Етапи розвитку інформаційного обслуговування в Україні та їх характеристика.

2.1. Інформатика, інфраструктура, інформатизація: понятійний образ

Інформаційні технології на рубежі ХХ-ХХІ століть стають важливим елементом науково-технічного і соціально-економічного розвитку сус­пільства, відіграючи суттєву роль в прискоренні процесів отримання, поширення і використання нових знань. Впливаючи на якість інтелек­туальних ресурсів соціуму, інформаційні технології підвищують рівень і якість самого життя.

Поняття "інформаційні технології" є багатоаспектним. Тому у визна­ченні його наголошується той аспект, про який йде мова (операції, організація, складові тощо).

Уданому випадку під інформаційними технологіями (IT) розуміють обчислювальну техніку, системи зв'язку, які використовують для створення, збирання, передавання, зберігання та обробки інформації в усіх сферах суспільного життя.

Згідно з визначенням, прийнятим ЮНЕСКО, інформа­ційна технологія - це комплекс взаємозв 'язаних наукових, технологічних, інженерних дисциплін, які вивчають методи ефективної організації праці людей, зайнятих обробкою і зберіганням інформації, обчислювальну техніку і методи організації її взаємодії з людьми і виробничим обладнанням, їх практичні додатки, а також пов'язані з усім цим соціальні, економічні та культурні проблеми.

28

ЧАСТИНА 1.

Сьогодні саме інформаційні технології', ступінь їх розвитку та поширення визначають рівень розвитку тієї чи іншої держави. Всі провідні країни світу за останнє десятиріччя створили потужну інформаційну інфра­структуру і високими темпами формують єдиний інформаційний простір. На даному етапі Україна перебуває на початку вирішення цієї проблеми в більшості галузей діяльності і комерційної, зокрема. Такий стан є серйозною перешкодою на шляху до міжнародного співробітництва, приводить до великих економічних збитків, не дозволяє створити сучасний цивілізований ринок товарів та послуг і в цілому зменшує ефективність суспільної праці. Під впливом нових інформаційних технологій здійснюється перехід від екстенсивного зростання вироб­ництва до інтенсивного, відбуваються корінні зміни в розподілі праці, технології управління, тобто процеси обгрунтування і прийняття рішень, а також організація їх виконання.

Завдання України полягає в тому, щоб вивести економіку з кризи, досягнути високих економічних і соціальних результатів, активізувати участь в міжнародних проектах і впровадити в життя концепції інформаційного суспільства. Все це буде залежати від того, якими будуть масштаби використання інформаційних технологій у всіх сферах життєдіяльності, а також, від того, яку роль відіграватимуть ці технології в підвищенні ефективності суспільної праці.

Нові інформаційні технології сприяли появі наукового і прикладного напряму інформатики. З сучасного погляду інформатика розглядається і як наука, і як прикладна дисципліна, і як відповідна сфера економіки.

Інформатика як фундаментальна природнича наука вивчає структуру і загальні властивості інформації, а також питання, пов'язані з процесами збору, зберігання, пошуку, передачі, переробки, перетворення і використання інформації в різних сферах діяльності людини.

Інформатика як прикладна дисципліна передбачає розробку методів і правил раціонального проектування пристроїв і систем обробки інформації, розробку технологій використання цих пристроїв і систем для вирішення наукових і практичних завдань й розробку методів взаємодії людини з цими пристроями та системами.

Інформатика як сектор економіки передбачає виробництво технічних засобів обробки і передачі інформації, обробку інформації, розробку і реалізацію програмних засобів і систем.

Управління сучасними підприємствами в умовах ринкової економіки

РОЗДІЛ 2.

29

представляє собою складний процес, який включає вибір і реалізацію певного набору управлінських дій на поточних часових відрізках з метою розв'язування стратегічного завдання забезпечення його стійкого фінан­сового і соціально-економічного розвитку. Інформаційні технології в значній мірі розширюють можливості ефективного управління, оскільки надають в розпорядження менеджерів, фінансистів, маркетологів, керівників торгово-виробничих підрозділів найновіші методи обробки і аналізу економічної інформації, необхідної для прийняття рішень. Управління підприємством -динамічний процес, пов'язаний з викорис­танням значних постійно зростаючих обсягів інформації, яка характе­ризується постійною зміною параметрів і показників, що відображають зовнішнє і внутрішнє середовище підприємства.

Починаючи з середини XX століття обсяги інформації почали невпинно зростати. Великі обсяги інформації не дають людині можливості сприй­няти її повною мірою; орієнтуватися у щоденній інформації стає важче; часом вигідніше створювати новий матеріальний або інтелектуальний продукт, ніж вести пошук зробленого раніше аналога. На думку Урсу­ла А.Д. утворення великих обсягів інформації зумовлюється:

• надзвичайно швидким зростанням кількості документів, звітів, дисертацій, доповідей тощо, в яких викладаються результати наукових досліджень і дослідно-конструкторських робіт;

• кількістю періодичних видань з різних сфер людської діяльності, що постійно збільшується;

появою різноманітних даних (метеорологічних, геофізичних, медичних, економічних та ін.), що записуються на магнітних носіях і тому не потрапляють повною мірою у сферу дії сучасних комунікацій.

