1.1. Фінансово-кредитна інформація та її особливості

Термін «інформація» поширений не лише в усіх галузях науки, а й у повсякденному житті людей. Інформація супроводжує людину на кожно­му її кроці. Коли виходити з того, що інформація — це подані певним чи­ном повідомлення, які виникають під час здійснення певного виду люд­ської діяльності, то можна розглядати наукову, технічну, економічну, со­ціальну, політичну, військову та інші види інформації.

Економічна інформація відображує явища економічного життя суспільства.

Отже, економічна інформація — це сукупність повідомлень еко­номічного характеру, які можуть бути зафіксованими, переданими, пере­твореними, збереженими та використаними для управління економічним об'єктом та економікою в цілому. Виникають такі повідомлення під час підготовки до виробництва чи надання послуг, а також безпосередньо в кожному із цих процесів. Ці повідомлення супроводжують виробничо-господарську діяльність економічного об'єкту та управління ним.

Усі автоматизовані системи опрацювання інформації працюють із даними, тобто з такими повідомленнями, які можна фіксувати та опра­цьовувати, дістаючи нові дані, які потрібні користувачу для прийняття обгрунтованих управлінських рішень.

Якщо інформація так чи інакше стосується фінансів чи кредитів як економічних категорій, то вона вважається фінансово-кредитною

інформацією. А оскільки фінанси та кредити — це елементи економіки, то й фінансово-кредитна інформація є частиною економічної інформації.

Зупинимося на особливостях і характерних рисах економічної ін­формації, які враховуються при її опрацюванні.

Важливою особливістю економічної інформації (а також фінан­сово-кредитної інформації) є те, що вона відображає діяльність еконо­мічного об'єкту за допомогою системи числових показників, має дис­кретну форму подання, може розміщуватися на матеріальних носіях і зображується здебільшого в алфавітно-цифровому вигляді. Отже, еко­номічна інформація потребує насамперед арифметичного та логічного опрацювання (впорядкування, вибірку, агрегування тощо), причому пе­реважають логічні операції, що ж до арифметичних, то вони зводяться, як правило, до чотирьох арифметичних дій (додавання, віднімання, ді­лення, множення).

Економічна інформація характеризується тим, що її доводиться три­валий час зберігати та накопичувати у великих обсягах, а також повто­рюваністю та циклічністю її виникнення і опрацювання. Крім того, по­чаткові дані для економічної інформації виникають у багатьох низових точках економічного об'єкту, а тому існує проблема її збирання.

Економічна інформація характеризується також стадіями виникнен­ня; технологією опрацювання даних; способом передавання; мірою ста­більності; участю в реалізації функцій управління.

За стадіями виникнення розрізняється інформація первинна та вто­ринна, або похідна. Первинна інформація виникає безпосередньо в ре­зультаті виробничо-господарської діяльності економічного об'єкту. Вторинна інформація створюється опрацюванням первинної, або пер­винної і вторинної, або лише вторинної.

За технологією опрацювання економічна інформація ділиться на вхідну, проміжну та вихідну.

Вхідна інформація — це первинні дані, подані у вигляді документів, даних на машинних носіях, сигналів із клавіатури, а також даних, які над­ходять від раніше виконаних перетворень і використовуються при розв'я­зуванні розглядуваної задачі. Тобто вхідною інформацією (даними) може бути як первинна, так і вторинна інформація.

9

ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ І ТЕХНОЛОГІЇ У ФІНАНСОВО-КРЕДИТНИХ УСТАНОВАХ

Вихідна інформація є результатом розв'язування задачі із перетво­рення вхідних даних. Вона видається безпосередньо юристувачеві або передається до інших систем.

Під час опрацювання вхідних даних утворюється проміжна інформація, яка призначена не для цілей управління, а відіграє допоміжну роль. Наприклад, показує кількість опрацьованих об'єктів, етап опрацювання тощо.

За способом передавання розрізняють інформацію, яка передаєть­ся кур'єром, поштою, телефоном, телетайпом, факсом, каналами зв'язку. Спосіб передавання інформації часто визначає і форму її подання.

За мірою стабільності використання та зберігання економічна ін­формація ділиться на сталу, умовно сталу (якщо поновлення за період зберігання становить не більше 10 %), та змінну.

Стала та умовно стала — це, як правило, нормативно-довідкова ін­формація. Завдяки зберіганню останньої є можливість її багаторазового використання у процесі автоматизованого опрацювання при одноразовому введенні. А це, в свою чергу, дає можливість скоротити обсяги введення.

