Заняття 8. Управління технологічними процесами проектування інформаційної системи

Мета заняття — навчитись організовувати процес проек­тування ІС.

У спеціалізованих організаціях по створенню інформаційних систем управління проектними роботами здійснюється на таких рівнях: керівник організації та його заступники; планово-вироб­ничий відділ; керівники функціональних підрозділів; керівники проектів (головні конструктори); відповідальні виконавці (керівники груп).

Можуть створюватись малі підприємства або тимчасові колективи по створенню ІС у складі: керівник (менеджер); системний аналітик (головний постановник); постановники; головний програміст; системний програміст; прикладні програмісти; тестувальник; дизайнер; впроваджувач.

При організації проектування розробник має відповісти на такі запитання:

1. в якій послідовності доцільно створювати проект;

2. які спеціалісти і на яких етапах необхідні для розробки проекту;

3. як забезпечити якісне документування проекту;

4. яким вимогам має відповідати проект, щоб забезпечити легке супроводження і модифікацію в процесі його функціонування;

5. як забезпечити комплексне налагодження і тестування програмного забезпечення;

6. які методи контролю процесу проектування доцільно використовувати;

7. як і коли провадити контроль процесу проектування;

8. як організувати колектив розробників;

9. у який спосіб інформувати учасників проектування про стан проекту;

10. як забезпечити виконання програмних та інформаційних зв’язків.

Технологія створення ІС може складатися у вигляді контуру управління з 8 операцій: 1) побудова технологічної мережі; 2) виз­начення оптимальної технологічної мережі; 3) планування ресур­сів; 4) календарне планування; 5) визначення стратегії контролю; 6) облік і контроль; 7) аналіз стану проекту і порівняння фак­тичного виконання з плановим; 8) регулювання.

При розробці технологічної мережі можемо використовувати сіткове планування.

Сіткове планування — це метод планування робіт проектного характеру, тобто робіт, в яких операції, як правило, не повторюються.

Цей метод дозволяє зробити аналіз проекту, який включає велику кількість взаємопов’язаних робіт, людей, підприємств, організацій. Допомагає визначити ймовірнісну тривалість виконання робіт, їх вартість, можливу економію часу або коштів, а також з’ясувати, виконання яких робіт не можна відкласти, не затримуючи тим самим виконання проекту в цілому. Метод сіткового планування може бути використаний для складання календарного плану виконання робіт, що задовольняє існуючим обмеженням забезпечення ресурсами.

Аналіз проекту здійснюється в три етапи:

1. Поділ проекту на ряд окремих робіт (операцій), з яких потім складається логічна схема (сітковий графік). Під роботою розуміємо діяльність або процес, виконання якої потребує витрат часу та/або інших ресурсів.

2. Оцінювання часових параметрів сіткового графіка, а саме: тривалості виконання кожної роботи; складання календарного плану виконання проекту і виокремлення робіт, які визначають завершення проекту в цілому.

3. Оцінювання потреб кожної стадії аналізу в ресурсах; перегляд плану виконання з урахуванням забезпеченості ресурсами або перерозподіл грошових та інших ресурсів, що поліпшує план.

Розглянемо кожний з цих етапів окремо.

Побудова сіткового графіка.

Головні елементи сіткового графіка — події та роботи.

Подія — це результат, стан системи під час досягнення певної початкової, проміжної або кінцевої мети розробки. Подія не має тривалості в часі.

Початку графіка відповідає перша подія, кінцю — завершальна подія (їх може бути кілька), решта подій є проміжними. Події відповідають вершинам сіткового графіка і позначаються кільцями.

Робота — це тривалий за часом процес, необхідний для здійснення події.

На сіткових графіках ті чи інші роботи позначаються стрілками. Кожній роботі відповідає пара подій — початкова та кінцева.

Першим кроком в аналізі будь-якого проекту є впорядкування робіт, які в нього входять, з виокремленням безпосередньо випереджаючих робіт, тобто тих, виконання яких повинно бути закінчено раніше, ніж почнеться дана робота. Логічна послідовність виконання робіт зображується у вигляді сіткового графіка. З точки зору теорії графів, сітковий графік являє собою сітку, тобто скін­чений зв’язаний орієнтований граф без петель з одним джерелом та одним або кількома стоками.

Розглянемо такі обов’язкові умови побудови сіткового графіка:

1. тільки перша подія не має вхідних стрілок, тільки завершальна — вихідних. Якщо подія за своїм характером проміжна, вона повинна мати як вхідні, так і вихідні стрілки;

2. кожна робота повинна мати початкову та кінцеву події;

3. на графіку не повинно бути окремих ділянок, які не пов’язані роботами з рештою операцій на графіку (умова зв’язаності сіткового графіка);

4. на графіку не повинно бути контурів і петель, оскільки вони по суті означають, що умовою початку певної роботи є її закінчення. Якщо контур виникає (а в складних мережах це трапляється досить часто), необхідно повернутися до початкових даних і переглянути склад і послідовність робіт, домагаючись усунення контуру;

5. будь-які дві події повинні бути, по-перше, безпосередньо пов’язані не більш ніж з однією роботою. При виявленні на графіку паралельних робіт (рис. 3а) вводяться фіктивна подія і фіктивна робота (подія 2 і робота 2-2 на рис. 3б), а одна з паралельних робіт замикається на цю подію.

Рис. 3. Ситуації в сітковому графіку

Другий випадок, коли потребується введення фіктивних робіт, — це відображення залежності подій, не зв’язаних реальними роботами. Припустимо, наприклад, що роботи а і в (рис. 3в) можуть виконуватися незалежно одна від одної, але потребують одних і тих же виконавців або устаткування. Отже, робота в не може початися, поки не звільняться виконавці або устаткування після виконання роботи a. Ці обставини вимагають введення фіктивної роботи с.

Третій випадок — неповна залежність робіт. Наприклад, робота с (рис. 3г) вимагає для свого початку завершення робіт а і в, але робота d зв’язана тільки з роботою в і від роботи а не залежить. Тоді для правильного зображення залежності робіт потрібно ввести фіктивну роботу х і фіктивну подію 3, як показано на рис. 3д.

У всіх трьох наведених випадках фіктивні роботи не мають тривалості в часі, однак без їх включення кількісний аналіз сіткового графіка може дати неправильні результати.

Четвертий випадок введення фіктивних робіт — відображення реальних відстрочок і очікувань. У ряді технологічних процесів вимагається природне затвердіння, висихання, дозрівання, бродіння тощо, коли реальна робота людей та обладнання не виконується, але наступний етап робіт до певного моменту починатися не може. В подібному випадку в сітковий графік вводяться фіктивні роботи, які мають відповідну тривалість у часі.

Приклад 1. Фірма уклала договір про обґрунтування створення інформаційної системи. У таблиці виокремлено десять робіт, які необхідно виконати для аргументації створення інформаційної системи. Для кожної роботи фахівці вказали також, які інші роботи повинні її випереджувати. Наприклад, робота Г може починатися тільки після завершення роботи А, а для початку роботи Ж потрібне завершення робіт В і Д. Фахівці визначили також вірогідну тривалість виконання кожної роботи в днях. Потрібно побудувати графік послідовності виконання робіт.