Як результат, настає інформаційна криза, яка має такі прояви:

• з'являються протиріччя між обмеженими можливостями лю­дини щодо сприйняття та опрацювання інформації та існу­ючими могутніми потоками й масивами інформації, що зберігається. Так, загальна сума знань на протязі XVIII століть змінювалася дуже повільно, але вже з 1900 р. вона подво­ювалася кожні 50 років, до 1950 р. подвоєння відбувалося колені 10років, до 1970р. -уже кожні 5років, з 1990р. - щорічно;

• існує великий обсяг надмірної інформації, яка утруднює сприйняття корисної для споживача інформації;

Розділ1 Цей термін все настирливіше витискує термін "комп'ютеризація суспільства". Ці поняття не є тотожними і істотно різняться. Різниця між ними зумовлена різницею між об'єктами і предметами цих процесів. Так, об'єктом комп'ютеризації є інформаційні технології та системи, а предметом її - засоби автоматики, електроніки, обчислювальної та іншої інформаційної техніки. За комп'ютеризації суспільства основна увага приділяється розвитку і впровадженню технічної бази - комп'ютерів, що забезпечують оперативне отримання результатів опрацювання інформації та її накопичення.

Об'єктом інформатизації є суспільство в цілому, а предметом її -інформаційні технології та системи. За інформатизації суспільства основна увага приділяється комплексу заходів, спрямованих на забезпечення повного використання, вичерпного і своєчасного знання в усіх видах людської діяльності. Тобто інформатизація поширюється також і на соціальні системи, а комп'ютеризація - тільки на технічні.

Суб'єктами взаємодії і відносин у сфері інформатизації є фізичні та юридичні особи, державні органи тощо, які є джерелами виникнення інформації, накопичувачами, власниками і споживачами результатної інформації, програмних засобів, інформаційних систем, технологій або послуг.

Інформатизація повинна бути зорієнтована на всі можливі сфери діяльності окремої людини, будь-якого суб'єкта ринку і держави. Інформатизація передбачає масове використання інформаційних техно­логій, створення інформаційних систем, які ефективно підтримують функціонування будь-якої економічної, організаційної і соціальної структури. Низький рівень інформатизації в Україні є однією з головних перешкод на шляху ефективного застосування вітчизняного наукового потенціалу. Звідси головне завдання - прискорення інформатизації суспільства. Соціально-економічні результати інформатизації суспільства проявляються в наступному:

• різкому збільшенні питомої ваги наукоміеиих галузей у суспільному виробництві;

• інтелектуалізації суспільства за рахунок поліпшення доступу до баз знань, що являють собою сукупність даних та істотних зв 'язків між ними;

• широкому використанні в ролі електронних радників експертних систем, які на основі інформації, що міститься в базі знань.

ЧАСТИНА 1

відіграють роль експертів, неформалізовано аналізуючи ситу. ацію та подаючи поради щодо кожного конкретного рішення

• підвищенні комфортності життя завдяки організації "електрон-моїпошти" та інформаційних комп'ютерних мереж зв'язку для швидкого оперативного обміну інформацією між: людьми, котрі перебувають у різних місцях, і розвитку комп 'ютерної сфери послуг: створенням електронних крамниць, здійсненням без­готівкових розрахунків за допомогою кредитних карток і т. ін.,

• підвищенні рівня освіченості суспільства за рахунок персо-налізації навчання, розширення самоосвіти і т. ін.;

• зміні характеру та кваліфікації трудового потенціалу (поси­лення творчого начала та збільшення частки висококваліфі­кованої праці).

В даний час Україна робить певні кроки щодо поліпшення інфор­матизації економіки і держави в цілому - сформовано державну політик)' інформатизації. Державна політика інформатизації — це системно уз­годжені концептуальні засади та принципи, які визна­чають і регламентують функції, форми і зміст правових, організаційних, економічних та інших дозволених чинним законодавством взаємовідносин між державою та суб'єк­тами, а також між самими суб'єктами у сфері інфор­матизації-

Метою політики інформатизації є:

• підвищення рівня інформаційного забезпечення особи та суспільства;

• використання засобів інформатизації для розвитку освіти, охо­рони здоров'я, науки, культури та інших сфер суспільного життя;

• задоволення потреби в інформаційному забезпеченні громад­ських організацій, суб'єктів господарської діяльності всіх форм власності;

• реалізація структурної перебудови, модернізації і технологіч­ного оновлення засобів інформатизації та зв 'язку;

• розвиток інформаційної інфраструктури;

• інформаційне забезпечення вирішення завдань національної безпеки.

33

Основними завданнями державної політики у сфері інформатизації є створення відповідних умов для досягнення поставленої мети. Зокрема, координація діяльності центральних органів виконавчої влади з вирішення проблем інформатизації, виконання функцій генерального державного замовника проектів Національної програми інформатизації (покладено на Державний комітет зв'язку та інформатизації), організація міжнародного співробітництва з питань інформатизації тощо.