За участю у функціях управління розрізняють інформацію:

• фактичну, яка відображає події, що вже сталися (що було);

• планово-договірну (що буде, що може бути, що має статися);

• нормативно-розрахункову, яка регламентує витрати і накладає об­меження під час розв'язування задач;

• довідкову, яка надається користувачеві до відома (дата, ім'я тощо). Особливості економічної інформації враховують, організовуючи

та реалізуючи її опрацювання. Вимірюють економічну інформацію в таких одиницях:

• натуральних — число повідомлень, документів, рядків, показни­ків, слів, символів;

• телеграфних — біти (кількість двійкових розрядів), байти (8 біт), кілобайти (1024 байт), мегабайти, гігабайти тощо.

Натуральні одиниці використовуються при опрацюванні інформації людиною, а телеграфні — під час організації машинного, зокрема авто­матизованого та автоматичного опрацювання.

У фінансово-кредитних установах економічна інформація має свій специфічний зміст, оскільки зв 'язана із роботою установ із обслуговування клієнтів, впливаючи на економічні показники останніх.

10

ФІНАНСОВО-КРЕДИТНА ІНФОРМАЦІЯ. ФІНАНСОВА ТА КРЕДИТНА СИСТЕМИ

Водночас фінансово-кредитна установа не може функціонувати без управління власною діяльністю. Тому такій установі потрібна власна економічна інформація, яка використовується для прогнозування, пла­нування, обліку, контролю, аналізу та регулювання її діяльності. Згідно з цим у фінансово-кредитних установах потрібно розрізняти власну еко­номічну інформацію, пов'язану з діяльністю установи, та інформацію, яка стосується обслуговуваної клієнтури.

Фінансово-кредитну інформацію не можна обмежувати інформацією, яка циркулює тільки у фінансово-кредитних установах, оскільки фінансо­во-кредитна інформація як різновид (підмножина) економічної інформації, виділена за певною ознакою, може характеризувати діяльність не лише фі­нансово-кредитних установ, а й інших структурних елементів економіки.

На практиці фінансова та кредитна інформація часто використову­ються автономно, оскільки категорії фінансів і кредиту порівняно само­стійні. Фінансова інформація домінує у фінансових органах і установах, а кредитна — у банках та інших кредитних установах.

1.2 С тру кту риза ція та формалізоване подання економічної інформації

Структуру економічної інформації утворюють конкретні інформа­ційні сукупності, які мають певний зміст. Структура фінансово-кредит­ної інформації як різновиду економічної інформації така сама, як і решти її різновидів. Опрацьовується не економічна інформація взагалі, а її кон­кретні структурні сукупності.

Структурні побудови економічної інформації можуть бути різними, але пріоритет надається ієрархічному принципу виділення інформацій­них сукупностей.

Одиницею (структурним елементом) найвищого рангу можна вва­жати всю інформаційну множину деякого об'єкта (галузь, регіон, під­приємство, цех, фірма, установа тощо), його інформаційну базу. Така мно­жина ділиться на структурні одиниці нижчого рангу, і так триває доти, поки не досягнуться неподільні (атомарні) одиниці. Такими в економічній інформації є реквізити. Отже, саме вони є мінімальними структурними су­купностями економічної інформації, які мають певний економічний зміст.

Зацеркляний М. М., Мельников О. Ф.

ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ/ТЕХНОЛОГІЇ У ФІНАНСОВО-КРЕДИТНИХ УСТАНОВАХ

Будь-який об'єкт (явище, процес і т. д.) має певні особливості та ха­рактеристики, які притаманні лише йому і які виділяють його серед йому подібних. Наприклад, для виробу такими властивостями є його ціна, га­баритні розміри, маса, потужність тощо. Характеристиками банківської установи є, зокрема, її статутний фонд, кількість клієнтів, послуги, які нею надаються, тощо.

Усі ці властивості відображаються за допомогою змінних вели­чин — реквізитів, або елементарних структурних одиниць економічної інформації.

За формою реквізит є сукупністю символів — знаків чи цифр, — яка повністю відображає певні властивості об'єкта. Реквізит є логічно неподільним елементом будь-якої іншої складнішої інформаційної су­купності. Подальший поділ реквізиту на менші складові порушує його зв'язок із певною властивістю об'єкта — тією, яку він відображає.

При автоматизованому опрацюванні даних часто вживаються си­ноніми поняття «реквізит»: «елемент даних», «поле», «терм», «ознака», «атрибут», «змінна» і т. п. Далі здебільшого використовуються терміни «атрибут» і «змінна».

