Основні етапи прийняття рішень

1. Виявлення проблемної ситуації.

2. Постановка проблеми.

3. Формулювання мети вирішення проблемної ситуації.

4. Визначення можливих станів зовнішнього середовища.

5. Оцінка ймовірностей станів зовнішнього середовища.

6. Виявлення альтернатив досягнення мети.

7. Вибір критеріїв оцінки альтернатив.

8. Оцінка альтернатив досягнення мети.

9. Вибір ефективних альтернатив.

10. Прийняття рішення.

Перший етап. Виявлення проблемної ситуації. Аналіз ситуації чи процесу виявляє різноманітні проблеми, серед яких є та, яку потрібно вирішити, на яку спрямована увага аналітика. Вона пов’язана з іншими проблемами, що виникають у результаті розвитку процесу чи ситуації на різних рівнях ієрархічної структури. Ці зв’язки є умовами, обмеженнями, залежностями, які накладає зовнішнє середовище на параметри, що характеризують суть проблеми.

Другий етап. Постановка проблеми. На цьому етапі відбувається опис проблемної ситуації, яку потрібно вирішувати. Для цього конкретизується інтервал часу, в межах якого потрібно знайти рішення. А також здійснюється оцінка необхідних матері­альних і трудових ресурсів.

Опис проблемної ситуації означає формулювання проблеми.

Третій етап. Формулювання мети рішення проблеми. Мета є виразником бажаного кінцевого результату у розвитку проблемної ситуації. Формулювання мети повинно опиратись також на наявні можливості.

Четвертий етап. Визначення можливих станів зовнішнього середовища. Економічний об’єкт, для забезпечення цілеспрямованого керування яким виробляється відповідне управлінське рішення, може перебувати у різних станах, що визначаються керованими і некерованими факторами. Зовнішнє середовище є тим некерованим, з погляду об’єкта, фактором, який у значній мірі визначає стан об’єкта. Стан зовнішнього середовища є динамічним і це визначає динамічний характер породжуваного ним некерованого фактора

П’ятий етап. Оцінка імовірностей станів зовнішнього середовища. Виникнення того чи іншого стану зовнішнього сере­довища є не прогнозованим. Тому у теорії прийняття рішення проаналізовано особливості процесу вибору варіанту рішення залежно від розподілу їхніх імовірностей.

Шостий етап. Виявлення альтернатив досягнення мети.

Сьомий етап. Вибір критеріїв оцінки альтернатив. Критерій – це кількісний показник, або правило, відповідно до якого альтернативи досягнення мети упорядковуються згідно з їхнього доцільності.

Визначення критерію вибору найкращих альтернатив серед можливих є одним із найважчих завдань.

Критерій і мета діяльності досліджуваного об’єкта не є тотожними поняттями. Мета діяльності є більш широким поняттям, ніж критерій оцінки альтернатив і виражає бажаний стан системи, об’єкта, процесу і т.д.

За теоретичну основу формулювання критерію у задачах оптимізації є концепція оптимальності вибору.

Восьмий етап. Оцінка альтернатив досягнення мети. Така оцінка повинна обов’язково мати кількіс­не вираження.

У теорії прийняття рішень розроблено різноманітні методи, алгоритми чи процедури оцінки доцільності того чи іншого рішення з погляду обраної мети.

Дев’ятий етап. Вибір ефективних альтернатив. Доцільність альтернатив визначається за очікуваним ефектом від їхньої реалізації. Очевидно, вибирають серед можливих альтернатив найкращу у розумінні прийнятого критерію. У випадку багато­вимірності цілей і критеріїв оцінки виникають труднощі узгодження. У такому випадку оцінки варіантів за окремими критеріями часто не узгоджуються і оцінки ефективності можуть бути суперечливі. Є різноманітні спеціальні процедури узгодження критеріїв у випадку багатокритеріальних задач.

Десятий етап. Прийняття рішення. Процес прийняття рішення носить якісний характер.