10. Програмне забезпечення сапр. Функції і склад операційних систем. Прикладні програми. Вимоги до розробки програм різних рівнів.
Програмне забезпечення. Функції і склад ОС.
Всі програми поділяються на ОС та прикладні програми. ОС як керуючі програми виконує три групи задач: керування задачами, завдання задачі, керування даними. Програми керування задач – виконують функції диспетчеризації, тобто керування обчислювальним процесом,програмне планування, пошуку та обміну даними.
Функції і склад спеціального програмного забезпечення
Спеціальне програмне забезпечення виконується у вигляді пакетів прикладних програм – це набір окремих модулів об‘єднаних спільними інт. об‘єднання для вирішення певних задач проектування. Пакети САПР дозволяють виконувати задачі:
1)аналізостатичних станів, аналізоперехідних процесів, аналізочастотних характеристик, статистичного аналізу, детермін. оптимізації та ін.
2)пакети для розробки топології проведення упорядкованості з‘єднань між компонентами, розподіляють топології за окремими шарами вивід результату та зсування в графічний вигляд, редагування розмірів і орієнтування елементів.
У пакетах для синтезу цифрової апаратури передбачено процедури:
1)трансляція мікропрограм у внутрішнє представлення 2)кодування внутрішніх станів 3)формування системи Мулевих функції для комп‘ютерної частини схеми 4)синтез схеми в базових елементах Для схемотехнічного проектування задач може бути вкладена в наступний рівень:
оптимізація Моделі компонент
Рекомендації з розробки програм різних рівнів
Враховуючи, що частота звертання до програмних модулів різних ієрархічних рівнів є значно вищою ніж до основних ролграм, то для забезпечення максимальної швидкодії ПЗ в САПР можна враховувати наступні моменти:
1)чим нищий рівень програм, тим більш детально необхідно вибирати реалізовані нею алгоритми;
2)операції обміну між оперативною і зовнішню пам‘яттю доцільно застосовувати тільки в програмах вищого рівня, оскільки вони потребують більших машинних задач по часу;
3)при структурі даних потрібно враховувати вимоги, які виставленні з боку програм нищих рівнів;
4)при генерації програм на низьких рівнях використовувати принцип компіляції, а на високих – інтерпретації;
5)для програм низьких рівнів використовувати Асемблер, Для програм високих рівнів – універсальні алгоритмічні мови.
- 6. Автоматизоване проектування комп’ютерних систем
- 1. Загальні відомості з автоматизації проектування електронно-обчислювальної техніки та інших технічних систем. Рівні та етапи проектування електронно-обчислювальної техніки.
- 2. Узагальнена схема процесу проектування комп’ютерних систем. Задачі синтезу та аналізу, композиції та декомпозиції.
- 5. Багатоваріантний аналіз. Аналіз функції чутливості. Метод приростів. Переваги і недоліки статичного аналізу, методи найгіршого випадку та Монте-Карло (статистичних випробувань).
- Формалізація задач складання тз
- 8. Методи умовної оптимізації, пошук максиміна. Основи методів штрафних функцій, проекції вектора градієнта, проекційного методу пошуку максиміна.
- 9. Лінгвістичне забезпечення сапр. Мови програм і вхідні мови, багатомодульне програмне забезпечення. Мови опису об‘єктів.
- 10. Програмне забезпечення сапр. Функції і склад операційних систем. Прикладні програми. Вимоги до розробки програм різних рівнів.
- 11. Інформаційне забезпечення сапр. Бази даних. Вимоги до організації баз даних в сапр. Логічне і фізичне представлення баз даних.
- 13. Аналітичні та імітаційні моделі для аналізу комп’ютерних систем. Їх складові частини, переваги і недоліки.
- 14. Функціонально-логічний рівень проектування комп’ютерних систем. Взаємозв’язок процедур аналізу и синтезу функціональних систем.
- 15. Особливості моделювання функціональних вузлів аналогового та цифрового типу для обчислювальних систем. Математична модель цифрової функціональної схеми. Асинхронна модель.