3.7. Правила нанесення на карту орієнтирів та інших об'єктів

Орієнтири, вказані на місцевості старшим командиром, треба роз пізнати на карті, підняти і підписати встановленими для них назвами пронумерувати.

Розташування свого підрозділу на місцевості, позиції противника, цілі, мінні поля та інші об'єкти наносять на карту залежно від обставин різними способами: по ближніх орієнтирах на око, за напрямом і відстан­ню, прямою засічкою і прокладкою компас­ного ходу.

По ближніх орієнтирах на око

На зорієнтованій карті розпізнають найближчі до об'єкту два-три орієнтири, оцінюють відстань до об'єкту і кути до нього і, використовуючи масштаб карти, наносять об'єкт на карту.

За напрямом і відстанню наносять об'єкти на карту, як правило, при розвідці спосте­реженням.

На зорієнтованій карті накреслюють прямі лінії в напрямку до об'єктів, які необхідно нанести на карту. Визначають відстані до об'єктів і відкладають їх на накреслених лі­ніях. Таким чином, отримують розмі­щення нанесених об'єктів на карті.

Рис. 16. Нанесення цілі на карту прямою засічкою з трьох точок

Прямою засічкою визначають місцезнаходження об'єкту на карті як правило, з трьох точок.

На кожній точці стояння (рис. 16), з якої проводять засічку, зорієнтовують карту як можна краще по компасу і шляхом візування креслять пряму лінію в напрямку до об'­єкту, який шукають.

Пересікання прямих з двох точок покаже розміщення на карті об'єк­ту, який необхідно нанести.

Прокладкою компасного ходу визначають розташування об'єкту на місцевості, якщо видимість обмежена, а орієнтирів мало, цілі на карту наносять прокладкою компас­ного ходу від точки, на якій виявлено ціль, до орієнтиру, надійно розпізнаного на міс­цевості і карті.

Вишневе

З

Рис.17. Нанесеня цілі на карту прокладкою компасного ходу

За допомогою компаса визначають магнітний азимут напрямку на виявлену ціль (рис. 17) і вимірюють відстань до неї. Потім визначають магнітний азимут напрямку руху і за ним починають рух, вимірюючи прой­дену до орієнтиру (в нашому прикладі – Ви­шневе) відстань парами кроків. На кінцевому пункті переводять магнітні азимути на зворотні, а потім на дирекційні кути, по яких хід наносять на карту і таким чином ви­значають місцезнаходження цілі на ній.