2. Етапи розвитку міжнародного космічного права та їх особливості.

На нараді юристів-фахівців з повітряного права у 1933 р. в Ленінграді основоположник радянської школи космічного права Є. Коровін уперше сформулював правові проблеми, що виникають при освоєнні людиною верхніх шарів атмосфери та простору поза нею. На Заході ще у 1910 р. Е. Лауде а пізніше В. Мандл (1932), А. Кларк (1946), Дж. Купер (1951), О. Шехтер (1951), А. Кокка (1954) писали про необхідність врегулювання нових міждержавних відносин, які виникнуть у зв’язку зі специфічними особливостями реалізації космічних проектів (середовище, швидкість, висота), засобами спеціальної галузі права. Їх працями було розпочато перший (доктринальний) етап розвитку нової галузі міжнародного права – міжнародного космічного права.

50-ті рр. ХХ століття характеризуються першими кроками людини в космос, і єдиними нормами галузі права, що зароджувалася, були звичаєві норми та принципи: розмежування між повітряним і космічним просторами, свобода досліджень в межах останнього по аналогії з відкритим морем, незаконність використання космічного простору в військових цілях та ін. Отже, цей етап розвитку МКП можна обґрунтовано вважати звичаєвим.

І вже під егідою ООН на зламі 50 – 60-х рр. минулого століття розпочинається третій (інституціональний або класичний) етап розвитку МКП. За два десятиліття цього етапу за активної координуючої ролі Організації Об’єднаних Націй було сформульовано та прийнято у багатосторонніх договорах основні норми та принципи сучасного міжнародного космічного права, чільне місце серед яких належить принципу мирного використання космічного простору.

Особливого прискорення набуває процес розроблення наукових основ МКП з утворенням у 1960 році Міжнародного інституту космічного права (МІКП), який нині є визнаним центром координації діяльності міжнародних і національних організацій в галузі правового регулювання освоєння космічного простору, популяризації МКП, організації та проведення міжнародних колоквіумів з космічного права. Рекомендації МІКП з актуальних проблем міжнародного космічного права і проекти нових міжнародно-правових документів у цій сфері постійно є в центрі уваги Комітету ООН з використання космічного простору в мирних цілях (КВКП) та його Юридичного підкомітету.

У 70-80-і рр. з’являється кілька монографій з космічного права під редакцією О. Пірадова, у тому числі у 1985 році – перший підручних для вищої школи «Международное космическое право».

З поглибленням процесів глобалізації світової економіки, комерціалізацією космічної діяльності та утворенням світового ринку космічних послуг і технологій у 80-х рр. минулого століття розпочався новітній етап розвитку МКП. проблеми цієї галузі міжнародного права, у тому числі пов’язані зі змінами в філософії космічної діяльності, досліджуються В. Верещетіним, Г. Жуковим, Е. Жуковою, Г. Даниленко, Ю. Колосовим, О. Каменецькою, В. Постишевим, а також К. Букштігелем, С. Дойлем.

У 1990 році за редакцією професора В. Верещетіна виходить в монографії комплексне дослідження існуючих правових проблем регулювання відносин держав у сфері використання космічного простору в сучасних умовах. У збірнику наукових праць «Новое в космическом праве: на пути к международному частному космическому праву», підготовленого інтернаціональним колективом авторів, уперше з цивілістичних позицій здійснено спробу проаналізувати правові регулятори космічної діяльності, у тому числі й такі, що стосуються її комерційної складової.

Нарешті, у 1999 році вийшов друком підручник з МКП за редакцією визнаних метрів радянської школи космічного права Г. Жукова та Ю. Колосова. Останній на теренах СНД повномасштабний підручник з МКП, якого так довго чекали, з’явився, як не парадоксально, трохи передчасно – у виданні, на жаль, не віддзеркалені надзвичайно важливі для розуміння космічного правопорядку на зламі тисячоліть міжнародні документи останнього десятиліття: програмні матеріали і рішення Третьої конференції ООН з дослідження та використання космічного простору в мирних цілях (1999 р.), положення Кодексу космонавтів, прийняті вже після виходу підручника у світ.

Перші кроки в розвитку космічного права в Україні було зроблено на початку 90-х років, коли було прийнято низку нормативно-правових актів про заснування спеціально уповноваженого органу виконавчої влади (Національного космічного агентства України – НКАУ), затвердження Положення про НКАУ, схвалення Державної космічної програми України 1993-1997 рр. тощо.

Водночас у зв’язку з розгортанням фахівцями НКАУ спільно з провідними вченими Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України (ІДП) робіт над проектом першого національного законодавчого акту з питань космічної діяльності (закону України «Про космічну діяльність», 1996 р.) було розпочато й національні наукові дослідження МКП, зроблено перші кроки із систематизації нової гілки національного законодавства, виходить друком перший збірник нормативно-правових актів «Космічне право України» (видання перше – 1998 рік, упорядники: О. Бєглий, А. Дмитрієв, а також започатковано підготовку відповідних наукових кадрів.

З’являються перші національні підручники з міжнародного публічного права, окремі розділи яких висвітлюютьі норми та принципи сучасного міжнародного космічного права.

Після утворення у 1998 році при ІДП Міжнародного центру космічного права (МЦКП), а у 2003 році — на базі Національного авіаційного університету Інституту повітряного та космічного права (ІПКП) національні наукові дослідження МКП набувають певної системності, проблематика досліджень щільніше пов’язується з підготовкою наукових кадрів вищої кваліфікації.