1. Мсе. Загальна характеристика та історія розвитку
Метод скінченних елементів (МСЕ) – це чисельний метод вирішення задач прикладної фізики. Ключова ідея методу при аналізі поведінки конструкцій полягає в наступному: суцільне середовище (конструкція в цілому) моделюється шляхом розбиття її на області (скінченні елементи), в кожній з яких поведінка середовища описується за допомогою окремого набору вибраних функцій, що представляють напруження і переміщення у вказаній області. Ці набори функцій часто задаються в такій формі, щоб задовольняти умовам неперервності описуваних ними характеристик у всьому середовищі.
Основні переваги МСЕ
легка алгоритмізація при використанні обчислювальної техніки;
просте формування систем лінійних рівнянь;
можливість розрахунку неоднорідних і складних конструкцій за різних умов навантаження;
широкий спектр розв’язуваних завдань.
Недоліки МСЕ:
значний об’єм розрахунків;
відсутність аналітичного розв’язку (необхідність повного розрахунку схеми для оцінки локального НДС);
необхідність оцінки точності результатів розрахунку.
В період з 1850 по 1875 рр. завдяки зусиллям Максвелла, Кастільяно та Мора були вироблені основні концепції теорії аналізу стержневих конструкцій. Ці концепції є наріжним каменем матричних методів будівельної механіки, які остаточно оформилися лише через 80 років і у свою чергу стали основою методу скінченних елементів.
В середині 30-х років Рабинович (СРСР) розробив математичні основи МСЕ в сучасному вигляді, проте в зв’язку з великою розрахунковою складністю метод на практиці не використовувався.
В кінці 50-х – на початку 60-х років з розвитком обчислювальної техніки в будівельній механіці сталася революція, пов'язана з відмовою від багаточисельних вузько орієнтованих прийомів розрахунку. Сталося перенесення центру тяжіння у фундаментальні дослідження методів механіки твердого тіла і математичної фізики, а в інженерній практиці — на прийоми і методи побудови комп'ютерних моделей.
Першою процедурою, яка була реалізована на ЕОМ того періоду, було вирішення систем лінійних рівнянь. Ця процедура, з одного боку, лежить в основі практично всіх чисельних методів, з іншого боку, порівняно проста в реалізації, хоч і пов'язана з великою кількістю обчислень.
Поява ЕОМ зумовила інтенсивну розробку чисельних методів, які, так або інакше, грунтувалися на трьох основних методах:
Метод сил – основний метод докомп’ютерної епохи, який охоплював можливості різних хитрувань з метою скорочення кількості обчислень (багаточисельні варіанти розрахункових схем, метод пружного центру і ін.). Незабаром з'ясувалося, що метод сил є неперспективним зважаючи на труднощі алгоритмізації побудови розрахункових схем, і надалі від нього довелося відмовитися.
Варіаційно-різницеві методи – розроблялися для вирішення задач розрахунку пластин і оболонок, грунтувалися на методах дискретизації функціоналу потенційної енергії (методи Рітца і Гальоркіна).
Метод переміщень – лежить в основі більшості сучасних програмних комплексів скінченно-елементного моделювання, його особливостями є дискретизація пластинчатих систем на основі стержневих апроксимацій та ітераційний (кроковий) метод для вирішення нелінійних задач.
На сучасному етапі можна виділити три основних напрями розвитку чисельних методів розрахунку конструкцій:
пошуки альтернативних МСЕ чисельних методів;
вдосконалення МСЕ;
вдосконалення програмних комплексів, що реалізують МСЕ.
В 70-80-і роки розроблялися методи, альтернативні МСЕ в переміщеннях. В основному це методи, засновані на варіаційних формулюваннях, відмінних від функціонала в переміщеннях:
- 1. Мсе. Загальна характеристика та історія розвитку
- Змішані та гібридні методи;
- 5. Можливості бібліотеки скінченних елементів
- 6. Універсальний стержень
- 7. Універсальні скінченні елементи плоскої задачі
- 8. Універсальні скінченні елементи просторової задачі
- 9. Спеціальні скінченні елементи
- 10. Основні принципи побудови см
- 11. Cистеми координат моделі
- 12. Ознаки схеми
- 13. Суперелементне моделювання
- 14. Раціональне розбиття схеми на се
- 15. Об'єднання переміщень
- 16.Абсолютно жорсткі вставки
- 17. Моделювання шарнірів у стержневих і площинних елементах
- 19. Сполучення різних типів скінченних елементів
- 20. Задання жорсткості елементам розрахункової схеми
- 21. Конструювання перерізів за допомогою системи лір-кс
- 23. Принципи визначення рсз.
- 24. Формування рсз у пк ліра
- 26. Bpaхування роботи конструкцій спільно з пружною основою
- 27. Класична модель основи Вінклера
- 28. Модель основи Пастернака
- 29. Модифікована модель основи Вінклера
- 30. Моделювання попереднього натягу
- 30. Моделювання попереднього натягу елементів схеми
- 31. Призначення та можливості системи проектування збк лір-арм
- 32. Підбір та перевірка армування стержневих елементів
- 33. Підбір та перевірка армування елементів пластин
- 34. Призначення конструктивних елементів
- 35. Уніфікація елементів схеми
- 36. Призначення та можливості системи лір-стк
- 37. Підбір та перевірка перерізів елементів металевих конструкцій
- 38. Представлення результатів підбору перерізів елементів металевих конструкцій
- 39.Послідовність розрахунку конструкцій на динамічні впливи
- 40. Розрахунок на сейсмічні навантаження
- 41.Розрахунок вітрового навантажнення з врахуванням пульсацій
- 42.Розрахунок на задане гармонічне завантаження
- 43.Розрахунок на імпульсну та ударну дію
- 44.Загальна характеристика нелінійних розрахунків
- 45.Кроковий метод розв’язування систем нелінійних рівнянь
- 46.Фізична нелінійність
- 47.Геометрична нелінійність
- 48.Конструктивна нелінійність
- 50. Комп'ютерне моделювання життєвого циклу конструкції
- 51. Одночасне використання декількох розрахункових схем
- 52. Зіставлення розрахункових і експериментальних даних
- 56. Візуалізація результатів розрахунку
- 57. Перевірка адекватності отриманих результатів
- 58. Основні принципи аналізу результатів розрахунку
- 66.Імпорт розрахункових схем з систем AutoCad, ArchiCad, Revit Structure