1.3.2 Відношення реляційних баз даних

Відношення реляційної бази даних діляться на два класи: об’єктні та зв’язні. Об’єктне відношення зберігає дані про об’єкти (екземпляри сутності). В об’єктному відношенні один (або декілька) з атрибутів однозначно ідентифікують об’єкт. Такий ключовий атрибут називається (одиничним чи множинним) ключем відношень або первинним атрибутом. Ключ, як правило, знаходиться у першому стовпці. Інші атрибути функціонально залежать від даного ключа. Ключ може включати кілька атрибутів (складний ключ). В об’єктному відношенні атрибути не повинні дублюватися. Це основне обмеження в реляційній базі даних для збереження цілісності даних. Зв’язне відношення зберігає ключі двох чи більше об’єктних відношень, тобто по ключах встановлюються зв’язки між об’єктами відношень. Зв’язне відношення може мати і інші атрибути, які функціонально залежать від цього зв’язку. Ключі в зв’язних відношеннях називаються зовнішніми (сторонніми) ключами, оскільки вони є первинними ключами інших відношень. [3]

Умови і обмеження, які накладаються на відношення реляційних баз даних на табличному рівні представлення, можна сформулювати наступним чином:

• не може бути однакових первинних ключів, тобто всі рядки (записи) повинні бути унікальними;

• всі рядки повинні мати однакову типову структуру;

• імена стовпців в таблиці повинні бути різними, а значення стовпців повинні бути однотиповими;

• значення стовпців повинні бути атомарними, тобто не можуть бути компонентами інших відношень;

• повинна зберігатися цілісність для зовнішніх ключів;

• порядок розміщення рядків у таблиці неістотний – він впливає лише на швидкість доступу до потрібного рядка.