logo search
ІТ ТА СИСТЕМИ в коммерч

Технологія "електронної пошти".

  • WAIS - технологія.

  • Основні поняття і терміни

    ' глобальна інформаційна мережа

    1 маршрутизатори

    1 протоколи IP

    ' протокол управління передачею

    (TCP) ' пакети передачі даних ' технологія проходження пакетів

    ' структура телеконференцій ' Категорії телеконференцій

    * технологія роботи з

    телеконференціями •статті

    1 продовжуюча вщправка 1 режим вибору і читання

    телеконференцій 1 керовані телеконференції 1 екранна форма технології роботи з

    телеконференціями ■каталог файлів

    ' технологія "електронної пошти" 'конверт ' основні технологічні операції при

    роботі з "елекгронною поштою" ' запуск програми "електронної

    пошти" ' читання пошти • відсилання повідомлення

    7.1. Загальні положення реалізації технології регіональних і глобальних мереж (Р - Г-мереж)

    Глобальні комп'ютерні мережі виникли біля 20-ти років тому як результат об'єднання локальних мереж різного призначення спочатку в США, а потім в інших країнах з розвинутими ринковими відносинами. Так на базі об'єднання мереж міністерства оборони США AKRAnet (Advaced Research Project Adency net), мереж телерадіомовлення і супутникового зв'язку виникла мережа INTERNET. У моделі AKRAnet

    524

    ЧАСТИНА 3.

    між комп'ютером-джерелом і комп'ютером-адресатом завжди існує зв'язок. Дана мережа будувалася на умові, що потреба в інформації від комп'ютерів-клієнтів буде найменшою. Для пересилки повідомлення по мережі комп'ютер повинен був просто розмістити дані в конверт, за що отримав назву пакета міжмережного протоколу (Internet Protocol - IP), і правильно "адресувати" дані пакета. Взаємодіючи між собою комп'ю­тери також несли відповідальність за безпеку передачі даних. При цьому основний принцип полягав у тому, що кожен комп'ютер у мережі міг виступати в якості вузла при спілкуванні з будь-яким іншим комп'ютером.

    Дана модель міжмережних стосунків покладена в основу створення всіх відомих сьогодні регіональних і глобальних мереж.

    З чого складаються глобальні мережі? Із сукупності регіональних мереж, мереж провідних вищих навчальних закладів, мереж, створених у ряді країн (Англії, Німеччині, Італії, Швеції та інших), локальних мереж державного і корпоративного призначення. Склад компонентів глобальної мережі (наприклад, Internet) весь час поповнюється за рахунок під'єд-нання нових мереж (останнім часом це відбувається з періодичністю в 15 хвилин). У кожній мережі є свій власний центр управління та його філіали. В організаціях, які входять до складу мережі, є контракти на отримання повного або часткового спектру послуг з якою-небудь із мереж, що знаходяться в складі глобальної мережі. Як правило, поняття глобальної мережі виходить за рамки однієї держави й отримує міжна­родний статус. Наприклад, Internet підтримує зв'язок і надає послуги більше, ніж у 90-та країнах світу, а біля 46% всіх комп'ютерів, під'єднаних до Internet, знаходяться не на американському континенті.

    Глобальні мережі створюються за багаторівневим принципом. Передача повідомлень починається на апаратному рівні на базі викорис­тання ліній зв'язку. Потім добавляється рівень базового програмного забезпечення, який керує роботою апаратури. Наступний рівень програм­ного забезпечення дозволяє розширити межі базових програмних засобів за рахунок надання додаткових і (доповнюючих) необхідних можли­востей. Такий багаторівневий підхід дає можливості для створення корисного інструментарію для всіх користувачів мережі незалежно від місця їх знаходження. За допомогою ліній зв'язку забезпечується доставка даних з одного пункту (комп'ютера) в інший.

    Компоненти мережі Internet пов'язуються за допомогою систем комп'ютерів, т. з.маршрупшзаторів, які поєднують мережі між собою.

    РОЗДІЛ 7.

