Основні положення ведення робочої карти

Робочі карти ведуться офіцерами особисто. При цьому кожний офіцер наносить на неї тільки ті дані обстановки, які йому необхідні для роботи на займаній посаді.

Важливо, щоб у зображеній на карті обстановці міг вільно розіб­ратись будь-який ін­ший офіцер: старший командир (начальник), підлег­лий чи інший офіцер. Із сказаного вище можна зробити висновок, що при веденні робочої карти дані обстановки треба наносити акуратно, тонки­ми лініями і встановленими умовними знаками, причому розміри їх по­винні узгоджуватись із величиною нанесених військових одиниць, добре читатись і не порушувати топографічної основи карти.

Обстановка на робочу карту наноситься умовними знаками одно­го кольору (синього) для противника і комбінацією умовних знаків різних кольорів для своїх військ:

1. Положення, завдання і дії своїх механізованих, танкових підрозділів і їх тили по­значаються на карті відповідними знаками черво­ного кольору.

2. Положення, завдання і дії своїх артилерійських, зенітних, а та­кож інженерних, хімі­чних, радіотехнічних підрозділів, підрозділів зв'яз­ку та їх тили – чорним кольором.

3. Усі дані про війська противника – синім кольором.

4. Нумерація та найменування підрозділів і пояснюючі написи, які відносяться до своїх військ, позначаються умовним знаком чорного кольо­ру, а які відносяться до противника – синього. Умовні знаки, які позна­чають війська, вогневі засоби і бойову техніку (як свої, так і противни­ка), наносяться на карту відповідно до дійсного поло­ження їх на місце­вості й розміщуються за напрямком дій або ведення вогню.