logo
POSIBNIK_Viyskova_topografiya_nova_2012

Види горизонталей

Горизонталі бувають: основні, додаткові, допоміжні.

Горизонталі, які відповідають основному перерізу рельєфу, називаються основними, їх зображують на картах тонкими суцільними лініями.

Для полегшення рахування горизонталей, кожна п'ята горизонталі потовщується.

Основну висоту перерізу зазначають на кожному аркуші карти під південним краєм його рамки. Наприклад, підпис "Суцільні горизонталі” проведені через 10 м означає, що на даному аркуші всі суцільні горизонталі проведені через 10 м, а потовщені – через 50 м.

Для відображення окремих вершин, улоговин і сідловин, які можуть бути показані на карті основними горизонталями, застосовують додаткові (через половину висоти основ­ного перерізу) і допоміжні (приблизно через чверть основного перерізу) горизонталі, їх зображують на картах пунктирними лініями.

Форми рельєфу

Рельєф місцевості, як правило, складається із випуклих і ввігну­тих нерівностей, найрі­зноманітніших за своєю формою і розмірами.

Окремі нерівності називають формами рельєфу. Елементарні фор­ми рельєфу дуже рі­зноманітні. Як правило, їх можна звести до п'яти ос­новних типових форм (рис. 5).

1. Гора – куполоподібне підвищення.

2. Улоговина – замкнута чашоподібна впадина.

3. Хребет – лінійно витягнуте підвищення, яке поступово знижуєть­ся. Лінія, що з'єд­нує протилежні схили хребта, називається водорозділом.

4. Лощина – витягнуте поглиблення, яке знижується в одному на­прямку. Лінію, по дну якої направлені схили, називають водозливом.

5. Сідловина – зниження на гребені хребта між двома суміжними вершинами.

У горах дороги і стежки через хребти проходять по сідловинах, які називають перева­лами.

Різновидностями типових форм рельєфу можуть бути: кургани, ями, яри, долини, балки, ущелини.

Д