1. Види забезпечення відповідальності за Римською конвенцією.

Римська конвенція 1952 застосовується, якщо шкода заподіяна під час знаходження повітряного судна в польоті, і передбачає відповідальність за заподіяння шкоди третім особам на поверхні експлуатанта повітряного судна, що відповідає також за дії своїх службовців і представників. Відшкодуванню підлягає збиток, заподіяний у результаті смерті, тілесного ушкодження й знищення або псування майна. Правова доктрина й судова практика деяких країн уважають також, що підлягає відшкодуванню шкода, заподіяна шумом, однак у таких випадках ураховується, чи були порушені правила польотів.

Конвенція встановлює принцип відповідальності незалежно від провини. Передбачаються межі відповідальності за заподіяний збиток, які залежать від максимальної злітної маси повітряного судна (разом з паливом). Претензії відповідно до Р. к. 1952 можуть пред’являтися протягом двох років з дати події. Конвенція визначає, суди якої держави компетентні розглядати позови про відшкодування заподіяного збитку, і встановлює умови, при яких рішення судів однієї договірної держави підлягають виконанню на території іншого.

Конвенція встановлює також правила забезпечення відповідальності експлуатанта, у тому числі шляхом страхування повітряного або внеску в депозит у відповідній державі реєстрації судна, надання банківської гарантії й ін.