    525

    Маршрутизаторы-це поштові відділення, які приймають рішення про те, куди направляти дані. Передача даних визначається правилами, які регламентують порядок роботи Internet і носять назву "протоколів-ЇР". Міжмережний протокол відповідає за адресацію, тобто гарантує правильність надсилання повідомлення по мережі. Адресація інформації проводиться на початку повідомлення і містить достатньо для мережі відомостей для доставки пакета даних. У мережі Internet така адреса складається з чотирьох чисел, кожне з яких не перевищує 256. При записі числа відокремлюються одне від одного крапками (наприклад, 183.121.27.3). Адреса складається з кількох частин. Права частина адре­си служить для того, щоб повідомити мережі, якому компоненту призна­чається даний пакет. Кожен комп'ютер у Internet має свою адресу. Мережа виконала своє завдання в тому випадку, коли її маршрутизатори направили дані у відповідну локальну мережу, а вона - на відповідний комп'ютер. Інформація, що передається, розбивається на окремі порції

    - пакети, що містять від одного до 1500 символів інформації. Такий дозований принцип передачі інформації запобігає монополізації мережі одним користувачем і дає можливість кожному користувачу обслугову­ ватися своєчасно.

    Для роботи на базовому рівні достатньо тільки міжмережного прото­колу, так як дані, поміщені в пакет (IP-конверт), мають всю інформацію, необхідну для переміщення даного пакета з комп'ютера користувача на інший комп'ютер в пункті призначення. Оскільки, у більшості випадків, обсяги інформації, що пересилаються, перевищують 1500 символів і послідовність доставки пакетів порушується за рахунок використання різних маршрутів, використовується т. з. "протокол управління передачею

    - TCP (Transmission Control Protocol). Даний протокол розбиває інформацію, що передається, на порції.

    Кожна порція нумерується, щоб можна було перевірити при отриманні чи вся інформація отримана і знову її скомпонувати в правильному поряд­ку. Для цього у протоколі є свій власний "конверт", на якому написана необхідна інформація.

    Технологічно процедура відбувається наступним чином. Порція даних користувача поміщається в конверт IP і передається в мережу. На місці призначення програмне забезпечення протоколу TCP збирає конверти, вибирає з них дані й розміщує їх у вказаному порядку. Якщо яких-небудь конвертів немає, програма просить комп'ютер відправника передати їх

    526

    ЧАСТИНА 3.

    ще раз. Після отримання всієї інформації в правильному порядку ці дані передаються тій прикладній програмі, що використовує послуги TCP. При цьому процедурно здійснюється операція контролю інформації, що передається методом використання контрольної суми раніше розрахо­ваних порцій. Контрольна сума - це число, яке дозволяє TCP, що отримує інформацію, виявити помилку в пакеті. Коли пакет надходить у пункт призначення, TCP, що приймає, вираховує контрольну суму й порівнює її з тією, яку надіслав відправник. Якщо значення не співпадають, то при передачі виникла помилка. Тоді TCP, що приймає, відкидає даний пакет і запрошує повторну передачу.

    Цифрова адресація на думку фахівців досить непогана при звертанні комп'ютерів через мережу. Але при цьому виникає проблема для користувачів, яка полягає в тому, що запам'ятовувати і використовувати на понятійному рівні "багаторівневі числа" при зростанні мережі стає дуже складно і потребує значних витрат. З метою полегшення роботи в глобальних мережах використовується інтерактивне розподілення, що називається "доменна система імен (Domain Name Systems, DNS)". Вона являє собою метод призначення імен шляхом покладання на різні групи користувачів відповідальності за підмножини імен. Кожен рівень у цій системі називається доменом. Домени відокремлюються один від одного крапками. (Наприклад, ukr.netnews, ukr.commerce.orgtech). в імені може бути не більше п'яти доменів. Кожний наступний домен у імені (якщо дивитися зліва направо) більший від попереднього. Загальна кількість кодів країн у мережі Internet - 300; комп'ютерні мережі існують приблизно в 150 з них. Україна має код - IUF-UA.

    Абревіатура "IUF" означає, що Україна має вихід у мережі Internet, UUCP, FIDONET. Головна перевага доменної системи полягає в тому, що вона розбиває всесвітню глобальну мережу на множину керованих д'лянок. Мільйони комп'ютерів працюють у Internet, і всі вони (для того щоби працювати в мережі) мають власні імена. В умовах сучасного розвитку комп'ютерних технологій в Україні найбільший розвиток отримали дві загальноприйняті технології (серед більш, ніж десяти) роботи в середовищі глобальних мереж. Це технології роботи з телеконференціями й електронною поштою, які широко використову­ються в багатьох видах комерційної діяльності.

