4.3) Отримати список драйверів пристроїв, вбудованих в ядро (/proc/devices)

4.4) Переглянути розділи жорсткого диску (/proc/partitions) та інформацію про файлові системи, які підтримуються ядром (/proc/filesystems).

4.5) Створити будь-який процес (запустити будь-який додаток) в системі. При цьому для цього процесу в /proc створиться каталог. Переглянути та проаналізувати вміст цього каталогу.

4.6) Вмісти вище перелічених файлів з коментарями навести в пояснювальну записку. Охарактеризувати отримані результати.

Теоретичні відомості

Ключові особливості і характеристики Linux XP Desktop 2006

Користувачі GNOME тепер можуть досягати більшого за допомогою нової версії файлового менеджера GNOME Commander. Управління фотографіями і редагування фотографій тепер стало легшим завдяки GIMP, який включає нові опції. Клієнт для систем миттєвих повідомлень Pidgin і новий VoIP клієнт Ekiga дозволять тримати контакт з друзями і колегами. Totem медіа плеєр тепер дозволить дивитися відео з YuoTube а також цифрове телебачення.

Користувачі KDE тепер відчують потужність і нові можливості KDE 4.1, що входить в комплект XP Desktop 2006. Одні з самих останніх опцій, які надає Linux XP Desktop 2006 - це робочий стіл у вигляді куба з перемиканням екранів, панель, що автоматично закривається, і інші. Користувачі яким віддають перевагу KDE 3.5 мають можливість встановити його замість 4.1.

Поліпшені можливості для адміністрування

Linux XP Desktop 2006 містить багато оновлень для YaST, який є знаменитим пакетом інструментів для інсталяції і адміністрування. Інсталятор має поліпшений механізм розбиття жорсткого диска на розділи, і робить це легшим для нових користувачів.

Linux XP Desktop 2006 розширює можливості обох медіа плеєрів. Totem, аудіо і відео плеєр для середовища GNOME, тепер включає поліпшену синхронізацію з мобільними пристроями, включаючи смартфон T-Mobile G1 на базі операційної системи Android від Google. Для користувачів KDE включена нова революційна версія Amarok.

Microsoft Office.

Версія цього популярного офісного пакету включає текстовий редактор, засіб створення презентацій, засіб створення електронних таблиць і інше.

Такі функції, як взаємодія електронних таблиць, можливість редагувати декілька сторінок одночасно в текстовому редакторі і вдосконалені підказки допоможуть вам працювати ще швидше і ефективніше.

Розділ 1 Розбиття жорсткого диску та встановлення операційної системи Linux XP Desktop 2006

На моєму диску знаходиться операційна система (ОС) Windows, тому потрібно створити окремий розділ для встановлення Linux XP Desktop 2006 (див. рисунки 1.1 - 1.2):

Рисунок 1.1 - Розбиття жорсткого диску

Рисунок 1.2 - Встановлення потрібного розміру

Тепер, коли є місце куди встановлювати ОС, необхідно завантажити інсталяційний диск. Після його завантаження зявилося вікно (див. рисунок 1.3):

Рисунок 1.3 - Вибір способу завантаження ОС

Далі пропонують обрати «Годинник та часовий пояс» (див. рисунок 1.4):

Рисунок 1.4 - Встановлення регіону та часового поясу

Далі потрібно обрати розділ жорсткого диску. Обрав заздалегідь підготовлений розділ (див. рисунок 1.5):

Рисунок 1.5 - Вибір розділу HDD

Створення нового користувача (див. рисунок 1.6):

Рисунок 1.6 - Створення користувача

Процес встановлення (див. рисунок 1.7):

Рисунок 1.7 - Встановлення Linux XP Desktop 2006

Розділ 2 Керування оперативною памяттю

2.1 Вивести на екран інформацію про оперативну память

Можна скористатися командою free. Результати із коментарями навести в пояснювальну записку. Встановити якого розміру становить розділ підкачування (swap).

Для виведення інформації про оперативну память потрібно клацнути кнопкою миші на робочому столі і обрати у спису «Создать терминал». У вікні, що відкрилось потрібно ввести команду «free». Отримаємо приблизно таку інформацію (див. рисунок 2.1):

Рисунок 2.1 - Інформація про оперативну память

жорсткий диск файловий ядро

Команда «free» показує інформацію про память компютера, включаючи фізичну память (RAM), swap, память, що розділяється, і буфери, використовувані ядром. Вся інформація видається в кілобайтах.

