5.3.6. Правовий захист програмного забезпечення

Правовий захист програмного забезпечення за своєю проблематикою багато в чому співпадає з більш широкою задачею – правовим захистом інтелектуальної власності. На даний час є п’ять основних правових механізмів захисту програмного забезпечення [Error: Reference source not found]:

• авторське право;

• патентне право;

• право промислових таємниць;

• право, що відноситься до недобросовісних методів конкуренції;

• контрактне право.

Два основних гравці на цій арені – авторське та патентне право. Три останніх механізми часто об’єднують в одну групу. Термін дії патентів зазвичай є меншим часу існування програмних продуктів, у зв’язку з чим їх рідко використовують для захисту програмного забезпечення, у зв’язку з чим основним механізмом захисту програмного забезпечення є авторське право.

Основні положення авторського права встановлюють баланс між суспільним інтересом та захистом прав автора. З одного боку суспільство потребує наукових робіт в ім’я процвітання, а з іншого – права автора повинні бути захищеними для того, щоб заохотити його до подальшої роботи. Таке балансування може забезпечити тільки добре продумане законодавство. Встановлено дві основні вимоги до „твору“, необхідні для його захисту авторським правом: оригінальність та реалізація в матеріальній формі. Тут, проте, виникає питання про єдиність представлення ідеї, точніше про запас можливих представлень ідеї. Якщо ідея представляється єдиним вираженням, то його захист рівносильний забороні використання такої ідеї, і не може захищатися авторським правом. Тому повинна бути встановлена деяка межа, починаючи з якої „твір“ захищається авторським правом. Це є особливо актуальним по відношенню до програм. Наприклад, асемблерна програма множення двох чисел з фіксованою комою навряд чи може бути захищена авторським правом. Правове визначення межі, починаючи з якої програми захищаються авторським правом, представляє собою дуже складну, а іноді й нерозв’язну задачу.

Авторське право забезпечує автоматичний захист. Захист авторським правом виникає разом зі створенням „твору“ незалежно від того, чи надав автор копію „твору“ в Бюро з авторського права для реєстрації. Однак без реєстрації власник авторського права не може реалізувати свої права. Наприклад він не може подати до суду для захисту його прав і не може отримати компенсацію.

Закон [Error: Reference source not found] детально оговорює в якому вигляді повинні надаватися копії програм чи баз даних для їх реєстрації. У випадку опублікованої чи не опублікованої програми потрібно надати один екземпляр „ідентифікуючої порції“ програми, відтвореної у формі, яку можна візуально сприймати без допомоги комп’ютера чи іншого пристрою, на папері чи мікроформі. Після встановлення, що наданий твір можна захищати авторським правом та аналізу супроводжуючих документів, вимога реєструється і автору видається свідоцтво про реєстрацію.

Авторське право захищає твір від копіювання, але не забороняє незалежного створення еквівалентів. Таким чином, ризик монополізації знання при використанні авторського права є значно меншим, ніж при використанні патентного права і, як наслідок, стандарти захисту авторським правом не наскільки строгі, як стандарти захисту патентним правом. Авторське право надає автору наступні п’ять прав [¹⁸¹]:

• відтворення;

• підготовка похідних творів;

• розповсюдження копій;

• публічне відтворення;

• виставка.

Авторське право, як уже говорилося, захищає не ідею, а її вираження, конкретну форму представлення. Тому в основу захисту програм авторським правом покладено наступні поняття [Error: Reference source not found]:

Послідовність команд. Програма – це послідовність команд, у зв’язку з чим вона може розглядатися як „вираження“ ідеї автора, як його твір.

Копіювання. Це поняття, що використовується у авторському праві, може бути розповсюджене на перенесення програм з одного носія на інший, в тому числі на носій іншого типу. Робити висновок про ідентичність програм на різних носіях можна за багатьма ознаками, наприклад, за їх однаковими функціональними властивостями, але співпадання функціональних властивостей не захищається авторським правом, адже однаковість функціональних властивостей іще не свідчить про відтворення „форми“ (про копіювання).

Творча активність. Подібно до інших форм відображення, які захищаються авторським правом, комп’ютерна програма є результатом творчості. Хоча ця форма вираження чи відображення все ще не є загальновідомою, рівень творчої активності, умілості та винахідливості, необхідний для створення програми, дозволяє стверджувати, що програми підлягають захисту авторським правом не менше, ніж будь-які інші твори, що захищаються ним. Той факт, що комп’ютерні програми мають практичне призначення, на це не впливає.

Стиль. Творчість, умілість та винахідливість автора проявляються в тому, як створюється програма. Необхідно поставити задачі, які потрібно розв’язати. Потім проаналізувати як досягти розв’язку, сформулювати набір кроків, що ведуть до розв’язання – все це повинно бути зафіксоване написанням тексту програми. Спосіб, яким це все досягається, надає програмі її характерні особливості і навіть стиль.

Алгоритм. Алгоритми – це, власне, кроки, з яких складається розв’язання задачі, що представляють собою елементи, з яких будується програма і які не можуть захищатися від неавторизованого використання авторським правом. Це аналоги слів у літературі чи мазків пензлем у живопису.

Відбір та поєднання елементів. Як і у випадку інших творів, захист комп’ютерних програм розглядається з точки зору відбору та об’єднання автором базових елементів, в чому і проявляється його творчість та вмілість, що і відрізняє його твір від творів інших авторів. Випадок, коли два автори незалежно один від одного написали б для однієї й тієї ж задачі дві ідентичні програми, практично виключений. Однак елементи, якими користуються автори, в основному загальновідомі.

Оригінальність програми. Основна вимога авторського права базується на оригінальності відбору і поєднання загальновідомих елементів.

Успішність. Успіх у розв’язанні задачі у значній мірі визначається тим відбором та поєднанням елементів, який автор здійснив на кожному кроці створення програми. Тому програма може працювати швидше, бути простішою та надійнішою у використанні, легше сприйматися і бути більш продуктивною ніж її попередники чи конкуренти.

Усі ці та ряд інших міркувань і покладено в основу захисту програм авторським правом.