    РОЗДІЛ 7.

    527

    7.2. Технологічні аспекти роботи з телеконференціями

    Система телеконференцій являє собою спосіб, який дозволяє користу­вачу брати участь у величезній кількості дискусій, не покладаючи на нього великих зобов'язань. Телеконференції в Internet - еквівалент "елек­тронної дошки оголошень" (bulletin board system, BBS). Дана система для користувача організовує знайомство з цілою низкою рубрик -спрямувань людської діяльності, що отримали назву телеконференцій. Технологічно процедура реалізована наступним чином.

    Програма читання телекомунікацій представляє матеріали в згрупо­ваному вигляді: спочатку список повідомлень з економіки в цілому, потім список повідомлень за різними галузями економіки: виробництво, торгівля, фінанси тощо. У кожній телеконференції, як правило, прово­диться цілий ряд дискусій за конкретними темами. Усі ці дискусії ведуться одночасно. Програма читання телеконференцій допомагає зберігати порядок. Вона відокремлює статті, які вже отримав користувач, і показує тільки нові, які поступили після закінчення останнього сеансу. Після показу програмою читання телеконференцій переліку існуючих статей по даній темі, користувач може вибирати і читати те, що його цікавить. Якщо користувач забув, де він бачив цей чи інший матеріал, то він може знайти необхідну статтю за заданими даними про автора або назві. При цьому програма читання телеконференцій може бути настроєна таким чином, що переглядає і відкидає окремі матеріали автоматично, керуючись темою статті, або прізвищем автора. Існує дуже великий вибір програм читання.

    У мережі Internet, яка побудована на базі ОС UNIX, для читання телеконференцій найбільш широко використовуються програми Rn, TRn, NN і TIN. В них наступна характеристика:

    «=> Rn - одна з найбільш розповсюджених програм читання телеконференцій на першому етапі становлення даної функції;

    ^ TRn - це нащадок програми Rn, який підтримує тематику, тобто ця програма дозволяє читати телеконференції по порядку у відповідності з темою. Теж характеризується поширеним використанням на першому етапі становлення функції;

    ^ NN - програма, яка має багато функцій, і призначається для роботи у складному інформаційному середовищі. На даний момент характе­ризується високим рівнем популярності серед користувачів ОС UNIX;

    528

    ЧАСТИНА 3.

    •^TIN - сама нова з перерахованих програм читання телеконференцій, яка включає додаткові можливості.

    Сукупність телеконференцій має ієрархічну структуру. Першим в імені телеконференції вказується ім'я самого верхнього рівня ієрархії, потім зазначаються імена підрівнів у порядку підлеглості. Елементи імені розділяються крапкою. Спектр телеконференцій, до яких має доступ користувач, по суті, визначається тим, яким сервером обслуговується комп'ютер. Сервер збирає новини з множини пунктів: із системи USENET, з інформаційних джерел інших мереж, із спеціальних джерел накопичення і зберігання інформації тощо. Ці матеріали (статті) зберігаються на сервері протягом деякого встановленого часу після того, як правило, передаються на інший, більш потужний сервер.

    Телеконференції USENET поділено на сім категорій:

    Сотр - обчислювальна техніка і сумісні області;

    News - телеконференції з питань, що стосуються систем телекон­ференцій і відповідного програмного забезпечення;

    Rec - телеконференції, які розглядають тематику відпочинку, хобі, розваг і мистецтва;

    Sci - включає телеконференції з наукових і технічних дисциплін та деяких суспільних наук;

    Sec-телеконференції, орієнтовані на соціальні питання;

    Talb - телеконференції, пов'язані з розглядом і обговоренням спірних питань;

    Misk: - як правило, все те, що не потрапляє в інші категорії або потрапляє в декілька категорій (наприклад, Misk jobs -попит і пропорція роботи, Misk todale - пропозиції продажу).

    Крім цього, сервери можуть створювати свої локальні телекон­ференції. Не дивлячись на те, що це локальні телеконференції, їх все одно можна передавати на інші сервери за бажанням останніх. Локаль­ним телеконференціям імена присвоюються адміністратором локаль­ного серверу. При цьому важливо забезпечити умову, при якій імена, які він присвоїв, не вступали всупереч з іменами інших телеконференцій. Для користувача система роботи з телеконференціями має вид, як показано на рис. 7.1.