Державна політика інформатизації охоплює весь комплекс взаємовідносин, які виникають:

у процесі створення, збирання, накопичення, обробки, збере­ження, пошуку і розповсюдження інформатизації;

при отриманні та використанні інформації та інформаційних ресурсів;

=> при забезпечені інформаційного суверенітету, інформаційної безпеки та захисту інформації.

Державна політика інформатизації базується на принципах міжна­родного права у сфері інформатизації, на Законах України "Про інформатизацію", "Про науково-технічну інформатизацію", "Про захист інформатизації в автоматизованих системах", "Про зв'язок", "Про основи державної політики у сфері науки і науково-технічної діяльності", "Про авторське право та суміжні права", "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі", "Про охорону прав на промислові зразки", "Про наукову і науково-технічну експертизу", "Про державну таємницю" тощо та інших правових актах України.

Успішна реалізація Національної програми інформатизації можлива за наявності цілеспрямованої і довготривалої програми створення інформаційної інфраструктури.

Національна інфраструктура інформатизації включає:

• міжнародні та міжміські телекомунікаційні та комп'ютерні мережі;

• систему інформаційно-аналітичних центрів різного рівня;

• інформаційні ресурси;

• інформаційні технології;

• систему науково-дослідних установ з проблем інформатизації;

• виробництво та обслуговування технічних засобів інформатизації;

• системи підготовки висококваліфікованих фахівців у сфері інформатизації.

34

ЧАСТИНА 1.

Сучасною основою розвитку телекомунікаційних мереж є: будівництво магістральних волоконно-оптичних каналів зв'язку; завершення формування мережі міжнародного та міжміського телефонного зв'язку з переходом на цифрові системи як найбільш ефективні та прибуткові; розроблення системи лазерного зв'язку, національної системи комп'ю­терного телемовлення, наземних і космічних каналів зв'язку; створення інформаційно-телекомунікаційної мережі для освіти та науки тощо.

Інформаційно-телекомунікаційна система органів державної влади включатиме високошвидкісні і звичайні канали зв'язку, розподілені й локальні мережі різного рівня та призначення; дасть змогу реалізувати широкий спектр інформаційних технологій; забезпечить оперативну й надійну взаємодію всіх рівнів управління у вирішенні завдань страте­гічного державного, міжгалузевого та міжвідомчого рівнів, а також надання широкого спектру інформаційних послуг населенню, державним і комерційним організаціям, зарубіжним користувачам.

Найважливішою частиною національної інфраструктури інформатизації є національна система інформаційних ресурсів - розподілений банк даних і знань з різних галузей виробництва, науки, культури, освіти, торгівлі тощо. Система функціонуватиме з урахуванням високих вимог до надійності, швидкості доступу та захисту даних. Наявність вільного доступу до інформаційних ресурсів держави з боку як вітчизняних, так і закордонних споживачів сприятиме розвитку інформаційних послуг і становлення ринкового середовища країни.

Завдання полягає в створенні загальнонаціональної відкритої системи розповсюдження електронної преси на базі українських програмних розробок і кращих зарубіжних програмно-аналітичних рішень.

У межах Програми передбачається створення національних баз даних і знань, на основі яких мають створюватися галузеві бази даних та інформаційні системи про: населення, географію України і геолого-фізичні системи, з питань архітектури, патентів та ін.

На сучасному етапі реалізації Програми передбачається сприяння створенню та освоєнню:

> виробів обчислювальної техніки та електроніки, сучасних приладів та обладнання конкурентноспроможних на світовому ринку;

> замкнутого технологічного циклу вітчизняного виробництва сучасних компакт-дисків і перспективних DVD-дисків для забезпечення записування, збереження і розповсюдження аудіо- та

Розділ2

відеоінформації і комп'ютерних баз даних великої ємкості;

• діючих зразків високоефективних ЕОМ різних класів, інтелекту­альних робочих станцій, нейрокомп'ютерів, масових засобів інфор­матизації, таймерних комп'ютерних систем, систем комп'ютерного управління технологічними процесами;

• вітчизняної елементної бази, налагодженню серійного виробництва електронних карток і впровадженню інформаційних систем з їх використанням. Виконання проектів зазначеного розділу Програми сприятиме підвищенню рівня самозабезпечення засобами інформа­тизації і перетворенню України в рівноправного партнера у міжна­родному поділі праці з виробництва та використання засобів інформатизації.

Індустрія програмних засобів має стати базою для створення нових сучасних інформаційних технологій і систем, автоматизованих систем керування різноманітного призначення. Передбачається створення інструментально-технологічних комплексів підтримки розробки високоякісного і конкурентоспроможного програмного забезпечення, відповідної державної системи оцінки якості, сертифікації програмної продукції. Виробництво програмних продуктів має стати самоокупною галуззю економіки, здатною експортувати свою продукцію.

Науково-дослідні установи повинні створити та впровадити інтегровані інформаційні технології побудови розподілених баз знань та експертних систем, заснованих на автоматичному формуванні знань для вирішення завдань, що важко формалізуються, з різних предметних областей, розробити базові засоби інтелектуалізації інформаційних технологій, системи електронного документообігу, засоби мовно-зорового діалогу, системи розуміння текстів тощо.