logo
POSIBNIK_Viyskova_topografiya_nova_2012

3.3. Зображення місцевих предметів і рельєфу на топографіч­них картах

Місцеві предмети – природні та виготовлені людьми об'єкти на земній поверхні, які використовують у військовій справі для визначення місцевості, орієнтування, цілевиз­начення й управління військами в бою.

До місцевих предметів належать: населені пункти, промислові та сільськогосподарські підприємства, рослинний і ґрунтовий покрив, бе­регова лінія великих за площею аква­торій, ріки, озера, канали, об'єкти шляхів сполучення і зв'язку.

Місцеві предмети на топографічних картах зображують картогра­фічними умовними знаками (додаток 1).

Умовні знаки прийнято ділити на три основні групи: лінійні, поза-масштабні, пло­щинні.

Лінійні картографічні умовні знаки використовуються для зобра­ження об'єктів ліній­ного характеру (шляхи, лінії електромережі), довжина яких виражається в масштабі карти. Суцільними лініями вказу­ють контури озер, широких річок, кварталів населе­них пунктів; пункти­ром – контури лісів, боліт.

Позамасштабні картографічні умовні знаки використовують для зображення таких місцевих предметів і деталей рельєфу, які че­рез малі розміри зайнятої ними площі не можуть бути виражені в мас­штабі карти. Такими місцевими предметами є шахти, спо­руди башто­вого типу тощо.

Точне розміщення на карті предмета, зображеного позамасштабним умовним знаком, визначається геометричним центром фігури, сере­диною основи знаку, вершиною пря­мого кута в основі знаку і геометрич­ним центром нижньої фігури (рис. 3).

Геометричний центр фігури

Середина основи знаку

Вершина прямого кута у основи знаку

Геометричний центр нижньої фігури

Рис.3. Зображення на карті точного положення місцевих предметів позамасштабними умовними знаками.

Площинні картографічні умовні знаки використовуються для за­повнення площин об'єктів, виражених у масштабі карти.

Умовні топографічні знаки – це відображення місцевих предметів на карті, а саме, рельєфу, дорожньої сітки, гідрографії, грунтово-рослинного покриття (додаток 1).

Рельєф на топографічних картах зображують горизонталями, а деякі його деталі (яри, балки, пагорби) – відповідними умовними знаками.

Р

Сідловина

Рис.4. Зображення на карті горизонталями типових форм рельєфу

ельєф на топографічних картах зображується кривими замкнути ми лініями, що з'єд­нують точки місцевості, які мають однакову висот) над рівнем поверхні, прийнятої за початок відліку висоти.

Такі лінії називають горизонталями (рис.4).