    Насправді, вона має іншу реалізацію, що більш нагадує мережу постачальників інформації, як показано на рис. 7.2.

    Технологія роботи з телеконференціями складається з наступних

    Рис. 7.2. Загальна схема реалізації системи мережних телеконференцій.

    дій. Адміністратор серверу, до якого має безпосередній доступ корис­тувач, заключав з іншими адміністраторами угоди про передачу визна­чених телеконференцій по мережі Internet. Вузол мережі, який забезпечує сервер користувача однією або декількома телеконференціями, носить назву постачальника новин (news feed). Одні сервери забезпечують поставку новин по одним телеконференціям, інші - по іншим. Адміністра­тор серверу може заключати будь-які угоди на поставку новин з будь-яких серверів, які необхідні для забезпечення новин по всіх заданих телеконференціях.

    На цьому завершується етап відбору необхідних телеконференцій і починається етап читання новин. Але перед тим необхідно розглянути поняття статті при роботі з телеконференціями. Стаття складається з двох частин: заголовка і тіла. Тіло статті являє собою текст повідом­лення. Заголовок містить інформацію про тему статті й одночасно вказівки програмним засобам системи телеконференцій про правила її розповсюдження в мережі. Заголовок будується при створенні нової

    530

    ЧАСТИНА 3.

    статті та включає дані про автора, тему і деякі індексовані ключові сло­ва. При записі статті у файл для подальшої роботи заголовок також запису­ється. У технології читання новин кожна стаття рахується частиною тематичної дискусії. Створення нової статті за абсолютно новою темою утворює нову тематику (у спеціальній літературі використовується ще термін @публікації"). Створення іншої статті в рамках однієї існуючої тематики визначається як продовжуюча відправка (follow on). Таким чином забезпечується логічний зв'язок у представленні інформації.

    Існують різні програми читання новин. Але незалежно від того, які команди використовуються в кожній конкретній програмі, основні опції цих програм (такі, як вибір телеконференцій і пошук статей різної тематики) подібні. При цьому достатньо володіти загальними принци­пами роботи з телеконференціями, щоб засвоїти різні програмні реалізації.

    У мережі Internet однією з самих відомих програм читання новин є програми NN і TIN для операційної системи UNIX. Дані програми мають два чітко визначені режими роботи: режим вибору і режим читання.

    У режимі вибору користувач може:

    > переходити з телеконференції в телеконференцію, рухаючись в обох напрямах (уверх і вниз);

    ^переходити, рухаючись в обох напрямах, у меню вибору однієї телеконференції;

    > переходити до режиму читання.

    Такі ж можливості є в режимі читання. Користувач може переходити від статті до статті в обох напрямах, може переміщуватися вверх і вниз по сторінках у межах статті. Крім цього програма NN створює всі необхідні для зберігання файла каталоги.

    Деякі телеконференції являються керованими. Це означає, що статті в деякій телеконференції переглядаються адміністратором серверу, до якого підключений комп'ютер користувача. Після цього він передає далі тільки ті повідомлення, які представляють на його думку реальну зацікавленість для іншої частини користувачів, що підписалися на дану телеконференцію. Таким чином керовані телеконференції мають більш високу якість для відповідної групи користувачів, яка досягається за рахунок роботи адміністратора. При цьому сервери новин "знають", які телеконференції являються керованими і хто є їх адміністратором і вони безпосередньо направляються відповідному адміністратору для проходження фільтрації.

    розділу.

    531

    У меню вибору телеконференції міститься декілька корисних особливостей. Так, індекс, який знаходиться зліва, дозволяє користувачеві бачити список статей цієї телеконференції. При цьому для виклику конкретної статті достатньо ввести потрібний номер і натиснути клавішу "Enter". Після індексу дається кількість статей, які не прочитані користувачем у даній телеконференції. Ця величина свідчить про інтенсивність надходження інформації по кожній телеконференції. Вона може коливатися від кількох статей до кількох сотень статей за день. Наступним вказується назва телеконференції. У правій частині запису розміщується короткий опис статті (для того, щоб відразу ж можна було б зробити висновки про статтю в цілому).

