6.4 Алгоритми розміщення

Після компонування елементів РЕА потрібно здійснити для кожного стандартного або унікального блоку оптимальне розміщення елементів у регулярному або нерегулярному монтажному просторі. У загальному випадку потрібно знайти на множині позицій монтажного простору блока A_i таке розміщення компонентів {T₁,T₂, ... , T_n}_i, що належать цьому блоку, при якому досягається мінімум заданого критерію якості розміщення.

Особливістю критеріїв, використовуваних у задачі розміщення, є їхній евристичний характер, тому що усі вони побічно відображають основну мету розміщення — максимальне спрощення наступного процесу трасування і мінімізацію числа непроведених трас. Крім того, критерії якості розміщення враховують такі фактори, як часові затримки, виникнення перешкод, ослаблення сигналу, тощо .

У задачах розміщення використовуються наступні критерії

якості.

1. Мінімальна сумарна довжина провідників.

2. Мінімальна довжина провідників, що з'єднують дві найбільш

віддалені точки кожної траси.

2. Мінімальна довжина провідників, що з'єднують джерело

сигналу з найбільш віддаленим навантаженням.

4. Мінімальна сумарна площа зон реалізації всіх трас

(забезпечує мінімізацію часових затримок між компонентами).

2. Мінімальне число провідників, довжина яких перевищує

задану величину.

6. Мінімальна найбільша довжина провідників.

7. Максимально близьке розміщення компонентів, що мають

найбільше число загальних трас, з урахуванням припустимої відстані між елементами.