6. Із підготовлення та прийняття управлінських рішень

Вважаємо за доцільне розглянути реалізацію державної інформаційної політики у двох взаємозалежних аспектах: цільовому та організаційному. Це пов’язано з тим, що «державне управління забезпечується виконанням ряду функцій, під якими розуміють конкретні напрямки діяльності». «Функції управління, - підкреслює О.М. Бандурка, - можна класифікувати за їх загальним змістом, виділивши функції цільові та організаційні». Реалізація державної інформаційної політики у межах першого аспекту повинна відповідати процесу переходу України до інформаційного суспільства, що має велетенський потенціал. Головними чинниками у вирішенні цієї проблеми виступають інформаційне суспільство та влада. Демократія – це, в першу чергу, можливість громадян впливати на прийняття найважливіших державних рішень, контролювати органи влади всіх рівнів, можливість забезпечити дотримання закону, який захищає права і свободи особи. В такому найскладнішому організмі, яким є сучасне суспільство, без IКT просто неможливо налагодити ефективну взаємодію між численними владними структурами, не можна належним чином підвищити ефективність та якість вироблення та прийняття рішення, знизити можливість прояву управлінської помилки.

Було б корисно проаналізувати ступінь готовності державних структур України до роботи з ІС, активного використання нових ІКТ у своїй професійній діяльності. В цілому ж можна сказати, що інтерес до нового, до освоєння надзвичайних можливостей сучасних IКT дуже високий, але високий і психологічний бар’єр щодо їх використання, перебороти який одним бажанням неможливо. Потрібні копітка цілеспрямована робота, подолання сформованих стереотипів, фактично переосмислення традиційних підходів і методів, формування нового – системного мислення, оволодіння умінням бачити в нових IКT не тільки систему знань, але й сукупність практичних прийомів, методів і засобів, що розширюють можливості користувачів таких систем.

Що ж заважає перебороти такий бар’єр? Насамперед, йдеться про недостатнє розуміння значення чинника цілісності ІС. Саме системи, а не окремі їх складові, забезпечують ефект. Бачити, уявляти собі частину, не бачачи цілого, значить уявляти систему неповно, скривлено, як у кривому дзеркалі. В той же час IКT – це різнорідний комплекс, що включає, крім апаратури, лінгвістичне, інформаційне, математичне (аналітичне), програмне, кадрове, організаційне, правове, психологічне і, нарешті, методичне забезпечення. Всі ці види забезпечення повинні бути у складі ІС, і без будь-якого з них системи різко знижують свій потенціал. Звідси основна методологічна проблема і для виконавців, і особливо для керівництва органів державної влади: перебороти бар’єр, що заважає їм у всій повноті уявити і відчути віртуальний світ систем, побачити переваги їх системної цілісності. Інша причина, що стримує освоєння ІКТ, - суто професійно-кадрова. Це недостатнє розуміння працівниками органів державної влади призначення своєї професійної діяльності.

«У найзагальнішому вигляді процес управління складається з двох стадій: розроблення та реалізація управлінських рішень». Однак тільки повна реалізація обох стадій дає підстави для оцінки ефективності управлінського рішення», а водночас – ефективності діяльності органів державної влади. Для першої стадії характерно підготовлення та прийняття рішень, для другої, головної, стадії процесу управління, - контроль та облік. Таким чином, на першій стадії процесу управління держслужбовці органів державної влади виконують переважно функції підготовки та прийняття рішень. Звідси і дві головні категорії співпрацівників, що займають вищі, головні, провідні посади в структурах владну або особи, що готують рішення, або особи, що приймають рішення.