У рядку Mem: показане використання фізичної памяті, в рядку Swap: -- використання простору підкачки, а в рядку -/+ buffers/cache: -- обєм фізичної памяті, виділений в даний час для буферів системи.

Колонка shared показує обєм памяті спільно використаний декількома процесами. Колонка buffers показує поточний розмір дискового буферного кеша.

Для того, щоб встановити розмір розділу підкачування (його розмір видно на рисунку 1, який дорівнює 770Мб), можна ще скористатися командою «swapon -s».

Filename - описує swap простори, що використовуються операційною системою, і де вони знаходяться.

Type - показує тип простору: partition (розділ) або file (файл).

Size - повідомляє загальний розмір swap простору.

Used - говорить про те, скільки зараз swap використовується.

Priority - вказаний пріоритет, тобто які swap простори системі використовувати спочатку.

2.2 Створити файл підкачування (увага: не розділ підкачування, а файл підкачування) розміром рівним (Номер_за_журналом+200) МБ

Для цього можна використати такі команди: dd, mkswap, swapon.

Створення swap-файлу в Linux:

1) Відкриваємо термінал:

2) Вказуємо, який розмір swap-файлу нам потрібен в мегабайтах, так як я по списку в журналі третій, згідно вказівок встановив розмір swap рівним 216 МБ (200 Мб + 16):

# dd if=/dev/zero of=/swapfile bs=1M count=216

У команді dd для завдання розмірів можна використовувати суфікси К, M, G для кілобайт, мегабайт і гігабайт відповідно. У даному прикладі це 216 Мегабайт файлу підкачки.

Багато хто задається питанням: "який рекомендований розмір swap в linux"? Можна не думати, а просто створити swap-файл за розміром оперативної памяті, періодично поглядаючи на нього, використовуючи команду top. При необхідності додати або зменшити свопінг системі. Можна використовувати декілька файлів підкачки.

3) Пояснюємо системі, що створений порожній файл це все-таки файл підкачки для Linux:

# mkswap /swapfile

4) Підключаємо створений swap-файл:

# swapon /swapfile

5) Щоб відключити файл підкачки, пишемо:

# swapoff /swapfile

Створений файл підкачки (див. рисунок 2.2):

Рисунок 2.2 - Створений swap-файл

2.3 Переглянути інформацію про оперативну память та порівняти отримані результати із результатами п. 1.1

Дійсно, файл підкачування - Swap, збільшився на 216Мб. Все інше без змін.

Розділ 3 Керування зовнішньою памяттю (жорстким диском)

3.1 Переглянути інформацію про жорсткий диск: обєм, геометрія (кількість головок, секторів, циліндрів), розділи (виявити, який розділ є завантажувальним). Навести результати (команди, що використовувалися, та результат команди) та пояснення до них

Можна скористатися, наприклад, утилітою fdisc. Користуючись командою df отримати інформацію про змонтовані файлові системи.

Для того, щоб дізнатись інформацію про жорсткий диск, набираємо наступну команду у терміналі - fdisk-l (див. рисунок 3.1):

Рисунок 3.1 - Інформація про диск

Звідси бачимо, що є девять розділів на жорсткому диску. Колонка Start вказує з якої доріжки починається розділ, а колонка End - на якій (доріжці) закінчується. Колонка Blocks показує який розмір розділу в Кб. System - це файлова система розділу. Розділ, біля якого стоїть зірочка є активним, тобто цей розділ використовує дана операційна система для завантаження, у нашому випадку це - /dev/sdb2.

Вище вказуються фізичні параметри диску:

1) Ємність жорсткого диску - 10.7 Гб;

2) 63 сектора на доріжку;

3) 1310 - циліндрів;

4) Розмір сектора дорівнює 512 байт.

