 2.16. Комутатор. Сonfig

У вкладці CLI (див. Рис. 2.17) користувач може налаштовувати комутатор так само, як і в config, але за допомогою CISCO команд, наприклад enable (надання root прав) або configure terminal (відкриття функцій конфігураціїї).

Рис. 2.17. Комутатор. CLI

На Рис. 2.18, Рис. 2.19, Рис. 2.20, Рис. 2.21 зображено налаштування Wi-Fi маршрутизатора.

У вкладці рhysical (див. Рис. 2.18) наведено зовнішній вигляд Wi-Fi маршрутизатора.

Рис. 2.18. Wi-Fi маршрутизатор. Physical

У вкладці config (див. Рис. 2.19, Рис. 2.20) можна змінювати налаштування, такі як IP-адреса, маска підмережі, а також надати назву мережі і встановити на неї пароль.

Рис. 2.19. Wi-Fi маршрутизатор. Config 1

Рис. 2.20. Wi-Fi маршрутизатор. Config 2

У вкладці GUI (див. Рис. 2.21) можна зробити більш детальне налаштування Wi-Fi маршрутизатора, наприклад, крім назви і пароля, можна задати права доступу до мережі.

Рис. 2.21. Wi-Fi маршрутизатор. GUI

На Рис. 2.22, Рис. 2.23, Рис. 2.24, Рис. 2.25, Рис. 2.26 зображено налаштування персонального компютера.

У вкладці рhysical (див. Рис. 2.22) наведено зовнішній вигляд персонального компютера. Його можна доповнювати модулями, які розташовані зліва, з їх допомогою можна замінити розєм для RJ-45 на Wi-Fi антену і навпаки або ж додати до тсанції гарнітуру, камеру, колонки тощо.

Рис. 2.22. Персональний компютер. Physical

У вкладці config (див. Рис. 2.23) можна змінювати налаштування, такі як IP-адреса, маска підмережі, DNS-сервер, швидкість передачі даних тощо.

Рис. 2.23. Персональний компютер. Config

У вкладці desktop (див. Рис. 2.24) користувач отримує функції для тестування компютера або детальнішого налаштування.

Рис. 2.24. Персональний компютер. Desktop

Наприклад у вкладці IP-config (див. Рис. 2.25) користувач може налаштувати адресний простір персонального компютера.

У вкладці terminal (див. Рис. 2.26) користувач може працювати з командною строкою, яка є на кожному компютері. На Рис. 2.27, Рис. 2.28, Рис. 2.29, Рис. 2.30 зображено налаштування ноутбука.

У вкладці рhysical (див. Рис. 2.27) наведено зовнішній вигляд ноутбука. Його можна доповнювати модулями, які розташовані зліва, з їх допомогою можна замінити розєм для RJ-45 на Wi-Fi антену і навпаки або ж додати до тсанції гарнітуру, камеру, колонки тощо.

Рис. 2.25. Персональний компютер. IP-сonfig

Рис. 2.26. Персональний компютер. Terminal

Рис. 2.27. Ноутбук. Physical

У вкладці config (див. Рис. 2.28) можна змінювати налаштування, такі як IP-адреса, маска підмережі, DNS-сервер, швидкість передачі даних тощо.

Рис. 2.28. Ноутбук. Config

Підключення до Wi-Fi маршрутизатора відбувається за допомогою PC wireless(див. Рис. 2.29, Рис. 2.30), який розташований у вкладці desktop. Тут можна побачити усі активовані Wi-Fi маршрутизатори, а також потужність їх сигналу. Вибравши потрібний Wi-Fi маршрутизатор можна підключитися до нього, якщо є пароль і ноутбук не знаходиться в чорному списку Wi-Fi маршрутизатора.

Рис. 2.29. Ноутбук. PC wireless 1

Рис. 2.30. Ноутбук. PC wireless 2

На Рис. 2.31 зображений принтер.

У вкладці рhysical можна побачити фізичний вигляд принтера. Принтер можна доповнювати модулями, які розташовані зліва.

Рис. 2.31. Принтер. Physical

На Рис. 2.32, Рис. 2.33, Рис. 2.34, Рис. 2.35 безпосередньо зображено тестування мережі (див. ДОДАТОК Г Рис. Г.1, Рис. Г.2, Рис. Г.3, Рис. Г.4). Зелені кола свідчать про те, що усе обладнання між собою пінгується. Printer 3(1) має червоне підключення, це означає, що підключений тільки до РС 8(1). Для тестування мережі потрібно перейти в simulation mod і вибрати портібні протоколи. Тест мережі буде проходити в 4 етапа.

На першому етапі буде тест STP (див. Рис. 2.32) протокола. Основним завданням STP є приведення мережі Ethernet з множинними звязками до деревоподібної топології , що виключає цикли пакетів. Відбувається це шляхом автоматичного блокування надлишкових в цей час звязків для повної звязності портів.

Рис. 2.32. STP

Рис. 2.33. CDP

На другому етапі буде тест CDP (див. Рис. 2.33) проткола. Цей протокол активується кожні 60 секунд. Його головною метою є отримання інформації про тип підключення прилада, інтерфейс прилада, інтерфейс сусідніх приладів до яких він підключений, а також моделі приладів.

На третьому етапі буде тест DTP (див. Рис. 2.34). Цей протокол автоматично розповсюджує канали звязку між пристроями.

Рис. 2.34. DTP

Останнім буде тест протокола DHCP (див. Рис. 2.35). Він відправляє документи від свічів до робочих станціях, аби перевірити відправку пакетів, також цей протокол можна активувати вибравши іконку листа зправа і вибравши 2 компютери між якими буде передача пакетів.

Рис. 2.35. DHCP