2. Система адресації комп’ютерів у мережі Інтернет
Кожен комп'ютер, який має доступ в Інтернет, обов'язково має унікальну мережну IP-адресу, що складається з 4-х чисел від 0 до 255 завдовжки 32 біти, розділених крапками (наприклад: 195.123.123.195, для зручності користувача вона перетворюється на доменне ім’я www.kneu.kiev.ua) при цьому:
-
у разі модемного з'єднання з провайдером IP-адреса видається динамічно і може змінитися під час наступного підключення того ж користувача до Інтернету;
-
компанії та провайдери часто організовують доступ в Інтернет через проксі-сервер і тоді всі комп'ютери, що виходять в Інтернет через цей проксі-сервер мають одну й ту ж IP-адресу.
В обох випадках за однією і тією ж IP-адресою може знаходитися велика кількість не зв'язаних між собою користувачів.
Кожна IP-адреса складається з двох частин. Разом вони ідентифікують мережу, в якій розташований пристрій, і сам пристрій. Перша частина IP-адреси представляє мережу, а інша - хост (окремий комп'ютер).
Це схоже на поштову адресу, що складається з двох частин, що разом ідентифікують будинок, до якого прямує лист:
-
назва вулиці повідомляє поштову службу про те, в якому районі розташований будинок. Назва цієї вулиці присутня в адресах багатьох будинків, що розташованих на ній.
-
номер будинку унікальний для кожного окремого будинку, розташованого на цій вулиці. У місті є багато будинків з таким номером, проте існує тільки один будинок з вказаними в адресі назвою вулиці і номером будинку.
Аналогічно цьому, одну і ту ж адресу мережі мають багато комп'ютерів, проте поєднання адреси мережі і адреси хоста для кожного комп'ютера унікально (вірніше, для кожного мережного адаптера, адже є комп'ютери з декількома мережними адаптерами).
Наприклад, перші три грипи IP-адреси 201.32.0.4 ідентифікують мережу. Ці грипи десяткових чисел називаються октетами. Останній октет ідентифікує мережний інтерфейс окремого комп'ютера. Всі комп'ютери в цій підмережі мають один і той же номер мережі (ідентифікатор мережі) - 201.32.0. Проте кожен комп'ютер має свій номер хоста - .4, єдиний в цій підмережі.
Якщо лист відправлений з Далласа в Сан-Франциско, то поштове відділення Далласа не цікавить номер будинку в Сан-Франциско. Спочатку слід передати лист в потрібне місто. Аналогічно цьому, якщо повідомлення передається по Internet в іншу локальну мережу, маршрутизаторам не потрібна та частина IP-адреси, в якій записаний номер хоста. Їм потрібна тільки адреса мережі. Коли пакет поступає в потрібну мережу (підмережу), адреса хоста використовується для передачі пакету вказаному комп'ютеру точно так, як і поштове відділення в Сан-Франциско використовує назву вулиці і номер будинку для доставки листа в конкретний будинок.
Якщо комп'ютер посилає повідомлення за IP-адресою 201.32.0.4, в якому число 201.32.0 представляє мережу, а число 4 - хост, то першим кроком буде доставка пакету в мережу 201.32.0. Після прибуття в мережу пакет маршрутизується усередині мережі на комп'ютер з номером хоста, рівним 4.
У нашому прикладі мережа ідентифікується першими трьома октетами. Проте так робиться не завжди. У традиційній схемі IP частини IP-адреси, що представляють мережу і хост, можуть мати різні розміри для різних класів IP-адрес, які розглядаються в наступному пункті.
Класи IP-адрес
Подібно до будь-якої оброблюваної комп'ютером інформації, IP-адреса складається з двійкових цифр, тобто біт. Людині важко працювати з довгими рядками з нулів і одиниць, тому зазвичай IP-адреси записуються в десятковому форматі. Проте IP-адреса в десятковому записі - це не десяткове число. Десятковим числом є кожна частина, або октет IP-адреси. Октети відділяються один від одного крапкою, але це не десяткова крапка, що відокремлює цілу частина від дробу, а всього лише умовний символ, що відокремлює октети один від одного.
