3.6. Визначення по карті умов спостереження, маскування і захисних якостей місцевості

Топографічна карта – основне джерело одержання знань про місцевість. По карті можна швидко вивчити і оцінити характер, тактичні і захисні властивості місцевості в районі майбутніх бойових дій, неза­лежно від того, на якій відстані він розташований.

Карта дозволяє також отримати якісні і кількісні характеристики багатьох місцевих предметів, типових форм і деталей рельєфу, що мають практичний інтерес для коман­дирів підрозділів, при організації і веденні бою, а також при виконанні інших бойових завдань.

Послідовність вивчення місцевості визначається конкретними умо­вами бойового за­вдання підрозділів, а також умовами пори року і такти-ко-технічними даними бойової техніки, яку використовують для виконання бойового завдання.

Вивчення місцевості, як правило, починають з визначення її за­гального характеру, а потім детально вивчають окремі місцеві предмети, форми, деталі рельєфу.

Вивчення загального характеру місцевості має на меті виявлення найважливіших осо­бливостей рельєфу і місцевих предметів, які вплива­ють на виконання поставлених за­вдань.

Вивчення умов спостереження має на меті визначити ступінь огляду ділянки дій з найбільш вигідних точок місцевості, а при вивченні умов маскування – з наземних постів і з повітря.

Умови спостереження і маскування залежать від характеру рельє­фу, наявності на ньому рослинного покриву і населених пунктів. Якщо рельєф пересічний, на ньому багато позначено дерев і кущів, то умови маскування вигідніші за умови спостере­ження . В результаті вив­чення умов спостереження і маскування по карті можна вста­новити:

– пункти, з яких відкривається найширший огляд місцевості,

– огляд місцевості за окремими ділянками або напрямками,

– природні маски, які ховають підрозділи і техніку від наземного і повітряного спо­стереження і маскувальну ємність окремих ділянок.

Якщо район, який вивчають, невеликий і на ньому мало місцевих предметів, то умови спостереження оцінюють по карті на око. По карті можна визначити взаємну види­мість точок. При цьому необхідно виявити на напрямку спостереження перешкоди, які можуть закрити об'єкти від погляду спостережника. Треба знати, як на карті познача­ється рельєф (особливо його форми), висоти над рівнем моря.

Використання захисних якостей місцевості стане одним із важли­вих завдань захисту особового складу підрозділу від зброї масового ура­ження. Захисні якості місцевості визначаються, здебільшого, характе­ром рельєфу і рослинного покриву.

При вивченні захисних якостей рельєфу головним чином врахову­ють, наявність, на­прям і розміри висот, водорозділових хребтів, річкових долин та інших великих форм рельєфу, підіймання їх над навколишньою місцевістю і крутість схилів. Такі характе­ристики можна визначити по карті за накресленням і густотою горизонталей, їх конфі­гурацій, за відмітками висот і пояснюючими підписами (цифрові значення).

Отримавши по карті такі дані і знаючи вплив різних форм і деталей рельєфу на посла­блення або посилення вражаючої дії зброї масового ура­ження, роблять практичні ви­сновки про використання даної місцевості для укриття і захисту підрозділу.

Ліс захищає і послаблює дію ударної хвилі ядерного вибуху в 2 - 3 рази, порівняно з відкритою місцевістю.

Густий ліс захищає від світлового випромінювання і знижує рівень проникаючої раді­ації (в дозрілому лісі знижується вплив у 6-8 разів). У лісі рівень радіації і доза випро­мінювання зменшуються на 20-40%.

У гірській місцевості дія ударної хвилі може бути підсилена або послаблена залежно від положення епіцентру ядерного вибуху стосовно напряму хребтів і долин.

В результаті вивчення захисних якостей місцевості визначають:

• несприятливі ді­лянки в районі розміщення і в напрямку дії підрозділів;

• природні укриття, які можна використовувати з метою захисту особового складу і техніки;

• заходи з найдоцільнішим використанням захисних якостей місцевості при облад­нанні укриття для особового складу і техніки.