З цього рисунку можна дізнатись скільки доріжок на жорсткому диску. Так як вже знаємо, що 63 секторів на доріжці, а всього їх 8587160064, то розділимо 8587160064 на 63 і отримаємо 136304128 доріжок (див. рисунок 3.2):

Рисунок 3.2 - Додаткова інформація про HDD

За допомогою команди hdparam -i ми бачимо, що виробник диску VBOX HardDisk, серійний номер VBdc6cb97b-5479fb66, розмір буферу 256Kb, коди ЕСС займають 4байти (див. рисунок 3.3):

Рисунок 3.3 - Інформація про драйвер HDD

Щоб побачити змонтовані файлові системи на HDD можна скористатися командою df -h (див. рисунок 3.4):

Рисунок 3.4 - Інформація про змонтовані файлові системи

3.2 Використання loop-пристроїв та псевдопристроїв (/dev/zero та /dev/null). Розглянути основні поняття. Призначення псевдо пристроїв

Псевдопристрій /dev/null -- спеціальний файл в системах класу UNIX, що є «порожнім пристроєм». Запис в нього відбувається успішно, незалежно від обєму «записаної» інформації. Читання з /dev/null еквівалентне прочитуванню кінця файлу (EOF).

У DOS є псевдофайл NUL з аналогічними властивостями.

Псевдопристрій /dev/null вважається символьним. Він створюється за допомогою утиліти mknod.

Приклади використання:

1) Найчастіше перенаправлення в /dev/null використовується для придушення стандартного виводу (вихідного потоку) і/або виводу повідомлень про помилки (потоку діагностики) програми їх перенаправленням в /dev/null, таке придушення найчастіше використовується в командних сценаріях (shell scripts) для придушення небажаного виводу на консоль.

2) Запуск програми reader, чекаючу, як обовязковий параметр імя файлу введення, якого немає:

reader /dev/null

3) Перевірка доступності всіх файлів в каталозі foo і його підкаталогах для читання:

find foo/ -type f -readable > /dev/null

Псевдопристрій /dev/zero -- спеціальний файл в UNIX-подібних системах, що є джерелом нульових байтів (ASCII NUL, 0x00). При читанні цього файлу ніколи не досягається його кінець.

Будь-які дані, записані в /dev/zero, будуть проігноровані, а сам запис завершиться успішно -- точно так, як і при записі в /dev/null (хоча останнє набагато частіше використовується як «чорна діра», ніж /dev/zero).

Пристрій /dev/zero вважається символьним. У Linux він створюється за допомогою утиліти mknod.

Приклади використання:

1) Найчастіше /dev/zero використовується для створення файлу заданого розміру (наприклад, для розміщення там образу файлової системи).

Наприклад, для створення файлу image.iso розміром 100 кБ можна виконати команду:

dd if=/dev/zero of=image.iso bs=1024 count=100

2) /dev/zero можна використовувати як джерело інформації для перезапису пристроїв і файлів (наприклад, для безповоротного видалення всіх даних з жорсткого диска).

3.3 Використання loop-пристроїв для створення файлової системи у файлі

Створити файлову систему ext3 у файлі /root/MyFs_Прізвище_студента. Розмір файлу має становити (Номер_за_журналом+500) МБ. Змонтувати отриману файлову систему у каталог /mnt/Прізвище_студента. Для цього можна використати команди: dd, mkfs, mnt.

3.4 Користуючись командою df, отримати інформацію про змонтовані файлові системи. Навести результати із коментарями. Порівняти із результатами п. 3.1

Рисунок 3.5 - Перегляд змонтованих файлових систем

Звідси бачимо, що створена і змонтована файлова система розміщена у розділі /dev/sda6 розміром 516Мб. Порівнюючи з пунктом 3.1, раніше в цьому розділі цієї файлової системи не було.

Розділ 4 Робота з каталогом спеціального призначення /proc

4.1 Переглянути розділи жорсткого диску (/proc/partitions) та інформацію про файлові системи, які підтримуються ядром (/proc/filesystems)

При перегляді каталогу /proc/partitions отримав наступний список (див. таблицю 4.1):

Таблиця 4.1 - перегляд каталогу /proc/partitions:

В цьому списку містяться старші (major) і молодші (minor) номера кожного розділу, а також кількість блоків (розмір розділу в кілобайтах) і імя розділу.

Щоб дізнатися про файлові системи, потрібно знайти файл з імям «filesystems», який знаходиться у каталозі спеціального призначення /proc. В ньому знаходиться список файлових систем, підтримка яких вбудована в ядро. Зазвичай використовується програмою mount для пошуку потрібної файлової системи, якщо вона не вказана при монтуванні.

