1.1.1. Основні поняття та визначення

В історії розвитку цивілізації відбулося декілька інформаційних революцій, коли кардинальні зміни в сфері обробки інформації привели до значного розвитку суспільних відносин. Перша революція пов’язана з винайденням писемності. З’явилася можливість передавати знання від покоління до покоління. Друга революція пов’язується з винайденням книгодрукування. Третя обумовлена винайденням методики використання електричного струму, завдяки чому з’явилися телефон, телеграф, радіо, які дозволяють оперативно передавати і накопичувати інформацію. Четверта пов’язується з винайденням мікропроцесорної технології та появою персонального комп’ютера.

В кінці 1960-х років двадцятого століття різко інтенсифікувались інформаційні процеси. Ці процеси отримали назву „інформаційного вибуху“. Вони стимулювали розробку та використання автоматизованих засобів створення, обробки та передавання інформації. Посилились і наукові дослідження з осмислення впливу інформації на розвиток суспільства. В ці роки і була сформульована концепція інформаційного суспільства.

Термін „інформаційне суспільство“ приписують професору Токійського технологічного інституту Ю. Хаяші [¹]. В його роботах „Японське інформаційне суспільство: теми та підходи“ та „Контури політики сприяння інформатизації японського суспільства“ інформаційне суспільство визначалось як таке, в якому процес комп’ютеризації дасть людям доступ до надійних джерел інформації, позбавить їх від рутинної роботи, забезпечить високий рівень автоматизації виробництва. При цьому зміниться і саме виробництво – його продукт стане більш „інформаційно містким“. Японський варіант концепції інформаційного суспільства розроблявся, перш за все, для розв’язання задач економічного розвитку Японії, що обумовило його обмежений та прикладний характер, але концепція виявилась настільки вдалою, що її практична реалізація пізніше була названа „японським економічним чудом“.

В ті ж роки аналіз тенденцій науково-технічного прогресу та бурхливого розвитку нових технологій в США привів до зародження двох ідеологій – інформаційного суспільства та постіндустріалізму. Постіндустріалізм передбачає інтенсифікацію створення та експлуатації знань.

Сьогодні під інформаційним суспільством розуміють суспільство, в якому інформація є ключовим компонентом економічного та соціального життя.

Інформаційне суспільство – суспільство, в якому більшість працюючих зайнята виробництвом, зберіганням, переробкою та реалізацією інформації, зокрема найвищої її форми – знань.

Виробництво інформаційного продукту, а не продукту матеріального є рухомою силою розвитку сучасного суспільства. Інформація отримала статус товару і зрівнялась по значимості для суспільства з матеріальними ресурсами. Для прикладу, в собівартості сучасного автомобіля біля 70% складає вартість інформації. Переважаючим сектором економіки стає сектор створення засобів інформаційних технологій, обробки інформації та інформаційних послуг. Так, світовий експорт інформаційних послуг та інтелектуальної власності зіставлюваний з об’єднаним експортом продуктів харчування та нафтопродуктів. З огляду на це, в багатьох країнах проводиться активна і цілеспрямована технічна політика розвитку ключових технологій інформаційного суспільства. Ця політика отримала назву інформатизація [Error: Reference source not found].

Інформатизація – організований соціально-економічний та науково-технічний процес створення оптимальних умов для задоволення інформаційних потреб і реалізації прав громадян, органів державної влади, органів місцевого самоуправління, організацій, громадських об’єднань на основі формування та використання інформаційних ресурсів.

В інформаційній економіці господарська діяльність полягає головним чином у виробництві і застосуванні інформаційних технологій та накопиченої інформації з метою зробити усі інші форми виробництва більш ефективними і, тим самим, забезпечити нову якість економічного зростання, а також у створенні більшого економічного багатства (інформаційних продуктів та послуг). Обмежуючими факторами тут є швидкість обробки великих об’ємів інформації та можливість її перетворення у наукове знання. Технологізація суспільства та автоматизація управлінських, виробничих та інформаційних процесів призначені не тільки забезпечувати потреби цього суспільства в товарах та послугах, включаючи інформаційні, а й більш ефективно використовувати енергію, природні та матеріальні ресурси та, головне, – економити соціальний час, необхідний для реалізації цих потреб.

Інформаційний потенціал такого суспільства можна уявити як представлене у формалізованому вигляді та в конкретних проектних формах концентроване вираження наукових знань та практичного досвіду, які дозволяють найбільш раціональним чином організовувати процеси створення інформаційних продуктів і послуг. При цьому результат оцінюється за сукупною економією затрат праці, енергії, матеріальних та інформаційних ресурсів, необхідних для реалізації цих процесів. Досвід розвинутих країн показує, що саме розвинутий ринок високих технологій, які використовують найсучасніші досягнення науки і техніки, їх розподіл всередині країни та просування на зовнішні ринки дають цим країнам значні економічні переваги та соціальну стабільність.

