logo
ЛЕКЦІЇ ІОЗІП-1 частина- 72

6. Характеристика іп суб’єктів інформаційної діяльності

Серед науковців, які на сучасному етапі приділяють багато уваги цій проблемі слід виділити: М.І.Крулькевича, С.П.Кулицького, О.О.Казанську та інших.

ІД виступає, як правило, обслуговуючою, допоміжною стосовно інших профілюючих видів суспільної діяльності її суб’єкта: виробничої, фінансової, соціально-культурної, адміністративної тощо. Тому вона формує допоміжну галузь інформаційної підтримки суб’єктів, які належать до інших самостійних галузей суспільної діяльності: економічної, соціально-культурної, адміністративно-політичної. На відміну від суб’єктів професійної ІД, для суб’єктів загальної ІД (загальних суб’єктів) спеціалізація на якомусь окремому виді ІД не притаманна. Натомість, ІД загальних суб’єктів може бути багатовекторною та включати різні види інформаційних процесів (користування засобами зв’язку та інформатизації, формування статистичної звітності, збирання первинних даних, підготовлення аналітичних матеріалів тощо), жоден з яких не є для них профілюючим видом діяльності. Висування якісно нових задач у галузі ІД співпало за часом з серйозною зміною її можливостей, перш за все технічною.

Швидкість розвитку комп’ютерної техніки, кіно, помітний процес у технології поліграфічного виробництва (в тому числі галузі оперативної поліграфії) – такі в першу чергу технічні передумови підвищення ефективності ІД. Завдяки розвитку системно-структурних досліджень, теорії моделювання, розроблення мережевих методів, теорії графів тощо значно розширюються та трансформуються організаційні принципи ІД (зокрема, з’являється принципова можливість створення складних як вузькоспеціалізованих, так і багатопрофільних національних і міжнародних інформаційних систем) в ІД. Крім розвитку апаратного та програмного забезпечення, об’єктом дослідження повинні бути: закономірності руху інформації і форми її прояву, джерела інформації, проблеми організації інформаційних потоків, комунікацій, проблеми аналізу структури, поширення та використання інформації, вивчення найзагальніших закономірностей пов’язаних з інформаційними процесами в різних галузях людської діяльності, розробленні технічних і програмних засобів опрацювання інформації, психологічні, економічні, соціальні аспекти ІД.

Передавання наукових знань і практичного досвіду є необхідною умовою розвитку науки, виробництва, суспільства взагалі і на цій основі підвищення продуктивності праці і матеріального добробуту.

Суспільне розподілення праці в галузі науки викликано одночасно з формуванням самої науки. Спочатку це розподілення відбувалося шляхом створення нових галузей знання і нових наукових напрямків на основі диференціації предметів дослідження. Поступово створилася сучасна складна система різних галузей науки, яка продовжує розвиватися не лише в напрямку диференціації предметів праці, дослідження, але і шляхом злиття окремих наукових напрямків, наприклад, економіки, права і техніки, що створює науковий напрям патентознавства, а також проникнення наукових методів з однієї галузі знання в інші.

На першому етапі формування науки і її галузей наукові дослідження виконували в основному окремі вчені або невеликі групи. Вчені минулого здебільшого самі забезпечували себе вихідною науковою інформацією, самі проводили теоретичні й експериментальні дослідження. Отримані наукові результати ставали відомими внаслідок особистого спілкування, листування з колегами і публікування монографій. Вчений міг зосередити у себе під руками всі необхідні йому наукові матеріали, користуючись бібліотекою тільки під час пошуку матеріалу. Пошук документальної інформації не займав багато часу в загальному науковому процесі. Поступово в наукову діяльність втягувалася щоразу більша кількість людей. Постійно зростала кількість наукових закладів, кількість коштів, які виділяють на наукові дослідження тощо. В Україні створюють умови для здобуття професійної освіти у галузі ІД через систему її навчальних закладів.

