2.Загальна архітектура системи unix.

На рис.18.2 представлено узагальнену архітектуру системи UNIX. Апаратне забезпечення, що знаходиться в основі, оточено програмним забезпеченням операційної системи. Операційну систему часто називають системним ядром, щоб підкреслити її ізольованість від користувача і додатків. UNIX доповнюється різними користувацькими сервісами і інтерфейсами, які розглядаються як частина цієї системи. Їх можна згрупувати в оболонку інтерфейс та компоненти компілятора С (компілятор, асемблер, завантажувальник). Зовнішній по відношенню до цієї частини системи рівень складається з додатків користувача та інтерфейсу компілятора С.

Програми користувача можуть викликати сервіси операційної системи безпосередньо або за допомогою бібліотечних програм. Інтерфейс системних викликів дозволяє програмам вищих рівнів отримати доступ до певних функцій ядра. Нижчі рівні операційної системи містять прості програми, які безпосередньо взаємодіють з апаратним забезпеченням. Між цими рівнями знаходяться компоненти системи; їх можна розділити на дві основні частини, одна з яких відноситься до керування процесами, а друга – до введення-виведення. Підсистема керування процесами відповідає за керування пам’яттю, розподіл ресурсів між процесами, диспетчеризацію, синхронізацію і за взаємодію різних процесів. Файлова система здійснює обмін даними між пам’яттю і зовнішніми пристроями або у вигляді потоків символів, або у вигляді блоків з використанням різних драйверів пристроїв. Поблочна передача даних здійснюється за участю дискового кешу – системного буферу основної пам’яті, що є проміжною ланкою між адресним простором користувача і зовнішнім пристроєм.

Це питання стосується традиційних систем UNIX. Вони призначені для роботи на однопроцесорних системах і не мають достатньої можливості до захисту своїх структур даних від одночасного доступу при роботі на декількох процесорах.