Кожний реквізит характеризується найменуванням (іменем), зна­ченням і структурою.

Ім'я реквізиту є його однозначним означенням. При автоматизова­ному опрацюванні частіше використовується скорочене ім'я реквізиту — ідентифікатор. Він також однозначно визначає реквізит і, як правило, є набором знаків і символів, який має обмеження за алфавітом, довжиною тощо, що їх накладають застосовувані технічні та програмні засоби.

Крім того, аби формули та алгоритми опрацювання інформації мож­на було задавати чи публікувати, для реквізитів вводяться літерно-циф­рові позначення, заздалегідь визначені у мові.

Значення реквізиту застосовуються для задания відповідної конкрет­ної властивості об'єкта. Структура реквізиту — це спосіб задания його зна­чень, який визначається довжиною, типом і форматом подання значень.

Довжина реквізиту є числом знаків, якими подається його значення. Вона може бути сталою і змінною.

Тип реквізиту визначається властивостями об'єкта, які він може ві­дображати. Розглядаються числові, текстові та логічні типи.

12

Реквізити числового типу характеризують кількісні властивості об'­єкта, які дістаються в результаті обчислень чи вимірювань, тобто зна­чення таких реквізитів задаються в числовій формі.

Реквізити числового типу називаються реквізитами-основами, або кількісними атрибутами.

Реквізити текстового типу виражають, як правило, якісні властивос­ті і характеризують обставини, за яких відбувається той чи інший процес або дісталися ті чи інші значення кількісних атрибутів. Вони називають­ся реквізигами-ознаками, або якісними атрибутами.

Реквізити логічного типу, або бульові, набувають лише двох зна­чень: «істина» та «хибність». Вони відображають властивості об'єкта, які по суті можна поділити на дві протилежні групи.

Між структурними одиницями найвищого і найнижчого рангів іс­нують інші структурні елементи.

Складна структурна одиниця економічної інформації, утворена з декількох реквізитів, які дають кількісну і якісну або лише якісну харак­теристику об'єкта чи процесу, називається повідомленням. Вона може набувати різних форм, зокрема, подаватися у вигляді показника і доку­мента. Складна структурна одиниця економічної інформації, утворена з одного реквізит-основи та одного чи декількох якісних атрибутів, зв'я­заних із ним логічно, є показником.

Показник завжди є повідомленням, але не кожне повідомлення є показником. Показник охоплює реквізит-основу і реквізити-ознаки, дає змогу характеризувати економічне явище як з кількісного, так і з якісного боку. В економіці роль показників надзвичайно велика, і їх можна вва­жати головними структурними одиницями економічної інформації.

Однорідні інформаційні сукупності реквізитів, об'єднані спільним змістом, утворюють інформаційний масив.

До основних елементів інформаційного масиву належать записи, під якими розуміються значення однієї позиції масиву. Записи є тими елементами масиву, якими здебільшого оперує користувач під час ро­боти з ним. Множина однорідних показників (документів) є відповідним інформаційним масивом.

Запис масиву характеризується переліком і послідовністю роз­міщення реквізитів (атрибутів), які входять до нього. Довжина запису Дорівнює сумі довжин зазначених атрибутів.

ІЗ

Зацєркляний М. М., Мельников О. Ф.

ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ І ТЕХНОЛОГІЇ У ФІНАНСОВО-КРЕДИТНИХ УСТАНОВАХ

Інформаційний масив як сукупність записів характеризується та­кож ідентифікатором. Останній присвоюється масиву при його створенні і використовується для його відшукування та роботи з ним.

Записи в масиві можуть впорядковуватися за зростанням або спа­данням значень відповідних атрибутів чи їх комбінацій. Такі атрибути називаються ключовими, або «ключами впорядкування» масиву. Кожний запис у масиві визначається своїм місцем у ньому або значеннями від­повідних атрибутів.

Отже, задавши ідентифікатор масиву, структуру його запису та клю­чові атрибути, повністю визначають масив як інформаційну одиницю.

Зауважимо, що фіксування економічної інформації у документах, на магнітних дисках, стрічках чи інших носіях також супроводжується її структуризацією. В залежності від використовуваних засобів чи принци­пів автоматизованого опрацювання інформації, від мов програмування, можуть створюватися та виділятися певні структурні елементи інформа­ції, а саме: бази даних, інформаційний фонд, каталоги та словники даних, файли даних (інформаційні, програмні, текстові), матриці, таблиці тощо.