    Відповідно з технологією меню користувач може переходити з однієї телеконференції в іншу за допомогою клавіш зі стрілками: стрілка "вверх" дозволяє перейти до попередньої телеконференції, стрілка "вниз" - до наступної; стрілка "вправо" забезпечує доступ до того, що знаходиться в біжучій позиції. Якщо користувач знаходиться в конкретній телеконференції, то натискання клавіші за стрілкою "вправо" дозволяє йому бачити тематику статей у даній телеконференції.

    Екранна форма технології роботи з телеконференціями побудована за принципом "що бачу, то і можу робити". Натискання клавіші "пробіл" переміщує користувача по сторінках статті: натискання цієї клавіші на останній сторінці статті, що проглядається, викликає наступну статтю даної тематики. Закінчення переглядання статті відповідної тематики здій­снюється також натисканням клавіші "пробіл"; при цьому здійснюється автоматичне повернення в меню вибору тематики даної телеконференції.

    Однією з найважливіших проблем у глобальних мережах типу Internet являється проблема пошуку файлів (якщо навіть точно відомо, що вони існують). У таких мережах існує так багато інформаційних ресурсів, які доступні в діалоговому режимі, що навіть найкращий адміністратор не може їх відслідкувати. У таких мережах функція пошуку файлів покла­дається на комп'ютер і його можливості (саме звідси виникає необхід­ність постійної заміни комп'ютерів у порядку покращання їх технічної досконалості). У мережі Internet індексний пошук файлів, які зберіга­ються на відкритих серверах, здійснюється системою " Арчі" (Archie). Технологія пошуку файлів здійснюється наступним чином.

    Користувач дає запит на пошук файлів, які відповідають критеріям пошуку, та імені серверу, на якому розміщено ці файли. При цьому

    532

    ЧАСТИНА 3.

    система повідомляє імена реальних файлів, які відповідають критеріям пошуку та ім'я серверу, на якому розміщені ці файли. Потрібний файл копіюється на комп'ютер користувача (за допомогою спеціального протоколу FTP). Для того, щоб контактувати з системою "Арчі" корис­тувач повинен вибрати її сервер. У даній системі міститься багато еквівалентних по відношенню до інформації серверів. Тому здійснюється пошук того сервера "Арчі", який буде відповідати на запити користувача швидше за інших. Технологічна схема роботи з системою "Арчі" приведена на рис. 7.3.

    Рис. 7.3. Загальна схема технологи роботи системи пошуку файлів у Р-Г мережах.

    Загальноприйнятий спосіб роботи користувача з даною функцією полягає в звертанні до найближчого за географічним розташуванням сервера системи "Арчі" за допомогою програми Telnet. Після того, коли зв'язок встановився, користувач задає параметри і проводить пошук. Найбільш розповсюджений спосіб пошуку в системі "Арчі" відбувається у відповідності з іменами файлів. Після вводу команди пошуку система ставить користувача в чергу разом з іншими користувачами, які здійсню­ють пошук (паралельний), і повідомляє користувача про місце його знаходження в черзі та час, коли вона зможе почати обробку його запиту. Після завершення пошуку сервер повертає список FTR-архівів та імен файлів, які задовольняють критеріям пошуку. Після кожного виявленого випадку збіжності "Арчі" повідомляє користувачу ім'я сервера, що пропонує один чи більше файлів, імена яких співпадають із стрічкою пошуку. Наступним кроком система повідомляє користувачу ім'я каталогу, у якому знаходиться файл і далі видає список імен файлів, які знаходяться в даному каталозі. Результатом пошуку може бути не тільки файл, а й сам каталог. У такому випадку стрічка місцезнаходження (Location) містить шлях до каталога, який задовольняє критерій пошуку. Тоді, замість стрічки, яка починається словом Fill, користувач отримує

    РОЗДІЛ 7.

    533

    стрічку, яка починається словом Directory. Це означає, що знайдений каталог, у якому міститься щось корисне. За допомогою анонімного FTR. можна точно визначити, що осяде в даному каталозі.

    На сучасному етапі розвитку інформаційних технологій в Україні безпосередній доступ до серверів системи "Арчі" може бути замінений використанням даної системи через електронну пошту.

