3.4) Користуючись командою df отримати інформацію про змонтовані файлові системи. Навести результати із коментарями. Порівняти із результатами п. 2.1.

4) Робота з каталогом спеціального призначення /proc.

4.1) Отримати інформацію про процесор (/proc/cpuinfo).

4.2) Проаналізувати вміст файлу /proc/loadavg.

4.3) Отримати список драйверів пристроїв, вбудованих в ядро (/proc/devices)

4.4) Переглянути розділи жорсткого диску (/proc/partitions) та інформацію про файлові системи, які підтримуються ядром (/proc/filesystems).

4.5) Створити будь-який процес (запустити будь-який додаток) в системі. При цьому для цього процесу в /proc створиться каталог. Переглянути та проаналізувати вміст цього каталогу.

4.6) Вмісти вище перелічених файлів з коментарями навести в пояснювальну записку. Охарактеризувати отримані результати.

Теоретичні відомості

Ключові особливості і характеристики Linux XP Desktop 2006

Користувачі GNOME тепер можуть досягати більшого за допомогою нової версії файлового менеджера GNOME Commander. Управління фотографіями і редагування фотографій тепер стало легшим завдяки GIMP, який включає нові опції. Клієнт для систем миттєвих повідомлень Pidgin і новий VoIP клієнт Ekiga дозволять тримати контакт з друзями і колегами. Totem медіа плеєр тепер дозволить дивитися відео з YuoTube а також цифрове телебачення.

Користувачі KDE тепер відчують потужність і нові можливості KDE 4.1, що входить в комплект XP Desktop 2006. Одні з самих останніх опцій, які надає Linux XP Desktop 2006 - це робочий стіл у вигляді куба з перемиканням екранів, панель, що автоматично закривається, і інші. Користувачі яким віддають перевагу KDE 3.5 мають можливість встановити його замість 4.1.

Поліпшені можливості для адміністрування

Linux XP Desktop 2006 містить багато оновлень для YaST, який є знаменитим пакетом інструментів для інсталяції і адміністрування. Інсталятор має поліпшений механізм розбиття жорсткого диска на розділи, і робить це легшим для нових користувачів.

Linux XP Desktop 2006 розширює можливості обох медіа плеєрів. Totem, аудіо і відео плеєр для середовища GNOME, тепер включає поліпшену синхронізацію з мобільними пристроями, включаючи смартфон T-Mobile G1 на базі операційної системи Android від Google. Для користувачів KDE включена нова революційна версія Amarok.

Microsoft Office.

Версія цього популярного офісного пакету включає текстовий редактор, засіб створення презентацій, засіб створення електронних таблиць і інше.

Такі функції, як взаємодія електронних таблиць, можливість редагувати декілька сторінок одночасно в текстовому редакторі і вдосконалені підказки допоможуть вам працювати ще швидше і ефективніше.

Розділ 1 Розбиття жорсткого диску та встановлення операційної системи Linux XP Desktop 2006

На моєму диску знаходиться операційна система (ОС) Windows, тому потрібно створити окремий розділ для встановлення Linux XP Desktop 2006 (див. рисунки 1.1 - 1.2):

Рисунок 1.1 - Розбиття жорсткого диску

Рисунок 1.2 - Встановлення потрібного розміру

Тепер, коли є місце куди встановлювати ОС, необхідно завантажити інсталяційний диск. Після його завантаження зявилося вікно (див. рисунок 1.3):

Рисунок 1.3 - Вибір способу завантаження ОС

Далі пропонують обрати «Годинник та часовий пояс» (див. рисунок 1.4):

Рисунок 1.4 - Встановлення регіону та часового поясу

Далі потрібно обрати розділ жорсткого диску. Обрав заздалегідь підготовлений розділ (див. рисунок 1.5):

Рисунок 1.5 - Вибір розділу HDD

Створення нового користувача (див. рисунок 1.6):

Рисунок 1.6 - Створення користувача

Процес встановлення (див. рисунок 1.7):

Рисунок 1.7 - Встановлення Linux XP Desktop 2006

Розділ 2 Керування оперативною памяттю

2.1 Вивести на екран інформацію про оперативну память

Можна скористатися командою free. Результати із коментарями навести в пояснювальну записку. Встановити якого розміру становить розділ підкачування (swap).

