5.2. Установка nic та модему

Для підключення до мережі Internet використовується мережена картка network interface card (NIC) або модем.

Для зв’язку та передачі даних на великі відстані між віддаленими комп’ютерами можуть використовуватися звичайні телефонні мережі. Як відомо, дані в комп’ютері представлені в цифровій формі – закодовані у вигляді нулів та одиниць, яким фізично відповідає низький або високий рівень напруги. Телефонна мережа розрахована на передачу речових повідомлень, які подаються у формі аналогових електричних сигналів, тому безпосередня передача цифрової інформації через телефонну мережу неможлива. Для перетворення форм подачі інформації необхідний деякий пристрій, який вмикається між комп’ютером та телефонною мережею. Такий пристрій називають модемом.

Модем (скорочення від МОдулятор-ДЕМодулятор) – пристрій, здатний здійснювати модуляцію (перетворення даних з цифрової в аналогову форми) та демодуляцію (перетворення даних з аналогової в цифрову форму) інформаційних сигналів. Модем дозволяє зв’язуватися з іншими комп’ютерами та мережами по телефонній мережі загального призначення або по спеціальних виділених лініях.

Зв’язок через модем працює так: нехай два комп’ютери з’єднані один з одним через модеми по телефонній лінії. Тоді потік даних із першого комп’ютера в цифровій формі поступає в модем першого комп’ютера, де перетворюється в аналогову форму. З виходу першого модему перетворені в аналогову форму дані потрапляють у телефонну лінію. У свою чергу, аналоговий сигнал, поступаючи з телефонної лінії на вхід модему другого комп’ютера, перетворюється в цифровий потік даних, який приймається другим комп’ютером. Тому основне призначення модему – перетворення даних з цифрової форми в аналогову, придатну для передачі по телефонному каналу, та навпаки, з аналогової в цифрову, сприйману комп’ютером.

За конструкцією модеми бувають внутрішніми та зовнішніми. Внутрішній модем являє собою знімну електронну плату, на якій розміщені всі компоненти, що здійснюють обмін даними (рис. 8.). Модемна плата встановлюється в слот материнської плати РС та фіксується за допомогою гвинта.

Рис. 8. Внутрішній модем

На зовнішній стороні плати модему знаходяться конектори для підключення кабелю телефонної лінії, які завжди виготовлені в стандарті RJ-11. Внутрішні модеми не потребують додаткового місця на робочому столі та модернізації контролера послідовного порту. Недоліки – необхідний вільний слот на материнській платі, збільшується навантаження на блок живлення комп’ютера, при встановленні необхідне більш тонке настроювання системних ресурсів. За станом внутрішнього модему можна спостерігати тільки за допомогою використання спеціального програмного забезпечення.

Зовнішній модем – окремий пристрій, який має власний корпус та блок живлення, а також додаткові органи управління на корпусі (регулятор гучності, скидання і т. д.) (рис. 9.).

Рис. 9. Зовнішній модем

Світлові або літерно-цифрові індикатори на лицевій панелі дозволяють визначати стан модему. Завдяки розміщенню всіх компонентів усередині власного корпусу, який з’єднаний з РС інтерфейсним кабелем даних. Зовнішній модем більш зручний, так як його можна без проблем підключити до іншого РС, якщо поблизу знайдеться розетка телефонної лінії.

Модеми відрізняються один від одного максимальною швидкістю передачі даних (1 бод=1 біт/с – кількість біт в секунду) та протоколами зв’язку. Взаємодія модемів на певній швидкості стандартизована відповідним протоколом.