Довжина октету дорівнює восьми бітам, тобто октет - це послідовність з восьми нулів або одиниць. Іноді чотири октети позначаються як W.X.Y.Z. У такому записі перший октет (правий) називається z-октетом, наступний - y-октетом і т.д.
IP-адреса складається з чотирьох октетів по вісім біт кожен, всього - 32 біти. Це означає, що максимальна кількість різних IP-адрес рівна 232, або 4 294 967 296. Типова IP-адреса записується так: 192.168.1.12.
Зауваження
Тут розглядається протокол IP версії IPv4, яка використовується в Internet в даний час. Проте зараз розробляється новий стандарт- IPv6, або IPng (IP Next Generation). У новому стандарті IP-адреса буде 128-бітовою (розрядною), тобто максимальна кількість хост-вузлів буде рівна 2128.
Отже, одна частина IP-адреси ідентифікує мережу, а інша - комп'ютер (хост). Але де ж розташовані ці частини в IP-адресі? На жаль, відповідь на це питання неоднозначна. Традиційно це залежить від класу мережі, що є одночасно класом IP-адреси.
IP-адреси надає організація IANA (Internet Assigned Numbers Authority). Перший час після появи Internet здавалося логічним виділяти IP-адреси компаніям і організаціям блоками, тому що для комунікації в Internet кожному комп'ютеру локальної мережі потрібна унікальна адреса.
Зауваження
З появою NAT кожному комп'ютеру локальної мережі вже не обов'язково мати власну публічну IP-адресу.
Ділення IP-адрес на класи залежно від розміру мережі називається класовою адресацією.
Розмір блоку адрес, що виділявся, залежав від розміру локальної мережі. Великим компаніям потрібні були великі блоки адрес, а маленьким - маленькі. Класи адрес призначалися на основі розміру локальної мережі, тобто кількості хостів. У табл. 7.1 показані традиційні класи IP-адрес.
Таблиця 1. Класи IP-адрес
Клас адреси | Кількість мереж | Кількість хостов на мережу |
A | 126* | 16 777 216 |
B | 1 6384 | 65 535 |
C | 2 097 152 | 254 |
D | - | - |
* У класі А адреси 127.х.х.х зарезервовані для зворотних адрес, використовуваних в перевірочних і діагностичних цілях.
Зауваження
У блоці 127.х.х.х міститься 24 млн. IP-адрес. У перші роки існування Internet це не було проблемою, тому що вільних IP-адрес було значно більше, чим підключених до Internet комп'ютерів. Тоді ніхто не міг передбачати комерціалізацію і таке бурхливе зростання Internet.
Клас мережі | Структура 32-бтної IP адреси | Діапазон мереж | ||||
клас А | 0 | № мережі | № хоста | 1.0.0.0 | 126.0.0.0 | |
клас В | 10 | № мережі | № хоста | 128.0.0.0 | 191.255.0.0 | |
клас С | 110 | № мережі | № хоста | 192.0.0.0 | 223.255.255.0 | |
клас D | 1110 | групова адреса | 224.0.0.0 | 239.255.255.255 | ||
клас Е | 11110 | зарезервовано | 240.0.0.0 | 247.255.255.255 |
Як видно з табл. 1, доступні тільки 126 адрес класу А. До теперішнього часу всі вони вже зайняті. Вони надані найбільш крупним корпораціям і учбовим центрам, таким, як IBM, Hewlett Packard, Xerox, MIT (Massachusetts Institute of Technology), Columbia University, Digital Equipment Corporation, General Electric і Apple. У кожній з цих мереж індивідуальні номери можна надати 16 млн. хостів.
Адреси класу В займають проміжне положення. Вони привласнювалися головним чином великим компаніям, розмір яких у той час був недостатній для класу А. Компанії Microsoft виділені адреси класу В.