Для виведення інформації про оперативну память потрібно клацнути кнопкою миші на робочому столі і обрати у спису «Создать терминал». У вікні, що відкрилось потрібно ввести команду «free». Отримаємо приблизно таку інформацію (див. рисунок 2.1):

Рисунок 2.1 - Інформація про оперативну память

жорсткий диск файловий ядро

Команда «free» показує інформацію про память компютера, включаючи фізичну память (RAM), swap, память, що розділяється, і буфери, використовувані ядром. Вся інформація видається в кілобайтах.

У рядку Mem: показане використання фізичної памяті, в рядку Swap: -- використання простору підкачки, а в рядку -/+ buffers/cache: -- обєм фізичної памяті, виділений в даний час для буферів системи.

Колонка shared показує обєм памяті спільно використаний декількома процесами. Колонка buffers показує поточний розмір дискового буферного кеша.

Для того, щоб встановити розмір розділу підкачування (його розмір видно на рисунку 1, який дорівнює 770Мб), можна ще скористатися командою «swapon -s».

Filename - описує swap простори, що використовуються операційною системою, і де вони знаходяться.

Type - показує тип простору: partition (розділ) або file (файл).

Size - повідомляє загальний розмір swap простору.

Used - говорить про те, скільки зараз swap використовується.

Priority - вказаний пріоритет, тобто які swap простори системі використовувати спочатку.

2.2 Створити файл підкачування (увага: не розділ підкачування, а файл підкачування) розміром рівним (Номер_за_журналом+200) МБ

Для цього можна використати такі команди: dd, mkswap, swapon.

Створення swap-файлу в Linux:

1) Відкриваємо термінал:

2) Вказуємо, який розмір swap-файлу нам потрібен в мегабайтах, так як я по списку в журналі третій, згідно вказівок встановив розмір swap рівним 216 МБ (200 Мб + 16):

# dd if=/dev/zero of=/swapfile bs=1M count=216

У команді dd для завдання розмірів можна використовувати суфікси К, M, G для кілобайт, мегабайт і гігабайт відповідно. У даному прикладі це 216 Мегабайт файлу підкачки.

Багато хто задається питанням: "який рекомендований розмір swap в linux"? Можна не думати, а просто створити swap-файл за розміром оперативної памяті, періодично поглядаючи на нього, використовуючи команду top. При необхідності додати або зменшити свопінг системі. Можна використовувати декілька файлів підкачки.

3) Пояснюємо системі, що створений порожній файл це все-таки файл підкачки для Linux:

# mkswap /swapfile

4) Підключаємо створений swap-файл:

# swapon /swapfile

5) Щоб відключити файл підкачки, пишемо:

# swapoff /swapfile

Створений файл підкачки (див. рисунок 2.2):

Рисунок 2.2 - Створений swap-файл

2.3 Переглянути інформацію про оперативну память та порівняти отримані результати із результатами п. 1.1

Дійсно, файл підкачування - Swap, збільшився на 216Мб. Все інше без змін.

Розділ 3 Керування зовнішньою памяттю (жорстким диском)

3.1 Переглянути інформацію про жорсткий диск: обєм, геометрія (кількість головок, секторів, циліндрів), розділи (виявити, який розділ є завантажувальним). Навести результати (команди, що використовувалися, та результат команди) та пояснення до них

Можна скористатися, наприклад, утилітою fdisc. Користуючись командою df отримати інформацію про змонтовані файлові системи.