При перегляді цього файлу дізнався які файлові системи підтримуються Linux XP Desktop 2006 (див. таблицю 4.2):

Таблиця 4.2 - файлові системи, які підтримуються Linux XP Desktop 2006:

Перша колонка показує, яка файлова система змонтована на блоковий пристрій. У моєму випадку, є розділи, налаштовані із змонтованими ext2, ext3, ext4, iso9660, fuseblk та vfat.

Тепер докладніше про файлові системи:

Sysfs -- віртуальна файлова система в операційній системі Linux. Експортує в простір користувача інформацію ядра Linux, про присутні в системі пристрої і драйвери. Вперше зявилася в ядрі версії 2.6. Необхідність створення була викликана застарілою системою роботи ядра з пристроями.

Rootfs -- коренева файлова система. Є основним компонентом Linux. Коренева файлова система містить все необхідне для роботи повноцінної операційної системи Linux. Вона містить всі додатки, налаштування, пристрої, дані. Без кореневої файлової системи запуск операційної системи Linux неможливий.

Proc -- файлова система, яка використовується в операційній системі Linux.

Це віртуальна файлова система, тому файли, які знаходяться в цьому каталозі, насправді не займають місця на жорсткому диску. Це дуже зручний спосіб для отримання інформації про систему, особливо через те, що більшість файлів в цьому каталозі зручно читати користувачу.

Tmpfs -- тимчасове файлове сховище в багатьох Linux ОС. Призначене для монтування файлової системи, але розміщується в ОЗУ замість ПЗУ.

Securityfs -- файлова система, з її допомогою можна одержати інформацію про завантажені профілі.

Usbfs - файлова система для забезпечення роботи USB-пристроїв. Це динамічна віртуальна файлова система, що є частиною файлової системи /proc, розташована в каталозі /proc/bus/usb.

Devpts - це віртуальна файлова система, що забезпечує доступ до терміналів pseudo (PTY).

Third Extended File System (третя версія розширеної файлової системи), скорочено Еxt3 -- журналюєма файлова система, яка використовується в операційних системах на ядрі Linux. Є файловою системою за умовчанням в багатьох дистрибутивах. Заснована на файловій системі ext2.

Основна відмінність від ext2 полягає у тому, що ext3 журналюєма в ній передбачений запис деяких даних, що дозволяють відновити файлову систему при збоях в роботі компютера.

Стандартом передбачено три режими журналювання:

1) writeback: у журнал записуються тільки метадані файлової системи, тобто інформація про її зміну. Не може гарантувати цілісності даних, але вже помітно скорочує час перевірки в порівнянні з ext2;

2) ordered: те ж, що і writeback, але запис даних у файл відбувається гарантовано до запису інформації про зміну цього файлу. Не на багато знижує продуктивність, але також не може гарантувати цілісності даних;

3) journal: повне журналювання як метаданих файлової системи, так і призначених для користувача даних. Найповільніший, але і найбезпечніший режим. Може гарантувати цілісність даних при зберіганні журналу на окремому розділі (а краще -- на окремому жорсткому диску).

Указується режим журналювання в рядку параметрів для програми mount, наприклад:

mount /dev/hda6 /mnt/disc -t ext3 -o data=<режим>

Еxt2 -- файлова система ядра Linux. По швидкості і продуктивності роботи вона може служити еталоном в тестах продуктивності файлових систем. Головний недолік ext2 у тому, що вона не є журналюємою файловою системою. Він був усунений у файловій системі ext3 -- наступної версії Extended File System, повністю сумісної з ext2.

Файлова система ext2 як і раніше використовується на флеш-картах і твердих накопичувачах (SSD), оскільки відсутність журналювання файлової системи є перевагою при роботі з накопичувачами, що мають обмежену кількість циклів запису.

Ramfs -- cистема використовувана для створення RAM-диска в процесі завантаження операційних систем сімейства BSD і на ядрі Linux.

Hugetlbfs - це псевдофайлова система, резервується на вимогу системного адміністратора за допомогою запису кількості сторінок, які необхідно зарезервувати.

ISO 9660 -- випущений Міждународною організацією по стандартизації стандарт, що описує файлову систему для дисків CD-ROM. Метою стандарту є забезпечити сумісність носіїв під різними операційними системами, такими як Unix, Mac OS, Windows.

Розширення стандарту, назване Joliet, додає підтримку довгих імен файлів без ASCII символів в іменах.

