logo
1-66

19. Сполучення різних типів скінченних елементів

Лише у окремих випадках вся конструкція представлена елементами одинакового типу; частіше зустрічаються випадки, коли в одній розрахунковій моделі присутні і стержневі, і оболонкові, і інші елементи.

Сучасні розрахункові програмні комплекси допускають майже довільну комбінацію скінченних елементів найрізноманітніших типів, розмірності, розмірів і геометричної форми, а також з різними чи­сельними характеристиками жорсткості, проте при їх використанні необхідно враховувати особливості сполучення різних типів скінченних елементів.

Сполучення колон і плит

Розглянемо дискретну розрахункову схему, що поєднує в собі скінченні елементи плити і стержневі елементи, жорстко приєднані до плити. Сітка скінченних елементів плити вибирається так, щоб стержні каркаса будівлі потрапляли у вузли сіткового розбиття плити. Проте, отримувані в цій розрахунковій схемі згинні моменти в перетинах стійок, що примикають до плити, не мають відношення до дійсного розподілу внутрішніх зусиль.

Починаючи з деякої сіткової розбив­ки, подальше дроблення сітки повинне призводити до зменшення абсолют­них значень згинних моментів в стержнях в місцях їх закладення в пли­ту. У границі, при прямуванні максимального розміру сіткового елемента до нуля ці згинні моменти також повинні прямувати до нуля, а це оз­начае, що дана розрахункова схема забезпечує не жорстке, а шарнірне приєднання елементів каркаса до плити.

Для того, щоб відкоректувати розрахункову схему, слід розглянути конструктивне рішення в місці прикріплення каркаса до плити.

Опирання плити на точкову опору

Такого типу проблема виникає в завданні опирання плити на одиночну колону при необхідності сприйняття крутних моментів відносно вертикальної осі колони. В цьому випадку можна рекомендувати введення абсолютно жорстких вставок.

Таке рішення з одного боку, вирішує проблему врахування «тіла» колони, тобто «зрізаються» піки моментів, що виникають при моделюванні опирання на колону як на точкову опору. З іншого боку, забезпечує сприйняття колоною крутних деформацій. У більшості ж випадків, коли є принаймні хоч би дві колони, цього не вимагається, оскільки крутний момент від деформацій в площині плити в цьому випадку сприйматиметься парами поперечних сил в колонах, а крутні моменти будуть малими і ними можна знехтувати.

Сполучення рамного стержня з діафрагмою

Тут труднощі обумовлені тим, що скінченні елементи плоского напруженого стану не мають ступеня свободи відповідного куту повороту відносно осі, що перпендикулярна площині діафрагми. Оскільки програмний комплекс зажадає формального виконання всіх умов рівноваги, у тому числі і рівноваги кожного з вузлів по мо­ментах, то ригелі, що жорстко примикають до вузлів діафрагми, зобов'язані будуть передати на вузли строго нульові моменти. В результаті згинні мо­менти в ригелях в цих вузлах виявляться рівними нулю, що відповідає розрахунковій схемі з шарнірним приєднанням ригелів до діафрагми.

Інший варіант розрахункової схеми можна запропонувати в разі монолітного сполучення залізобетонної стінної панелі і ригеля каркаса будівлі . Тут можна врахувати фактичні розміри перерізу — висоту ри­геля, вздовж якої на межі діафрагми доречно розмістити абсо­лютно жорстке тіло.