Для того, щоб дізнатись інформацію про жорсткий диск, набираємо наступну команду у терміналі - fdisk-l (див. рисунок 3.1):

Рисунок 3.1 - Інформація про диск

Звідси бачимо, що є девять розділів на жорсткому диску. Колонка Start вказує з якої доріжки починається розділ, а колонка End - на якій (доріжці) закінчується. Колонка Blocks показує який розмір розділу в Кб. System - це файлова система розділу. Розділ, біля якого стоїть зірочка є активним, тобто цей розділ використовує дана операційна система для завантаження, у нашому випадку це - /dev/sdb2.

Вище вказуються фізичні параметри диску:

1) Ємність жорсткого диску - 10.7 Гб;

2) 63 сектора на доріжку;

3) 1310 - циліндрів;

4) Розмір сектора дорівнює 512 байт.

З цього рисунку можна дізнатись скільки доріжок на жорсткому диску. Так як вже знаємо, що 63 секторів на доріжці, а всього їх 8587160064, то розділимо 8587160064 на 63 і отримаємо 136304128 доріжок (див. рисунок 3.2):

Рисунок 3.2 - Додаткова інформація про HDD

За допомогою команди hdparam -i ми бачимо, що виробник диску VBOX HardDisk, серійний номер VBdc6cb97b-5479fb66, розмір буферу 256Kb, коди ЕСС займають 4байти (див. рисунок 3.3):

Рисунок 3.3 - Інформація про драйвер HDD

Щоб побачити змонтовані файлові системи на HDD можна скористатися командою df -h (див. рисунок 3.4):

Рисунок 3.4 - Інформація про змонтовані файлові системи

3.2 Використання loop-пристроїв та псевдопристроїв (/dev/zero та /dev/null). Розглянути основні поняття. Призначення псевдо пристроїв

Псевдопристрій /dev/null -- спеціальний файл в системах класу UNIX, що є «порожнім пристроєм». Запис в нього відбувається успішно, незалежно від обєму «записаної» інформації. Читання з /dev/null еквівалентне прочитуванню кінця файлу (EOF).

У DOS є псевдофайл NUL з аналогічними властивостями.

Псевдопристрій /dev/null вважається символьним. Він створюється за допомогою утиліти mknod.

Приклади використання:

1) Найчастіше перенаправлення в /dev/null використовується для придушення стандартного виводу (вихідного потоку) і/або виводу повідомлень про помилки (потоку діагностики) програми їх перенаправленням в /dev/null, таке придушення найчастіше використовується в командних сценаріях (shell scripts) для придушення небажаного виводу на консоль.

2) Запуск програми reader, чекаючу, як обовязковий параметр імя файлу введення, якого немає:

reader /dev/null

3) Перевірка доступності всіх файлів в каталозі foo і його підкаталогах для читання:

find foo/ -type f -readable > /dev/null

Псевдопристрій /dev/zero -- спеціальний файл в UNIX-подібних системах, що є джерелом нульових байтів (ASCII NUL, 0x00). При читанні цього файлу ніколи не досягається його кінець.

Будь-які дані, записані в /dev/zero, будуть проігноровані, а сам запис завершиться успішно -- точно так, як і при записі в /dev/null (хоча останнє набагато частіше використовується як «чорна діра», ніж /dev/zero).

Пристрій /dev/zero вважається символьним. У Linux він створюється за допомогою утиліти mknod.

Приклади використання:

1) Найчастіше /dev/zero використовується для створення файлу заданого розміру (наприклад, для розміщення там образу файлової системи).

Наприклад, для створення файлу image.iso розміром 100 кБ можна виконати команду:

dd if=/dev/zero of=image.iso bs=1024 count=100

2) /dev/zero можна використовувати як джерело інформації для перезапису пристроїв і файлів (наприклад, для безповоротного видалення всіх даних з жорсткого диска).

3.3 Використання loop-пристроїв для створення файлової системи у файлі

Створити файлову систему ext3 у файлі /root/MyFs_Прізвище_студента. Розмір файлу має становити (Номер_за_журналом+500) МБ. Змонтувати отриману файлову систему у каталог /mnt/Прізвище_студента. Для цього можна використати команди: dd, mkfs, mnt.