Еxt4 -- файлова система, яка використовується ядром Linux. Заснована на файловій системі ext3.

Основною особливістю стало збільшення максимального обєму одного розділу диска до 1 эксабайта (260 байт) при розмірі блоку 4Kb, і збільшення розміру одного файлу до 16 терабайт. Крім того, в ext4 представлений механізм просторового (extent) запису файлів (нова інформація додається в кінець наперед виділеної по сусідству області файлу), зменшуючий фрагментацію і підвищуючий продуктивність.

FUSE (Файлова система в призначеному для користувача просторі) -- це модуль для ядер Unix-подібних операційних систем. Fuse дозволяє користувачам створювати їх власні файлові системи без необхідності переписувати код ядра. Це досягається за рахунок запуску коду файлової системи в просторі користувача, тоді як модуль FUSE тільки надає «міст» для актуальних інтерфейсів ядра. FUSE була офіційно включена в головне дерево коду Linux у версії 2.6.14.

VFAT -- це розширення FAT. У VFAT була додана підтримка довгих (до 255 символів) імен файлів в кодуванні UTF-16LE.

4.2 Проаналізувати вміст файлу /proc/loadavg

/proc/loadavg: файл, що показує середнє завантаження процесора. При його перегляді отримав значення:

0.40 0.55 0.26 3/245 8158

Його інформація включає використовування центрального процесору в останню хвилину, останні пять хвилин і останні 10 хвилин, а також число процесів, що працюють в даний момент.

4.3 Отримати список драйверів пристроїв, вбудованих в ядро (/proc/devices)

Отримав наступний список:

Character devices:

1 mem

4 /dev/vc/0

4 tty

4 ttyS

5 /dev/tty

5 /dev/console

5 /dev/ptmx

7 vcs

10 misc

13 input

14 sound/mixer

14 sound/dsp

14 sound/audio

14 sound/mixer2

14 sound/midi2

14 sound/dmmidi2

21 sg

29 fb

99 ppdev

116 alsa

128 ptm

136 pts

180 usb

189 usb_device

202 cpu/msr

226 drm

252 hidraw

253 bsg

254 rtc

Block devices:

2 fd

259 blkext

7 loop

8 sd

9 md

11 sr

67 sd

134 sd

135 sd

253 device-mapper

В цьому списку показуються всі вбудовані і завантажені символьні (Character devices) і блокові (Block devices) пристрої. Це спеціальні файли, які не містять даних, а просто служать точками, через які можна звернутися до драйвера відповідного пристрою. Основна їх відмінність у тому, що для блокових пристроїв операції вводу виводу здійснюються не окремими байтами (символами), а блоками фіксованого розміру.

4.4 Отримати інформацію про процесор (/proc/cpuinfo)

За допомогою цього файлу я дізнався про процесор наступне (див. таблицю 4.3):

Таблиця 4.3 - інформація про процесор:

З цього списку бачимо, що у мене є тільки один процесор, під номером 0, сімейства AMD.

Частота процесора дорівнює 1,8ГГц, кешу - 512Кбайт.

Степпінг (від Stepping) -- показник оновлення ревізії, версії ядра процесора. При виявленні всіляких помилок випускається новий степпінг. Чим вищий степпінг, тим краще і стабільніше поводиться процесор, але архітектура і технологія виробництва залишається тією ж.

Bogomips -- 3618.36. BogoMIPS (від bogus (підроблений) і MIPS -- Millions of Instructions Per Second) -- в ядрі Лінукс ненауковий спосіб вимірювання продуктивності компютера, призначений для калібрування внутрішніх циклів.

Розрядність процесору дорівнює 64 біт (clflush size: 64). Термін «розрядність» часто використовують при описі обчислювальних пристроїв і систем, розуміючи під цим число біт, що одночасно зберігаються, оброблюються або передаються в інший пристрій.

4.5 Створити будь-який процес (запустити будь-який додаток) в системі. При цьому для цього процесу в /proc створиться каталог. Переглянути та проаналізувати вміст цього каталогу

Ядро і його підсистеми дуже важливі, але більше користі приносять прикладні задачі, тому моніторинг стану задач (процесів) - дуже важлива частина роботи системного адміністратора. У Linux одержати інформацію про процеси можна через файли і каталоги файлової системи procfs, як правило вмонтованої до каталога /proc.

