Int fun(int, float*, double&);

Імена параметрів функції вказувати у прототипі не обов’язково. Прототипи є єдиним засобом розв'язування колізій, пов'язаних із записом програм, які містять непрямі рекурсивні виклики функцій.

У прототипі функції можна записувати ініціалізацію аргументів. Можна застосовувати прототипи, які відповідають функціям зі змінною кількістю параметрів.

Статичні змінні

Тіло функції може містити змінні, оголошені із застосуванням службового слова static. Такі змінні відрізняються тим, що їх значення (також як і вони самі) зберігаються до наступного виклику функції. Об’єкти, що відповідають змінним типу static, знищуються при завершенні всієї програми, а не при завершенні роботи функції. Статичні змінні фактично є глобальними об’єктами, які відрізняються тим, що їх ім’я інкапсульовано у простір функції.

Нижче наводиться приклад функції, що підраховує кількість своїх викликів і, якщо ця кількість перевищує задану величину, функція видає на екран повідомлення й завершує роботу всієї програми.

// Приклад 3

#include <syst>