2.Реалізація файлів.

Найбільш важливим моментом в реалізації зберігання файлів є облік відповідності блоків диску файлам. Для визначення того, який блок якому файлу належить, в різних ОС застосовуються різні методи.

• Неперервні файли.

Найпоширенішою схемою виділення файлам певних блоків на диску є система, в якій файли представляють собою неперервні набори сусідніх блоків диску. Тоді на диску, який складається з блоків по 1 Кбайту, файл розміром 50 Кбайт займе 50 послідовних блоків.

Недолік полягає в тому, що з певним часом диск стає фрагментованим. Потім потрібна спеціальна операція по ущільненню використовуваного простору диску, або шукати спосіб по використанню вільного простору диску.

Сьогодні неперервні файли широко використовуються на компакт-дисках.

На відміну від систем з неперервними файлами, такий метод дозволяє використовувати кожен блок диску. При цьому немає втрати дискового простору на фрагментацію.

• Звязний список за допомогою таблиці в памяті.

Обидва недоліки попередньої схеми організації файлів можуть бути усунені, якщо вказівники на наступні блоки зберігати не прямо в блоках, а в окремій таблиці, яка завантажується в память. На рис. 10.3 показано зовнішній вигляд такої таблиці для файлу А з рис. 10.2. Файл А використовує блоки диску 4, 7, 2, 10 і 12. За допомогою таблиці з рис. 10.3 можна почати з блоку 4 і слідувати по ланцюжку до кінця файла.

Рис. 10.3. Таблиця розміщення файлів.

Ця схема дозволяє використовувати для даних весь блок. Основний недолік цього методу в тому, що вся таблиця повинна постійно знаходитись в памяті. Для 20-гігабайтного диску з блоками розміром 1 Кбайт потрібна таблиця з 20 млн. записів, по одній для кожного з 20 млн. блоків диску. Для прискореного пошуку розмір записів повинен бути збільшений з 3 до 4 байт.