1.4 Проектні критерії системного проектування
Спосіб побудови системи зі складових частин та їхній взаємозв’язок визначає архітектура операційної системи.
Проектний критерій — це умова досягнення чисельною характеристикою бажаного значення, що дає змогу оцінити ступінь відповідності прийнятого рішення цілі, для досягнення якої проводиться порівняння та вибір різних ліній поведінки (планів, команд, графіків, параметрів тощо).
Вибір критерію якості — один із найвідповідальніших етапів у побудові математичних моделей процесів керування, проектування, прийняття рішень та ін. Як правило, до системи керування подаються різноманітні, іноді суперечливі, вимоги. У загальному випадку неможливо одержати розв'язок, який одночасно був би кращим відповідно до кожної вимоги.
У проектних задачах інтуїтивне уявлення про якість системи керування дає можливість віддати перевагу одній системі керування перед іншою. Проте в складних задачах, де потрібно враховувати велику кількість чинників, іноді суперечливих, використання інтуїції та досвіду не завжди гарантує раціональне рішення, якщо вони не підкріплені відповідним аналізом. Тому важливо оцінити, які із цих чинників слід віднести до обмежень вибору рішення або як одне з них чи кілька можуть слугувати критеріями якості результату та ефективності процесів.
Часто як обмеження використовуються характеристики системи керування, від яких у певних умовах достатньо очікувати, щоб їхні числові» значення не виходили з деякого вже заданого діапазону. Одна з найважливіших у таких умовах характеристика приймається за критеріальну. Порівнянню підлягають ті характеристики, що задовольняють прийнятим обмеженням (характеристики, що перебувають у заданій області). Кращим є розв'язання, за якого досягається максимум або мінімум (залежно від постановки задачі) цільової (критеріальної) функції.
Вибір критерію якості системи, що є складною, має враховувати її характерні складові (побудову, функціонування, вдосконалення).
Складні системи можна класифікувати як регулярні (системи багатократного, а також однократного функціонування) або нерегулярні.
Щодо регулярних систем зазначимо, що в них цілі функціонування зберігаються і за межами аналізованого проміжку часу (енергетична система, промислове підприємство тощо).
Проблема керування у великій регулярній системі містить:
• вибір структури керування підсистемами;
визначення цілей функціонування системи в цілому і кожної з її підсистем;
визначення методів оптимізації режимів роботи.
У складних системах задача вибору критеріїв якості функціонування, а також задача керування мають характер проблеми і містять:
вибір часткових критеріїв функціонування підсистем;
побудову критерію ефективності великої системи як функції-предикат зважених часткових критеріїв;
організацію ієрархічної системи критеріїв (за необ хідності).
У загальному випадку критерій ефективності складної системи є функцією кількох часткових критеріїв, і вага кожного з них може змінюватися залежно від умов роботи системи. Часткові критерії за деяких умов можуть відігравати роль чинників, що обмежують.
Необхідність оптимізації складної системи за складними критеріями з розбіжністю змінних зважених часткових критеріїв, а також необхідність врахування різноманітних технічних і економічних обмежень ускладнюють побудову її математичної моделі.
Дослідження великих систем здійснюється за допомогою функціональних характеристик — показників відповідних властивостей — у такій послідовності:
вибір залежно від призначення та характеру великої системи функціональних характеристик — показників відповідних властивостей — з подальшим вибором ос новного показника;
обчислення розміру показника якості і аналізу харак теру великої системи (ефективності системи) під час її моделювання, визначення зміни показника в разі зміни будь-якого параметра системи;
вибір показників, що характеризують основні власти вості системи, — функціоналів (залежать від розмірів зміни параметрів і відповідних збільшень показників ефективності).
У теорії великих систем критерії ефективності системи (підсистеми) не можуть розглядатися як задані. Вони істотно залежать від критеріїв ефективності системи більш високого рівня, у яку ця система входить як підсистема. Практично під час розгляду конкретних задач вплив досить високих рівнів можна замінити поправками, що грунтуються на приблизних оцінках. За всіх обставин визначення критеріїв ефективності має ґрунтуватися не тільки на оцінці миттєвого стану аналізованої системи, а й на прогнозі її поводження, виходячи з розумної поступки між розмірами ефекту і термінами його одержання. Цілі функціонування кожної системи більш високого рівня формулюються в більш загальних термінах, ніж цілі підпорядкованих їм систем. Чим вищий рівень системи, тим більш комплексними й узагальненими показниками оцінюється її стан. Цим визначається можливість обробки інформації для вибору доцільних керуючих впливів на вищих рівнях ієрархії функціонування.
Задача системного проектування складних систем передбачає насамперед визначення:
моделі функціонування системи;
моделі оцінки ефективності її функціонування;
структурних характеристик системи, що істотно впли вають на якість функціонування (оцінка чутливості);
ефективних значень структурних характеристик систе ми відповідно до заданої системи критеріїв якості та низкою інших критеріїв.
Розглянемо деякі визначення, характерні для теорії систем.
Під функцією F системи, яку позначимо через θ, будемо розуміти її дію (функціонування), зумовлену скінченною кількістю правил (алгоритмом), на підставі яких може бути здійснена фізична реалізація цієї системи, здатна робити таку дію.
Сукупність функцій Fj (j = 1, 2, ..., N), властивих системі θ до, визначає її цільове призначення.
Метою функціонування системи θдо є деяка композиція функцій Kk{Fj}, сформована, як правило, у вигляді зовнішнього доповнення за межами системи. Система здатна робити дію (комплекс дій), якщо на множині F(сукупності функцій Fj.) здійсненна композиція Kk{Fj}.