Кожному процесу зіставляється в /proc окремий каталог, імя якого співпадає з значенням PID процесу. Файли в цьому каталозі надають інформацію про відповідний процес. Таблиця приводить список файлів і їх призначення (див. таблицю 4.4):

Таблиця 4.4 - інформація про запущений процес в системі:

Всі вказані дані повністю відповідають тому, що показала б програма system monitor, будучи запущеною в той момент, коли є відкритим відповідний каталог.

Висновки

У виконаній роботі я ознайомився з Linux XP Desktop 2006 -- багатозадачна й багатокористувацька операційна система для бізнесу, навчання й індивідуального програмування. Це один із найвидатніших прикладів розробки з відкритими джерельними кодами (open source) та вільного програмного забезпечення (free software); на відміну від пропрієтарних операційних систем, на кшталт Microsoft Windows та MacOS X, її джерельні коди доступні усім для використання, модифікації та розповсюдження абсолютно безкоштовно.

В цій роботі було надбано навички в роботі з сімейством операційних Unix-систем, а саме, робота з оперативною памяттю, створення та використання файлу підкачки (swap), робота з жорстким диском. Ознайомився з loop-пристроями та прикладами їх використання. Дізнався багато інформації про компютер з каталогу спеціального призначення /proc.

Linux XP Desktop 2006 повністю відповідає стандартам POSIX, що дозволяє використовувати її як додаткову операційну систему. Так як, файли та каталоги, які знаходяться під управлінням іншої операційної системи будуть видимі і для Linux XP Desktop 2006.

Ядро лінукс спочатку проектувалося для мікропроцесорів Intel 80386, однак, наразі підтримує чималу кількість компютерних архітектур. Лінукс входить до списку операційних систем, котрі працюють на найбільшій кількості архітектур -- від кишенькових компютерів iPAQ на основі ARM до мейнфреймів, на кшталт IBM System z9. Спеціалізовані дистрибутиви розповсюджують для значно меншої кількості архітектур.

Швидке освоєння Linux, безпечна електронна пошта, Інтернет і ICQ, відеоконференції, обмін файлами по Інтернет, створення векторних і растрових зображень, сумісних з Adobe Photoshop і Illustrator, програвання фільмів DVD/DIVX/MPEG4/ін., прослуховування музики і інтернет-радіо прийом телепередач (з TV -тюнером), робота з веб-камерами, переклад текстів (словники), розробка програмного забезпечення.

Linux підтримує два базових мережних протоколи UNIX: TCP/IP і UUCP. TCP/IP (Transmission Control Protocol/Internet Protocol) є безліч мережних парадигм, що дозволяють системам по усьому світі звязуватися по єдиній мережі, відомої як Internet. За допомогою Linux, TCP/IP і підключення до мережі ви можете спілкуватися з користувачами й машинами всього Internet через електронну пошту, новини USENET, передачу файлів FTP.

Linux XP Desktop 2006 не можна сплутати ні з чим! Це - оригінальний продукт, якого Ви ще не бачили!

Список використаних джерел

1. Эви Немет, Гарт Снайдер, Трент Хейн. Руководство администратора Linux. Установка и настройка -- Linux Administration Handbook. -- 2-е изд. -- М.: Вильямс, 2007. -- 1072 с.

2. Скотт Граннеман. Linux. карманный справочник. Необходимые коды и команды. -- М.: Вильямс, 2008. -- 211 с.

3. Маттиас Калле Далхаймер. Запускаем Linux. -- М.: Символ-Плюс, 2008. -- 992 с.

4. Гордеев А.В. Операционные системы: Учебник для вузов. -- 2-е изд. -- СПб.: Питер, 2007. -- 416 с.

5. Олифер В.Г., Олифер Н.А. Сетевые операционные системы. -- СПб.: Питер, 2002. -- 544 с.

6. Таненбаум Э.С., Вудхалл А.С. Операционные системы. Разработка и реализация -- Operating Systems: Design and Implementation. -- 3-е изд. -- СПб.: Питер, 2007. -- 704 с.

7. Робачевский А.Н., Немнюгин С.А., Стесик О.Л. Журнальные файловые системы / Глава 4. Файловая система // Операционная система UNIX. -- 2-е изд. -- СПб.: БХВ-Петербург, 2008. -- 656 с.