6.3 Алгоритми компоновки
Задача компонування елементів пристрою в блоки звичайно ставиться як задача оптимальної розбивки (розрізування) пристрою, для якого задана функціональна, логічна або принципова схема. Це значить, що відомо набір елементів і їхні з'єднання в майбутній апаратурі. Необхідно розбити задану множину елементів А на множину R груп елементів Ai, таких, що
де N-число груп елементів (блоків, панелей або ТЭЗ-ів у залежності від рівня, на якому здійснюється розбивка).
Потрібно, щоб розбивка R була по своїй сутності оптимальною з точки зору реалізуємості, технологічності, надійності, ремонтоздатності, вартості виробництва і т.д. Обмеження можуть трансформуватися в критерії оптимізації і навпаки, у результаті чого існує цілий ряд різних формулювань задачі компонування.
При формулюванні задач компонування використовуються наступні умови (критерії оптимізації або обмеження).
Кожен блок містить не більш Р компонентів і не більш Q
виводів.
Кожен блок розміщується в заданому об'ємі Vi і має довжину
зовнішніх зв'язків не більшу Ei (це модифікація першої вимоги).
Загальне число з'єднань між N блоками мінімально.
Число блоків N мінімальне.
Блоки вибираються з числа стандартних, що складають
бібліотеку еталонних елементів (задача покриття схеми сукупністю елементів стандартного набору).
Число типів використовуваних блоків мінімально (це задача
типізації, рішення якої спрямоване на прискорення проектування, здешевлення виробництва, зручність обслуговування в експлуатації).
Число виводів у кожнім блоці мінімально (ця вимога
спрямована на мінімізацію найбільшої затримки проходження сигналу через систему в припущенні, що кожне зовнішнє з'єднання вносить істотну затримку, а внутрішні з'єднання вносять малу затримку, якою можна знехтувати).
Виконуються задані обмеження на затримки поширення
сигналів.
Забезпечується зручність тестування, доступність елементів
у блоках і низька вартість ремонту.
Задача компонування (оптимальної розбивки) принципово не може мати загального алгоритму автоматизованого проектування через великий розмір і різноманітність умов компонування. Складність цієї задачі також у труднощах формалізації сукупності критеріїв, частина яких є немонотонними, як і самі конструктивні параметри.
- 93 Міністерство освіти і науки України
- Конспект лекцій навчальної дисципліни
- 1 Загальні відомості з автоматизації проектування
- 1.1 Основні визначення
- Рівні та задачі проектування
- 1.3 Способи проектування
- 2 Математичні моделі
- 2.1 Загальні уявлення про математичні моделі
- 3 Автоматизація системного проектування
- 3.1 Постановка задачі
- 3.2 Способи структурного моделювання
- 3.3 Типові задачі структурного моделювання
- 3.4 Організація структурного моделювання
- 4 Автоматизація функціонально-логічного проектування
- 4.1 Постановка задачі
- 4.2 Функціональне моделювання аналогової реа
- 4.3 Функціональне моделювання цифрових пристроїв
- 4.3.1 Постановка задачі
- Моделювання на рівні регістрових передач
- 4.3.3 Логічне моделювання
- 5 Автоматизація схемотехнічного проектування
- 5.1 Постановка задачі
- 5.2 Математичні моделі елементів електронних пристроїв
- 5.3 Макромоделі імс
- 5.4 Формування рівнянь електричної схеми
- 5.5 Математичні методи схемотехнічного моделювання
- 5.6 Програми схемотехнічного моделювання
- 5.6.1 Програма маес-п
- 5.6.2 Вхідні мови програм схемотехніческого моделювання
- 5.6.3 Функціональне моделювання за допомогою програми маес-п
- 6 Автоматизація конструкторського проектування
- Постановка задачі
- 6.2 Конструкторське проектування систем на пліс
- 6.3 Алгоритми компоновки
- 6.4 Алгоритми розміщення
- 6.5 Алгоритми трасування
- 7 Принципи побудови сапр
- 7.1 Загальні положення
- 7.2 Класифікація сапр
- 7.3 Види забезпечення сапр
- 7.3.1 Математичне забезпечення
- Лінгвістичне забезпечення
- 7.3.3 Інформаційне забезпечення
- 7.3.4 Програмне забезпечення
- 7.3.5 Технічне забезпечення
- 7.3.6 Організаційне і методичне забезпечення
- 7.4 Тенденції автоматизованого проектування електронних пристроїв
- Список літератури
- Додаток а Математичні моделі елементів електронних пристроїв а.1 Модель напівпровідникового діода
- А.2 Моделі біполярного транзистора
- А.3 Моделі польових транзисторів
- 3.2.4 Модель багатообмоточного трансформатора
- Додаток б Формування ммс за допомогою методу вузлових потенціалів
- Література