Адреси класу С виділяються провайдерам Internet. У приведеній схемі адресації можна створити 2 млн. мереж класу С, в кожній з яких може бути не більше 254 адрес хостів.
Адреси класу D призначені для широкомовних повідомлень, тобто для передачі одного повідомлення одночасно багатьом одержувачам. Адреса класу D надається спеціальній групі комп'ютерів, в цьому випадку пакети обробляються і розподіляються широкомовними протоколами.
Багатоадресне розсилання
У Internet широкомовні повідомлення виконують ті ж функції, що і в локальних мережах. Проте в Internet вони розсилаються тільки тим, що входять до зумовленої широкомовної групи.
Використання багатоадресних повідомлень має наступні переваги:
-
економиться пропускна здатність мережі, тому що по багатьом адресам передається один пакет, а не багато однакових пакетів кожному за його адресою;
-
не потрібно знати адресу кожного комп'ютера, якому передається пакет. Для відправки широкомовного повідомлення необхідно знати тільки широкомовну адресу групи.
Традиційні повідомлення, що передаються одному адресатові, називаються однонаправленими. Звичайні маршрутизатори в мережі Internet сконфігуровані на передачу тільки однонаправлених повідомлень і не можуть обробляти багатоадресні пакети. Для вирішення цієї проблеми організація IETF (Internet Engineering Task Force) розробила віртуальну мережу, що названу багатоадресною магістраллю (Multicast Backbone - MBONE), що являє собою спеціальне програмне забезпеченням, яке працює в Internet., що і Internet, Програми багатоадресної магістралі забезпечують передачу багатоадресних пакетів усередині звичайних однонаправлених пакетів із використанням стандартного устаткування. Така інкапсуляція приховує багатоадресні пакети від стандартних маршрутизаторів, які не можуть їх обробляти.
- Тема I. Основи будови, функціонування та сервіси глобальної комп’ютерної мережі Інтернет
- 1. Загальна характеристика та етапи розвитку глобальної комп’ютерної мережі Інтернет
- 2. Інтернет з'єднання
- 2.1. Протоколи комп’ютерних мереж в Інтернеті
- 2.2. Локальна мережа (Local-area networks - laNs)
- 2.3. Глобальна мережа (Wide-area networks - waNs)
- 2.4. Віртуальні приватні мережі (Virtual private network - vpn)
- 2.4.1. Переваги використання віртуальних приватних мереж
- 3. Служби глобальної комп’ютерної мережі Інтернет
- 4. Мережні дані та класифікація комп’ютерних мереж
- 5. Мережні пристрої
- 5.1. Network interface card (nic) – мережний адаптер
- 5.2. Установка nic та модему
- 5.3. Мережні топології
- 6. Короткий огляд високошвидкісного і комутованого підключення
- 7. Опис tcp/ip. Тестування підключення за допомогою утиліти ping
- Список рекомендованих джерел інформації
- 1. Мережні моделі
- 1.1. Використання рівнів для опису передачі інформації
- 1.2. Модель osi
- 1.4. Однорангова модель взаємодії (peer-to-peer communications)
- 1.5. Модель tcp/ip
- 1.6. Складові процесу інкапсуляції
- 2. Система адресації комп’ютерів у мережі Інтернет
- 3. Ідентифікація комп’ютерів у мережі Інтернет за допомогою символьних імен - dns
- Список рекомендованих джерел інформації
- Тема III. Основи Web-дизайну
- 1.1. Концептуальна модель web
- 1.2. Характеристики World Wide Web
- 1.3. Організації www
- 2. Елементи Web - документів
- 2.1. Етапи розвитку мови html
- 2.2. Інші мови розмітки
- 2.3. Ієрархія dom
- 2.4. Структура html документа
- 2.5. Елементи, дескриптори і атрибути
- 2.6. Дескриптори, що визначають структуру html-документа
- 2.7. Включення зображень в Web-сторінку
