1. “Свободи повітря” в міжнародному повітряному праві.

Обсяг і зміст прав комерційної діяльності визначається в межах так званих свобод повітря, яких нараховується п'ять, хоча деякі автори розрізняють дев'ять свобод.

під комерційними правами в даному контексті слід розуміти права, що надаються однією державою іншій, у відповідності з якими призначені й уповноважені перевізники мають право здійснювати перевезення пасажирів, багажу і вантажу за встановленими міжнародними повітряними маршрутами у відповідності з двосторонніми угодами про повітряне сполучення.

Ключовими елементами цих прав є так звані комерційні «свободи пові-тря». Перші дві свободи повітря прийнято вважати суто технічними, оскіль-ки вони не передбачаються посадку і вивантаження пасажирів, багажу і ван-тажу. Всі комерційні права діють тільки стосовно регулярних повітряних пе-ревезень.

Перша «свобода повітря» — право перевізника здійснювати транзитний проліт через іноземний повітряний простір без посадки. Отримання права на транзитний проліт залежить від держави, над територією якої він здійсню-ється. Як правило, це право надається іншій державі на еквівалентній основі. Перша «свобода повітря» закріплена в Угоді про транзит при міжнародних повітряних сполученнях 1944 р. і забезпечує транзитний проліт. Будь-яких прав на здійснення перевезень вона не передбачає, але дозволяє здійснювати перевезення в треті країни за умови наявності домовленості з ними.

Друга «свобода повітря» — право перевізника здійснювати транзитний проліт через іноземний повітряний простір з технічною зупинкою з некомер-ційною метою (наприклад, з метою дозаправки) при експлуатації регуляр-ного чи відмінного від регулярного міжнародного повітряного сполучення. Друга «свобода повітря» зазвичай використовується для технічних цілей огляду і контролю за станом повітряного судна, заправки його пальним, про-ведення непередбаченого позапланового необхідного ремонту чи здійснення аварійної посади. Крім того, технічна посадка може бути здійснення на вимо-гу держави при вході в національний повітряний простір перед продовжен-ням польоту в пункт перевезення в цій державі. Право на технічну посадку юридично погодить від Угоду про транзит. При такій посадці вивантаження і завантаження пасажирів, вантажу і пошти виключаються.

Третя «свобода повітря» — право стосовно регулярних міжнародних по-вітряних перевезень, що надається однією державою іншій, відповідно до якого призначений перевізник має право вивантажувати пасажирів, вантаж і пошту, що взяті на борт в державі реєстрації перевізника, на території іно-земної держави в кінцевому пункті маршруту. Всі міжнародні перевезення мають пункти відправки і прибуття, у відповідності з якими вони здійсню-ються в режимі «туди» й «назад». З цієї точки зору третя «свобода повітря» є гарантією того, що доставлені перевізником в режимі «туди» пасажири, ван-таж і пошта будуть без будь-яких перешкод вивантажені.

Четверта «свобода повітря» — право стосовно регулярних міжнародних повітряних перевезень, що надається однією державою іншій, відповідно до якого призначений перевізник має право приймати на борт на іноземній те-риторії пасажирів, вантаж і пошту, що прямують в державу реєстрації пере-візника. Четверта «свобода повітря» безпосередньо пов’язаною з третьою і є гарантією права перевізника прийняти на борт пасажирів, вантаж і пошту, що убувають з іноземної території, і доправити їх в режимі «назад» в пункт призначення в своїй державі.

П’ята «свобода повітря» — право стосовно регулярних міжнародних по-вітряних перевезень, що надається одній державі іншою, відповідно до якого призначений перевізник має право вивантажувати і приймати на борт на те-риторії країни-партнера за Угодою пасажирів, пошту і вантаж, що прямують з третьої держави або до неї. На практиці п’ята «свобода повітря» в повному обсязі надається дуже рідко і зазвичай використовується в «урізаній формі» у вигляді «стопровера» в проміжному пункті, розташованому на маршруті польоту з правом подальшого перевезення пасажирів до пункту призначення в третіх країнах.

Шоста «свобода повітря» — право стосовно регулярних міжнародних повітряних перевезень, що надається однією державою іншій, відповідно до якого призначений перевізник має право здійснювати через державу реєстра-цію перевізника перевезення пасажирів, вантажу і пошту між двома іншими державами. В цьому випадку третя і четверта «свободи повітря» виступають допоміжними. З метою досягнення балансу комерційних інтересів при засто-суванні шостої «свободи повітря» перевізниками практикується укладення угод про пул, відповідно до яких відбувається розподіл отриманих в резуль-таті прибутків.

Сьома «свобода повітря» — право стосовно регулярних міжнародних повітряних перевезень, що надається однією державою іншій, відповідно до якого призначений перевізник має право здійснити перевезення пасажирів, пошти і вантажу між територією держави, яка це право надала, і територією будь-якої третьої держави без вимоги про включення до такого перевезення будь-якого пункту на території держави-отримувача права.

Восьма «свобода повітря» — право стосовно регулярних міжнародних по-вітряних перевезень здійснювати каботажні перевезення між двома пунктами на території держави, що надає це право, за маршрутом, який починається або закінчується на території держави реєстрації іноземного перевізника або поза межами території держави, що надала це право. Зазвичай право на каботаж надається іноземній державі чи іноземному перевізник в порядку винятку.

Дев’ята «свобода повітря» — право здійснення каботажних перевезень за маршрутом, що повністю проходить територією держави, яка надала це пра-во (т.зв. «автономний каботаж»).

Надання комерційних прав здійснюється переважно за розсудом держа-ви, що надає ці права, тобто по суті комерційні права є дискреційними пра-вами. Держава може надати їх іншій державі, а може й відмовити їй в цьому, якщо не отримує взаємності в цій сфері. Саме тому між державами відбува-ється активний обмін «свободами повітря», і вміння цим користуватися має велике значення для економічної ефективності міжнародних повітряних пе-ревезень.