Зазначимо також, що в конкретній управлінській діяльності (пла­нування, бухгалтерський облік і т. п.) застосовуються різні специфічні ін­формаційні структури, подані у відповідній формі (планові завдання, об­лікова, звітна документація тощо).

Із впровадженням діалогового режиму спілкування людини та ком­п'ютера зв'язане виникнення таких структур інформації, як меню-стовп-чики, меню-рядки, екранні таблиці, вікна тощо, які притаманні і ручному опрацюванню інформації.

Отже, залежно від мети та методів організації даних до структури-зації економічної інформації можливі різні підходи. Проте незалежно від цього аналіз і синтез економічної інформації взаємозв'язані і базуються на утворених структурних одиницях, оскільки аналізувати можна лише те, що виділяється.

При автоматизованому опрацюванні економічної інформації за до­помогою ЕОМ важливого значення набуває формалізація подання еко­номічної інформації, її структурних утворень та перетворень. Іншими словами, для використання ЕОМ необхідно формалізувати подання інфор­маційних структур (атрибутів, повідомлень, показників, інформаційних

14

масивів) та їх перетворень, тобто задати алгоритми, згідно з якими діс­таються показники чи інші структурні одиниці вихідних повідомлень.

Оскільки реквізит є основним і неподільним елементом економіч­ної інформації, то перед початком автоматизованого опрацювання да­них, необхідно формалізовано подати реквізити. Це виконується зде­більшого з використанням таблиць із такими графами: «Назва реквізи­ту», «Позначення», «Тип», «Довжина», «Кількість знаків після коми», «Ідентифікатор» тощо.

Якщо реквізитам присвоїти значення, яких вони можуть набувати, та присвоїти їм відповідні ідентифікатори, то стане можливим машинне по­дання інформації, її введення в ЕОМ, а отже, і її машинне опрацювання.

Будь-яка інформація, зокрема й економічна, потребує матеріалізова­ного подання, тобто вона має бути якось і на чомусь зафіксованою.

Розрізняють первинне і вторинне подання інформації. Записування даних, які вже пройшли первинну реєстрацію, є їх вторинним поданням.

Обчислювальна техніка, безумовно, потребує певного подання ін­формації, а отже, декількох етапів роботи з даними: підготовки їх для введення в ЕОМ, самого введення, фіксування та зберігання в ЕОМ, ви­ведення результатів опрацювання.

Досі найпоширенішою є реєстрація економічної інформації на па­перовій основі у формі документа (паперовий документ). Особливу роль відкрають первинні документи, в яких виконується первинна реєстрація (фіксація) інформації. Складання первинних документів — робота вель­ми відповідальна і трудомістка, оскільки спочатку потрібно «спіймати» й сприйняти інформацію, а потім зафіксувати її в документі на носіях.

Документ, зокрема первинний, виконує дві функції: носія інформа­ції та юридичного акта правильності, обґрунтованості, законності ви­конаних дій (фінансових, виробничих і т. п.).

Зауважимо, що первинними документами можуть бути які за­вгодно носії інформації, причому трудомісткість їх заповнення і від­повідальність за виконання відповідних дій мало залежить від форми носія. І сьогодні працівники, які заповнюють первинні документи, від­повідають за їх правильне заповнення і оформлення. Скажімо, у бан­ку під час роботи з клієнтами правильність оформлення паперового до­кумента оператор засвідчує своїм підписом, а в разі автоматизованого

15

Зацеркляний М. М., Мельников О. Ф.

ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ І ТЕХНОЛОГИ У ФІНАНСОВО-КРЕДИТНИХ УСТАНОВАХ

режиму роботи — персональним ідентифікаційним номером — елек­тронним підписом.

Носіями інформації є технічні засоби, такі як ЕОМ і спеціалізова­ні технічні засоби відображення інформації. Особливо велике значен­ня мають дисплейні засоби, роль яких дедалі зростає з використанням персональних комп'ютерів і діалогового режиму опрацювання. Якщо у великих ЕОМ на дисплеях, як правило, відображався результат опра­цювання або режим роботи ЕОМ, то на дисплеях персональних комп'ю­терів може відображатися повний технологічний процес розв'язування задачі, починаючи із введення первинних даних і закінчуючи видачею проміжних і результуючих даних.

Нині з'являються численні нові види носіїв і, відповідно, нові спо­соби подання інформації. Так, у банківській справі застосовуються маг­нітні картки та смарт-картки. Інформація, записана на таких картках, якщо вони використовуються як електронні гаманці, має вартість у бук­вальному розумінні цього слова.