Аналіз практики діяльності виконавчих, законодавчих (не говорячи про судові) органів державної влади показує, що зараз можливості сучасних інформаційних технологій використовують їх не більше, ніж на 10-15 %. Фактично підтримка керівників органів державної влади інформаційними технологіями здійснюється за допомогою підвищення інформованості посередників: радників і секретарів-референтів. ІКТ виконують поки допоміжну роль, оскільки, як правило, підтримують в основному рутинні операції щодо формування записок, довідок встановленого зразку. Найчисленнішим в органах влади є допоміжний персонал, який виконує обслуговуючі функції. Велика помилка, що де-не-де зараз панує: обмежитися рівнем потреб в інформаційних технологіях допоміжного персоналу, і вважати освоєння текстових редакторів і подібних програмних засобів краєм мрій чиновників.

Головне ж завдання зараз полягає в тому, щоб усіма можливими засобами підтримати в органах державної влади відповідний рівень прийняття рішень. Де ж криються основні причини неефективності – підготовки та прийняття управлінських рішень в органах державної влади? Одна з головних причин полягає у відсутності грамотного методичного забезпечення розробки, впровадження та використання інформаційних технологій в органах державної влади, що починається з вербальних постановок завдань підтримки аналітичної діяльності, виду і джерел вихідних даних, розробки дружнього користувальницького інтерфейсу, а закінчується застосуванням математичних засобів, «системних рекомендацій» щодо інформаційно-аналітичної підтримки управлінських рішень. Потреби в аналітиці у керівництва державних структур, як відомо, дуже значні. Якщо припустити, що ці потреби можна звести до якоїсь сукупності, то їх можна звести до таких важливих творчих завдань:

• аналіз суті проблем, чинників, причинно-наслідкових зв’язків, приватних питань;

• змістовне формулювання проблем, які підлягають вирішенню;

• прогнозування значних подій у зовнішній обстановці, що спроможні вплинути на розвиток України;

• прогнозування можливих наслідків реалізації варіантів управлінських рішень;

• розроблення рекомендацій та умов щодо досягнення бажаних результатів (альтернатив рішень органів державної влади);

• пошук компромісу у разі наявності конкурентоспроможних альтернатив дій органів державної влади, із суперечливими оцінками за різними критеріями.

Таким чином, найголовнішим завданням для фахівців у сфері інформаційних технологій повинна стати розробка дружніх користувальницьких інтерфейсів на мові ділової прози і сформованих правил, що прийняті в оточенні керівництва.

Однак суттєвою перепоною, що стримує ефективне використання ІКТ в органах державної влади, є недосконалість, а, по суті, неповнота і невірогідність вихідних даних, що доступні органам державної влади. Існуюча практика збирання інформації, особливо статистичних даних, не відповідає завданням державного управління в умовах переходу до ринку, зокрема, у статистиці:

• взагалі не відбиваються деякі життєво важливі сторони забезпечення населення, які є, як правило, об’єктом контролю органів влади в передових країнах із ринковою економікою (наприклад, нематеріальні послуги населенню, оцінки різноманітних соціальних сторін життя населення тощо);

• у статистичній інформації не узгоджені між собою формати та розмірності показників різних розділів, підрозділів статистичних форм звітності (наприклад, одні подані в абсолютних цифрах з визначеною розмірністю, інші в процентах до минулого (іноді базового) періоду тощо);

• не відбиваються або зовсім не враховуються цілі та завдання управління.

В результаті практично неможливо відстежити реакцію об’єкта управління соціально-економічної галузі на управлінські впливи органів державної влади або інтерпретувати дані статистики в інтересах управління.

Виходячи з викладеного вище, слід зробити висновок, що проблема підготовки та прийняття управлінських рішень ускладнюється внаслідок таких причин:

• недостатності інформації і знань про суть подій, що відбуваються, їх початок і можливий розвиток (проблема аналізу минулого і можливої ходи подій);

• складності і багатофакторності механізму виникнення та розвитку подій, неоднозначності причинно-наслідкових відносин;

• психологічного тиску через відповідальність за прийняте рішення і побоювання можливих наслідків його реалізації (проблема обґрунтованості рішення).