ІД у суспільстві здійснюється суб’єкта­ми, які мають певні інтереси і прагнуть їх реалізувати, ставлячи перед собою відповідні цілі. Їхня взаємодія з іншими суб’єктами (клієнтами, партнерами тощо) обумовлює механізми та форми організації ІД в суспільстві. Закон України «Про інформацію» визначає, що суб’єктами інформаційних відносин є громадяни України, юридичні особи та держава. Суб’єктами інформаційних відносин, згідно із цим: Законом, можуть бути також інші держави, їхні громадяни та юридичні особи, міжнародні організації та особи без громадянства. Якщо інформація поширюється суб’єктами ІД на основі товарно-грошових відносин, це являє собою інформаційний ринок. Це суспільний механізм купівлі-продажу інформації та продуктів інтелектуальної власності.

Першою особливістю ІП є те, що першопричиною її появлення постає недостача знань. Інформація, яка вимагає задоволення, подана в інформаційному запиті. За визначенням фахівців, ІП (або ж потреба в інформації) – це інформація, яку людина чи організація має отримати, щоб ефективно виконувати свою роботу, позитивно розв’язати якусь проблему або успішно задовольнити приватний інтерес чи хобі. Таким чином, у певного суб’єкта потреба в інформації виникає через необхідність ліквідувати дефіцит певних знань. З моменту виникнення у людини ІП він починає оцінювати інформацію під кутом зору цієї потреби, розділяючи інформацію на релевантну та пертинентну. Тобто оцінка якості інформаційних продуктів та послуг користувача має суб’єктивний характер. Поняття релевантності існує об’єктивно. Це змістова відповідність між змістом інформаційного запиту та виданої у відповідь на нього інформації. Поняття пертинентність – суб’єктивне. Це оцінена користувачем відповідність змісту інформації його інтересам.

Інформаційна потреба обумовлює появу інформаційного бажання, тобто тієї інформації, яку певна особа чи організація хотіла б мати. Інформаційні бажання реалізують в інформаційні запити, тобто замовлення одиниці інформації, що розглядають як потрібну або бажану. Вирішальною умовою ефективного задоволення ІП є ясне усвідомлення і чітке вираження того, яка інформація дійсно потрібна користувачу для вирішення. Без цього важко розраховувати на отримання в інформаційному центрі або бібліотеці тих відомостей, в яких користувач має потребу.

Інформаційний запит, якщо він реалізований (задоволений), завершується використанням інформації. Послідовний ланцюжок ІП, бажань, запитів і використання інформації складає інформаційний цикл. Інформаційний цикл має завершений характер, якщо використання інформації відповідає потребі в ній. Якщо ж використана інформація не задовольнила ІП, то такий цикл має незавершений характер. Водночас треба брати до уваги, що використання певної інформації породжує нові ІП. В основі формування потреб відповідних суб’єктів в інформації лежить специфіка їхньої життєдіяльності. Механізм визначення потреб суб’єктів управління в інформації базується на аналізі їхніх поточних і перспективних проблем. Також варто звернути увагу на чинники, які впливають на процес визначення потреб суб’єктів в інформації та можливість їх задоволення. Їх можна поділити на мотиваційні, когнітивні та ресурсні. Між ними існує прямий та зворотний зв’язок.

Мотиваційні чинники – це ступінь зацікавленості суб’єктів у задоволенні їхніх ІП. Під когнітивними чинниками процесу визначення та задоволення ІП суб’єктів треба розуміти інтелектуальні здібності відповідних працівників, їхню здатність до нестандартного мислення, їхню кваліфікацію, професіоналізм. Матеріально-технічні та фінансові ресурси розглядають у першу чергу, коли йдеться про ресурсні чинники забезпечення процесу визначення потреб суб’єктів у інформації та можливості їх задоволення. Адже за умов однакової кваліфікації та мотивації працівників кращі можливості задоволення власних ІП матимуть суб’єкти з вищим рівнем матеріально-технічного та фінансового забезпечення.

Оцінка ІП суб’єктів здійснюється на практиці перш за все через оцінювання їхніх інформаційних бажань і запитів. Визначення власних ІП суб’єктами (насамперед, через самоаналіз) є ефективним засобом удосконалення процесу управління. Правильна ж оцінка сторонніх ІП становить для будь-якого суб’єкта важливий фактор поліпшення його зовнішніх відносин. А для багатьох суб’єктів інформаційного ринку це важливий резерв збільшення обсягів продажу інформації.