    Є два випадки, коли використання електронної пошти має більші переваги. По-перше, коли єдиним виходом користувача в "зовнішній світ" є UUCP або Bitnet, які не можуть працювати з програмами встановлення контакту з серверами (ftp); по-друге, коли система "Арчі" повідомляє, що вона зайнята на якийсь тривалий час або за якоїсь причини в цей час недоступна. У цьому випадку для використання системи "Арчі" по електронній пошті використовується підмножина команд програми Telnet.

    7.3. Технологія "електронної пошти"

    Технології "електронної пошти" широко використовуються в АІС комерційних підприємств і організацій.

    У використанні найбільш розповсюдженим прикладним пакетом електронної пошти є програма електронної пошти ОС UNIX MIME багаторазового розширення електронної пошти для Internet.

    Технологія "електронної пошти" носить назву "служби зпроміж-ковим накопиченням". При цьому пошта передається від одного комп'ютера до комп'ютера іншого, поки не потрапить до пункту призна­чення. Взагалі, дану технологію досить часто порівнюють з технологією роботи звичайної пошти. Пошта, як відомо, працює з мережею передачі з проміжковим накопиченням. Абонент надписує конверт і кидає його в поштову скриньку. Ті, хто забирає листи з поштових скриньок, виймають його і висилають в інше місце, де воно зберігається певний час. Після сортування лист передається в наступний пункт за маршрутом, вказаним на конверті. При цьому, якщо поштова скринька адресата знаходиться в такому місці, куди конкретна поштова служба не може доставити лист безпосередньо (наприклад, в інші країни), він буде переданий для доставки іншій поштовій службі.

    Таким чином, за аналогією роботи пошти електронні повідомлення можуть переміщатися не тільки в рамках однієї (окремої) мережі, а й між мережами. Оскільки джерело і адресат повідомлення можуть знахо-

    534

    ЧАСТИНА 3.

    дитися в різних мережах, повинно існувати місце, у якому електронна пошта із однієї мережі передається в службу електронної пошти іншої мережі. Пункти з'єднання між мережами електронної пошти (спеціально визначені комп'ютери) носять назву "прикладного шлюзу". Шлюзи -тому що грають роль дверей, які з'єднують різні мережі; прикладні -тому що їх знань про програмне забезпечення, яке знаходиться по різних сторонах, достатньо, щоб переформатувати поштове "електронне" повідомлення відповідно до вимог мережі, яка обслуговує адресата. Для проходження пошти через шлюз треба вказати адресу, у якій міститься інформація про те, як доставити пошту безпосередньо адресату (на місце призначення). При підготовці кореспонденцій у звичайній пошті використо­вується поняття "конверту" ("сховища" повідомлень із вказаними адре­сами місця призначення і місце відправлення). Те ж саме здійснюється і в електронній пошті, тільки поняття "конверт" тут визначається як "заго­ловок". Заголовок включає в себе позиції: ТО, FROM, SUBJECT (кому, від кого, тема повідомлення), що стоять на початку повідомлення. Заго­ловок повідомлення ще включає в себе інформацію про маршрут, який пройшло повідомлення, щоб при необхідності його відновити (наприклад, у випадку повернення) безпосередньо адресату (на місце призначення).

    Дійде повідомлення до адресату чи не дійде майже виключно зале­жить від правильності побудови адреси. Адреса в електронній пошті набагато складніша, ніж у звичайної.

    У мережі Internet основою всієї пошти є доменне ім'я комп'ютера, який використовується в ролі поштового агента (обробляє пошту адре­сата). Мережа своє завдання виконала, якщо доставила повідомлення на вказаний комп'ютер. Подальший маршрут вже забезпечується даним комп'ютером. Для цього йому потрібна додаткова інформація: ім'я користувача та інші дані, необхідні для переходу в іншу мережу. Спеці­альних регістрів таких адрес не існує. Є декілька спеціалізованих серве­рів, до яких можемо звертатися з метою пошуку необхідного адресата. Ці сервери носять назву "сервери білих сторінок" (за аналогією з телефонними довідниками). У мережі Internet не існує єдиного уніфікованого довідника користувачів, що пояснюється багатьма причинами, основними з яких, як правило, визначають три:

    > відсутність стандартів для довідників;

    ^схильністькористувачів досить часто змінюватимісце-знаходження;

    > міркування безпеки і секретності.

    РОЗДІЛ 7.

    535

    Вказані причини стримують створення єдиного довідника.