Суспільство розвивається та починає набувати риси інформаційного суспільства, якщо [Error: Reference source not found]:

• будь-який член суспільства, група осіб, підприємство чи організація в будь-якій точці та в будь-який час можуть отримати на основі систем зв’язку та анонімного чи авторизованого доступу безкоштовно чи за відповідну плату будь-яку інформацію і знання, необхідні для їх життєдіяльності та розв’язання особистих і соціально значимих задач;

• у суспільстві виробляються, функціонують та доступні для використання будь-яким його членом, групою чи організацією сучасні інформаційні технології;

• наявні розвинуті інфраструктури, що забезпечують створення особистих, корпоративних, регіональних та національних інформаційних ресурсів у об’ємі, необхідному для підтримання життєдіяльності в рамках інтенсифікації науково-технічного та соціально-економічного прогресу;

• відбувається процес прискореної автоматизації вирішальних сфер та галузей виробництва і управління;

• відбуваються радикальні зміни соціальних структур, наслідком яких є розширення сфери інформаційної діяльності та послуг і розвиток суспільства в цілому;

• інформаційна структура суспільства є передумовою розширення прав особи, свободи, демократії та самоуправління і забезпечує плавний перехід від постіндустріального періоду розвитку до глобальної інформатизації суспільства.

Тут слід відзначити і деякі негативні риси, що явно проявляються уже в перехідному періоді – це і постійно наростаючий тиск інформаційного середовища на суспільство, і відношення особи до знань, які в умовах інформаційного суспільства стають аналогом багатства. Багатство, як відомо, має властивість концентруватися в руках невеликої групи осіб (закон В. Паретто [²]). Таким чином, не тільки рівень знання, а й характер відношення до інформації стає основою нової соціальної нерівності у інформаційному суспільстві.

Можна виділити досить багато як позитивних, так і негативних факторів психологічного впливу інформаційного суспільства на особу [³]. Ось деякі з них:

Позитивні:

• розвиток комп’ютерних технологій забезпечує особі свободу вибору;

• з’являється можливість створювати та використовувати необхідні для життєдіяльності електронні комунікації;

• кожний індивідуум одночасно є і отримувачем і відправником інформації, в будь-який час і в будь-якому місці;

• можливий доступ до єдиної мережі різноманітних баз даних;

• забезпечується постійна інтерактивна взаємодія (неперервний обернений зв’язок між учасниками інформаційного обміну);

• людина перестає бути „маленьким гвинтиком“ соціального механізму чи групи – у неї різко підвищується міра відповідальності і формується нова, більш висока і стійка самооцінка;

• зростає ступінь комфорту використання інформації та технологій у практичних галузях діяльності.

Негативні:

• беззахисність людини перед вторгненням держави та комерційних структур в особисте життя;

• розширення можливостей отримання (добування) даних про будь-яку особу;

• загроза для особистої автономії людини;

• постачальники інформації можуть маніпулювати даними у своїх інтересах;

• звикання до „життя“ у віртуальному просторі та загроза моральному імунітету особи внаслідок „фанатичної“ відданості комп’ютерам та віри у їх безпомилковість.

Нейтральні моменти, які можуть бути як позитивними, так і негативними залежно від рівня розвитку суспільства та контексту ситуації:

• змінюється модель професійної кар’єри – з’являється можливість працювати не виходячи з дому (технології телероботи);

• виникає такий феномен, як віртуальний роботодавець та віртуальний робітник;

• з’являється нова система найму (електронна біржа праці) та соціального страхування, зменшується значення профспілок;

• створюється ефемерна єдність віртуального світу з будь-якою кількістю людей одночасно, яка, проте, є нестійкою і може миттєво зруйнуватися, завдаючи його учасникам психологічної травми;

• реальне суспільство індивідуалізується і набуває високого рівня фрагментації.

Усе це вимагає ретельного філософського осмислення, і це необхідно враховувати при визначенні місця та ролі людини в новому інформаційному середовищі та його використанні в бізнесі.

Поточний етап розвитку інформаційних технологій (його часто називають початком нової інформаційної революції) характеризується розвитком як глобальних всесвітніх мереж для зберігання і обміну інформацією, доступних будь-якій організації і кожному члену суспільства, так і систем штучного інтелекту, і повинен, ймовірно, завершитися побудовою глобального інформаційного суспільства.

Ця революція уже розпочалася. Але вона відбувається не там, де її шукають вчені, політики, керівники корпорацій та інформаційна індустрія загалом. Це не революція в техніці, обладнанні, технології, програмному забезпеченні чи швидкості передачі і накопиченні даних. Це революція концепцій. Раніше інформаційна революція була зосереджена на даних – їх зборі, передачі, аналізі та представленні споживачу. Наступний її етап формулює питання про зміст та призначення інформації. Це приводить до перевизначення задач, які повинні розв’язуватися за допомогою інформації, до перевизначення цілей та перспектив діяльності, а потім – і до перевизначення інститутів, що розв’язують ці задачі.