Складність як властивість системи виникає під час її проектування, частіше — у результаті нового методологічного підходу, а потім уже з матеріальної природи об'єкта. Той самий об'єкт (літак, корабель, верстат, ЕОМ або прискорювач частинок) розглядається зазвичай під час проектування як механічна, електрична або елементарна система. Розглянувши взаємодію людини з об'єктом (тобто визначивши хоча б первинну форму такої взаємодії у вигляді композиції функцій системи Kk{Fj} і розчленувавши об'єкт на підсистеми, що виконують різноманітні функції Fps можна перейти до системного аналізу об'єкта. Його функції подають як багатоякісну (системну) модель. Системна модель у разі аналізу функцій об'єкта є первинною формальною конструкцією, що започатковує вивчення взаємодії підсистем із погляду єдиного критерію.
Розв'язання задач із розпізнавання образів являє собою реалізацію закону, що задається відображенням
Fr;.<Са, Се, Cp> → Rr,
де Са — архітектурний базис (множина); Се — структура на Са; Ср — стратегія поводження образу; Rr — результат розпізнавання.
Н а сьогодні відображення Fr підтримується значною кількістю програмних систем, що обробляють звукові та зорові образи і реалізують цільову множину
E1 при D1,
...............
Е = Ei при Di,
...............
En при Dn,
де Di — область ознак, i = 1, ..., n.
Як уже зазначалось, системним проектуванням називається процес отримання проекту цілеспрямованої системи в базисі системних властивостей, системних ресурсів та структур життєвих циклів, реалізацію якого можна описати відображенням
Fp: <Sν, Sr, Sc> → Кp,
де Sν — системні властивості; Sr — системні ресурси; Sc — структура життєвого циклу системи; Кр — підсумковий проект.
З позиції системного підходу Fр визначають як багаторівневі та багатовимірні перетворення вихідних даних, підсумковими категоріями яких є аспекти побудови, архітектурні і структурні характеристики, оптимальні параметри.
Зіставляючи обидва процеси (розпізнавання образів і системного проектування), маємо, що як базис їх вивчення могла б слугувати системна модель, яка будується відповідно до такої формули:
< цілі > → < задачі > → < методи >→< алгоритми > →
→ < програмно-технічні та інформаційно-методичні засоби >.
Будь-яку ціль Ei,j можна представити так:
Ei,j = Ei+1,k1 j ˆ │ˇ Ei+1,k2 j ˆ │ˇ …… ˆ │ˇ Ei+1,kl j (1.3 )
де km j — номери цілей (i + 1)-рівня, на які декомпозуєься ціль Ei,j ,
m = 1, ..., l . .
Задачу можна представити у вигляді Z = <Az, Rz>, де Az - сукупність вихідних даних; Rz — результат розв'язання задачі Z. Дані задачі Z можуть бути задані як її характеристики:
Wz = <Tz (Мz, Cz), Kz >,
де Мz — модель задачі; Сz — обмеження; Тz — метод розв'язання; Kz — оцінка результату.
Як наслідок розгляду, результат є відображенням Rz = Tz(Mz, Сz)θAz, де θ — знак композиції.
Алгоритм формалізовано можна подати в такому вигляді:
Еа = <Q, Y, В, Н, Еz >,
де Q = < Eq, Kq, Tq, (Мq, Сq) > — комірка схеми методу розв'язання; Y — структура алгоритму; B — простір даних; H — цільова множина; Ez є H.
Система Ес, що реалізує рівень засобів, являє собою п'ятірку елементів Ес = < М, О, І, Р, Т> з таким забезпеченням: М — методичне, О — організаційне, I — інформаційне, Р — програмне, Т' — технічне.
Аналізуючи системну модель, слід враховувати, що її структура однакова як для задачі розпізнавання образів, так і для задачі системного проектування. Головна відмінність між ними полягає в тому, що глобальну ціль у задачі розпізнавання розбивають на систему підцілей (декомпозиція):
E → { E11, E21, … , E12, … , E mn },
а для задачі проектування систему підцілей, навпаки, зводять до єдиної цілі (композиція):
m
∩ (E11 U E22 U … U EPn) → E
p=1
Вищенаведене, а також те, що розв'язання задачі системного проектування відбувається в результаті перерізу підпросторів властивостей, підкреслюють дуальність такої задачі із задачею розпізнавання образів.
- Анотація
- Введення
- Розділ 1 Аналіз складних об’єктів та систем
- 1.1 Загальна характеристика проблем автоматизації проектування.
- 1.2 Складні системи та основи і системного підходу
- 1.3 Системний аналіз та системне проектування складних систем. Принципи і задачі проектування
- 1.4 Проектні критерії системного проектування
- 1.5 Системний підход до автоматизації проектування та створення сапр
- 1.6 Логічна схема задач системного проектування
- Розділ 2 Розробка баз знань предметної галузі
- 2.1 Моделювання. Класифікація методів моделювання
- 2.2 Технологія побудови концептуальних моделей складних систем. Рівні моделювання. Інфологична модель
- 2.3 Обстеження існуючої системи. Дослідження інформаційних потоків
- Розділ 3 Розробка автоматизованого робочого місця
- 3.1 Концепція „чотирьох і” розробки автоматизованих систем
- 3.2 Способи рішення задач.
- 3.3 Основні принципи побудови типового автоматизованого робочого міста
- 3.4 Автоматизовані засоби проектування і розробки інформаційних систем
- Література
- Сіромля Сергій Григорович Основи автоматизації проектування складних об’єктів та систем
- 65082, Одеса, вул. Дворянська, 1/3