- 2.8. Гіпертекстові посилання
- Зовнішній вид фрагмента коду html у вікні навігатора
- 2.9. Таблиці
- 2.10. Списки в html документі
- 2.11. Фрейми
- Список рекомендованих джерел інформації
- Тема III. Основи Web-дизайну
- 3.6. Поддержка стилей
- 3.6.1 Встраиваемые стили
- 3.6.2 Включаемые стили
- 3.6.3 Связываемые стили
- 3.6.4. Импортируемые стили и правило @import
- 4.1. Формати графічних файлів Web-сторінок
- 4.1.1. Формат jpeg
- 4.1.2. Формат gif
- 4.1.4. Який формат краще
- 4.2. Звук в документах html
- 5. Додатки cgi
- 5.1. Створення форм
- 5.1.1. Опис форми
- 5.1.2. Створення органів керування для форми
- 5.1.3. Приклад документа html із формою
- 5.2. Передача даних програмі cgi
- 5.2.1. Метод get
- 5.2.2. Метод post
- 5.2.3. Порівняння - get і post
- Список рекомендованих джерел інформації
- Лабораторна робота №1
- 2. Вміти використовувати мережні команди для одержання інформації про топологію та конфігурацію мережі, мережне обладнання робочих станцій та працездатність комп’ютерної мережі.
- 1. Визначення апаратного забезпечення робочої станції
- 2. Вивчення роботи мережних команд в режимі емуляції dos (командному рядку).
- Net send 15-09 Як справи, друже. Як працює мережа?
- 3. Дослідження підключення локальної мережі класу до глобальної мережі Internet.
- Ping.Exe -t ім’я робочої станції викладача
- Ping.Exe -l розмір пакету ім’я робочої станції
- Ping.Exe -w інтервал ім’я робочої станції
- 4. Висновки за результатами лабораторної роботи
- Лабораторна робота №2
- 2. Набуття навичок використання служби електронної пошти Інтернет із Web-інтерфейсом.
- 1. Створення облікового запису у програмі поштового клієнту ms Outlook Express:
- 2. Відправка повідомлень у програмі електронної пошти ms Outlook Express:
- 3. Прийом повідомлень у програмі електронної пошти ms Outlook Express:
- 4. Створення ієрархії папок для повідомлень.
- 5. Включення у повідомлення різних об’єктів.
- 6. Перегляд і збереження вкладених файлів.
- 7. Робота з адресною книгою.
- 8. Відправка кореспонденції із використанням Адресної книги.
- 9. Створення власного підпису.
- 10. Створення електронних листів із використанням вбудованих шаблонів.
- 11. Відповідь на електронні листи.
- 12. Робота з електронною поштою Web-базування:
- 13. Висновки за результатами лабораторної роботи.
- Лабораторна робота №2
- 2. Набуття навичок використання служби електронної пошти Інтернет із Web-інтерфейсом.
- 1. Створення облікового запису у програмі поштового клієнту ms Outlook Express:
- 2. Відправка повідомлень у програмі електронної пошти ms Outlook Express:
- 3. Прийом повідомлень у програмі електронної пошти ms Outlook Express:
- 4. Створення ієрархії папок для повідомлень.
- 5. Включення у повідомлення різних об’єктів.
- 6. Перегляд і збереження вкладених файлів.
- 7. Робота з адресною книгою.
- 8. Відправка кореспонденції із використанням Адресної книги.
- 9. Створення власного підпису.
- 10. Створення електронних листів із використанням вбудованих шаблонів.
- 11. Відповідь на електронні листи.
- 12. Робота з електронною поштою Web-базування:
- 13. Висновки за результатами лабораторної роботи.
- Лабораторна робота №4
- Вивчити структуру побудови та елементи html-документа.
- Вивчити застосування непарних міток та Esc-послідовностей у html-документах.
- Вивчити засоби та дескриптори фізичного форматування тексту в html-документах.
- Завдання
- Висновки за результатами роботи
- Контрольні питання
- Список рекомендованої літератури