Тепер перейдемо до визначення терміну інформація. Різні наукові дисципліни дають своє трактування цього поняття. Виділяються три підходи до визначення інформації [⁴]: антропоцентричний, техноцентричний та недетермінований.

Суть антропоцентричного підходу полягає в тому, що інформацію ототожнюють з відомостями чи фактами, які теоретично можуть бути отримані і перетворені в знання.

Суть техноцентричного підходу полягає в тому, що інформацію ототожнюють з даними. Цей підхід знайшов широке розповсюдження в технічних дисциплінах. По комп’ютерним мережам передаються тільки дані, комп’ютери обробляють тільки дані, в базах даних зберігаються також тільки дані. Чи стануть ці дані інформацією, і якщо так – то якою, залежить не тільки від даних, а й від багатьох інших факторів.

Недетермінований підхід до поняття інформації використовується також досить широко. Він полягає у відмові від визначення інформації з тієї причини, що це поняття вважається фундаментальним. З точки зору даного підходу інформація – це одна із базових загальнонаукових категорій, що відображає структуру матерії та способи її пізнання, та не зводиться до інших простіших понять.

Інформацію також розглядають з точки зору синтаксичного, семантичного та прагматичного аспектів [⁵]. Синтаксичний аспект відображає фізичні характеристики інформації: спосіб представлення, швидкість передачі, тип носія, спосіб кодування, канали, по яких інформація передається, надійність і безпека передачі інформації. Інформація, що розглядається тільки з точки зору синтаксису зазвичай називається даними, оскільки не розглядається вмістиме інформації. Семантичний аспект характеризує змістовну сторону інформації, коли розглядається зміст даних, які вона зберігає та зв’язки між ними. Прагматичний аспект інформації зв’язаний з цінністю інформації для користувача при прийнятті ним рішення. Інформацію, що розглядається в цьому аспекті можна назвати знанням.

В дисципліні „Інформаційні системи в економіці“ інформацію зазвичай розглядають з точки зору антропоцентричного та/чи прагматичного підходу, оскільки інформація розглядається як відношення між відомостями та їх отримувачем, як міра корисності, цінності даних для конкретного отримувача. А дані – як відомості, представлені у формалізованому виді та призначені для наступної обробки технічними засобами, наприклад, на комп’ютері. Таким чином, дані – це будь-які відомості, а інформація – відомості, необхідні їх отримувачу, які дозволяють усунути невизначеність і прийняти рішення.

Під економічною інформацією розуміють сукупність відомостей, що відображають стан, зміни і розвиток економіки та усіх її елементів.

Економічна інформація є важливою складовою частиною управлінської інформації, основним ресурсом організаційно-економічного управління. Для економічної інформації характерні наступні параметри:

• різноманітність джерел та споживачів;

• наростаючі значні об’єми та велика питома вага рутинних процедур при їх обробці;

• багаторазове повторення циклів отримання та відправки у встановлені часові періоди(декада, місяць, квартал, рік);

• необхідність забезпечення конфіденційності у використанні окремих її частин;

• надзвичайна важливість у підготовці та прийнятті ділових рішень.

Економічна інформація зазвичай представляється у вигляді документів, у зв’язку з чим є доцільним ввести поняття документованої інформації:

Документована інформація – інформація, зафіксована на матеріальному носії і така, що має реквізити для її ідентифікації.

Також введемо декілька термінів, які використовуватимуться в подальшому і які є важливими для розуміння предмету вивчення:

Інформаційні ресурси – окремі документи та окремі масиви документів а також документи і масиви документів в інформаційних системах.

Інформаційна технологія – процес, що використовує сукупність методів і програмно-технічних засобів для збирання, обробки, зберігання, передачі і представлення інформації з метою отримання інформації нової якості, зниження трудомісткості та підвищення ефективності процесів використання інформаційних ресурсів.

Інформаційні технології в сфері економіки – комплекс методів переробки розрізнених вихідних даних в достовірну, оперативну інформацію для прийняття рішень з допомогою апаратних і програмних засобів з метою досягнення оптимальних ринкових параметрів об’єкта управління.

Інформаційні процеси – процеси збирання, обробки, накопичення, пошуку та розповсюдження інформації.

При роботі з інформацією завжди є джерело та отримувач. Шляхи та процеси, що забезпечують передачу інформації від джерела до отримувача називаються каналами зв’язку або інформаційними комунікаціями.

Телекомунікації – дистанційна передача даних на базі комп’ютерних мереж і сучасних засобів зв’язку.