    Технологія роботи з електронною поштою будується відповідно з потребами користувачів. Якщо дані потреби не є особливими, то, як правило, вибирається для використання доступний програмний продукт. Програмою масового використання електронної пошти є програма Mail операційної системи UNIX. Всього декілька команд дають можливість користуватися її основними інструментами. Технологічний процес складається з наступних операцій:

    Для запуску програми дається наступна команда: % mail стрічка, адрес.

    Якщо стрічка адрес відсутня, програма здійснює перехід у командний режим - читання повідомлень, що надходять.

    Для операції "читання пошти" здійснюється вхід у командний режим. Якщо в поштовій скриньці є повідомлення, програма видає список заголовків двадцяти перших нових повідомлень. Кожне повідомлення має свій статус і номер. Статус позначається буквою (або відсутністю букви) на початку кожної стрічки. Букви мають наступні значення:

    N - нове повідомлення, отримане після останнього входження в командний режим mail для читання повідомлення;

    Р - повідомлення, яке вже прочитане і записане в даному сеансі роботи;

    U - повідомлення, яке ще непрочитане. При цьому нові повідомлення переходять у розряд непрочитаних, якщо користувач виходить з програми, записавши ці повідомлення непрочитаними.

    "Відсутність букви" - повідомлення було прочитане і зберігається в попередньому сеансі роботи з програмою.

    Номер повідомлення використовується в різних командах для поси­лання на дане конкретне повідомлення. Знак & після переліку повідомлень означає, що програма чекає набору команд.

    Для читання електронної пошти користувачу потрібно знати чотири команди. Вони, як правило, мають вид однієї букви. Для читання повідомлення використовується команда виводу Р, яка має наступний загальний формат:

    & Р повідомлення.

    536

    ЧАСТИНА 3.

    Параметр повідомлення є необов'язковим. Якщо його не використо­вувати, то на екрані буде виводитися біжуче повідомлення. Даний параметр може приймати одну з наступних форм:

    & р 2 вивести повідомлення #2;

    & р 2-7 вивести повідомлення #3-#7;

    & р $ вивести останнє повідомлення;

    & р 2-5 вивести повідомлення з #2 до останнього.

    Результатом натискання клавіші "Enter" без команди буде вивід на екран біжучого повідомлення.

    Команда швидкого вибору f (від fast print) видає зміст всієї вхідної кореспонденції у вигляді меню, дуже подібного за структурою до того, шо користувач отримує при запуску програми mail. При виході з програми всі повідомлення, з якими здійснюється робота в даному сеансі, переміщаються з "кошика" вхідної кореспонденції у файл mbox.

    Для відсилання повідомлення можна використовувати два способи. При першому - виводиться команда запуску програми mail із списком адрес. При другому - виводиться команда mail з програми mail. Обидві форми команди мають однаковий синтаксис:

    % mail список адрес;

    & mail список адрес.

    Список адрес може складатися з одного або кількох адрес, розділених комами. Якщо ці адреси не містять повного доменного імені, програма електронної пошти доповнить адресу доменом комп'ютера, на якому вона працює. Потім програма запитає в користувача тему повідомлення. У якості теми може бути набрана будь-яка фраза, що має зміст (краще максимально наближена до теми повідомлення).

    Після вводу теми зразу ж набирається текст повідомлення (іншого запрошення до набору тексту програмою вже не передбачається). У першій позиції останньої стрічки ставиться крапка. Ця крапка для програми mail означає кінець повідомлення. Після завершення вводу повідомлення, воно посилається. При цьому користувач може повер­нутися до попередньої роботи, яку виконував до передачі повідомлення (якщо до передачі повідомлення користувач знаходився в командній стрічці UNIX, то він запрошується до роботи в ОС UNIX, якщо в командному режимі програми mail, то повертається до цього режиму).

    Програм електронної пошти розроблено багато: декілька пакетів прикладних базових програм для UNIX-систем, не менше п'яти для

    РОЗДІЛ 7.

    537

    IBM PC і для комп'ютерів фірми APPLE. Усі вони мають загальні рішення, які можна використовувати при відправленні пошти будь-якій іншій програмі електронної пошти.

    Окрім своєї основної функції - відправлення пошти, майже всі сучасні програми електронної пошти надають у розпорядження користувача перелік засобів, які підтримуються при взаємодії різних програм електронної пошти.