5.1. Місцеві фінанси
Як уже говорилося, державна фінансова система України складається із чотирьох ланок:
державного бюджету;
фінансів місцевих органів влади;
спеціальних позабюджетних фондів;
фінансів державних корпорацій.
У зв'язку із демократизацією державного устрою та управління в Україні значного розвитку набуває місцеве самоврядування. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їхні виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст. Відповідно до принципу матеріально-фінансової самостійності місцеві представницькі та виконавчі органи влади для виконання покладених на них обов'язків формують, розподіляють та використовують централізовані фонди коштів.
Останнім часом спостерігається регіоналізація економічних і соціальних процесів. Через місцеві фінанси держава активно проводить соціальну політику, фінансуючи місцеві заклади освіти, медицини, комунального обслуговування населення тощо.
У зв'язку із зазначеними вище процесами зростає роль місцевих фінансів. Слід зауважити, що це поняття не вичерпується фінансами
188
місцевих органів влади. Оскільки сутнісними проявами фінансів як економічної категорії є економічні та суспільні (соціальні) відносини, то місцеві фінанси взаємозв'язані із соціально-економічним розвитком регіону. Саме тому, аналізуючи місцеві фінанси, не можна не сказати про кошти організацій, підприємств усіх форм власності, які спрямовуються на розвиток соціальної інфраструктури регіону та на задоволення суспільних інтересів і потреб.
У чому ж суть місцевих фінансів? По-перше, це економічні відносини, які відображають рух коштів, наприклад:
формування дохідної та видаткової частини місцевих бюджетів;
міжбюджетні відносини;
формування та використання регіональних позабюджетних фондів;
місцеві позички, лотереї тощо;
створення комунальних банків та інших фінансово-кредитних установ;
перерахування до місцевих бюджетів податків та інших обов'язкових платежів підприємствами різних форм власності;
діяльність підприємств зі створення фондів коштів найрізноманітнішого призначення;
створення та функціонування доброчинних фондів тощо.
Усі зазначені вище економічні відносини мають розподільчий і пе-рерозподільчий характер, оскільки з рухом коштів змінюється і їхній власник. Наприклад, частина прибутку підприємств у вигляді податків стягується до бюджету, перерозподіляється на розсуд органів місцевої влади. Про місцеві фінанси як перерозподільчу категорію можна говорити з точки зору збалансування доходів і видатків місцевих бюджетів.
Метою фінансової діяльності місцевих органів влади є задоволення суспільних інтересів і потреб та сприяння соціально-економічному розвитку регіону. Природно, що інший прояв суті місцевих фінансів — соціальний. Виявляються найрізноманітніші відносини між учасниками виробничої і невиробничої сфери, з одного боку, та підприємствами і державою, з другого, наприклад:
• фінансування установ та організацій освіти, культури, науки, охо рони здоров'я, фізичної культури, молодіжної політики, соціаль ного забезпечення і соціального захисту населення;
189
Зацеркляний М. М., Мельников О. Ф.
ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ І ТЕХНОЛОГІЇ У ФІНАНСОВО-КРЕДИТНИХ УСТАНОВАХ ЩЩв
використання місцевих фінансових ресурсів на заходи щодо охорони навколишнього природного середовища, відновлення пам'яток природи і культури, які перебувають у віданні відповідних органів влади;
на упорядкування міст, сіл, селищ, утримання і капітальний ремонт житлового фонду та об'єктів комунального призначення, мережі шляхів відповідного підпорядкування; на утримання органів самоврядування; на захист прав споживачів тощо.
Навіть такий неповний перелік шляхів перерозподілу централізованих фондів коштів (у вигляді бюджету і позабюджетних фондів) вказує на вирішальну роль місцевих фінансів у забезпеченні конституційних прав громадян.
З огляду на демократичні процеси, які відбуваються в Україні, дедалі більшу роль у задоволенні соціальних інтересів і потреб відіграють децентралізовані фінанси. Децентралізовані фінанси — це грошові відносини, що опосередковують кругообіг грошових фондів підприємств різних форм власності, громадських організацій. Так, частина прибутку підприємств різних форм власності може бути використаною на створення заохочувальних фондів, призначених для стимулювання найкращих результатів роботи трудових колективів; на задоволення соціально-культурних потреб: будівництво і капітальний ремонт житлових будинків, дитячих дошкільних закладів, дотацій робітничим їдальням тощо. Частина прибутку може бути використаною на доброчинність, підтримку творчих колективів.
Задоволенню соціальних інтересів і потреб сприяють також фінансові ресурси громадських організацій і установ; спортивних товариств, партій, профспілок, доброчинних фондів тощо. Наприклад, останнім часом в Україні починають діяти не лише всеукраїнські, а й регіональні доброчинні фонди. До речі, у США існує понад 50 тисяч різних доброчинних фондів. Фонди створюються строком на 50 років, і протягом цього часу їхні кошти мають бути використаними на відповідні цілі.
Матеріальною основою місцевих фінансів є централізовані та децентралізовані фонди коштів. Місцеві фінансові ресурси — це фонди коштів, що створюються і використовуються на соціальний і економічний
190
розвиток регіонів. Важливою з точки зору методології є структуризація місцевих фінансових ресурсів. Структурний метод дає змогу не лише показати сукупність фінансових відносин, а й виявити характер взаємозв'язків між елементами системи. Це в свою чергу дає можливість зробити і кількісний, і якісний аналіз місцевих фінансових ресурсів. Структуру місцевих фінансових ресурсів подано на рис. 5.1.
Центральною ланкою місцевих фінансових ресурсів є доходи місцевого бюджету. Порядок формування дохідної частини місцевих бюджетів визначений Законами України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про бюджетну систему України», чинним податковим законодавством. Одним із основних принципів формування місцевих бюджетів є їхня самостійність. На жаль, саме цей принцип, який фактично є основою місцевого самоуправління, не дотримується. Причин такої ситуації багато. Вони є як об'єктивними, так і суб'єктивними.
Другою ланкою місцевих фінансових ресурсів є кошти суб'єктів господарювання, тобто фінансові ресурси підприємств комунальної власності, комунальних банків та інших фінансово-кредитних установ; фінансові ресурси підприємств різних форм власності, що використовуються ними на фінансування соціально-культурних і житлово-комунальних об'єктів.
Третьою ланкою місцевих фінансів є регіональні позабюджетні фонди. Джерелами їх формування можуть бути запозичені ресурси, добровільні вклади юридичних і фізичних осіб.
Навіть поверхневий аналіз місцевих фінансових ресурсів свідчить, що існують динамічні взаємозв'язки між різними ланками фінансової системи України. Це повинні враховувати органи місцевого самоврядування у своїй фінансовій діяльності. Фінансова діяльність є особливою гатуззю управління, спеціальне завдання якої — мобілізація, розподіл і використання фондів коштів.
Інформаційна система підтримки прийняття фінансових рішень в місцевих органів влади повинна будуватися на таких принципах: 1) принцип взаємозв'язку і взаємозалежності — відображає вплив фінансової політики держави, місцевих органів влади на всі елементи системи регіональних фінансових ресурсів;
191
Зацеркляний М. М., Мельников О. Ф.
ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ І ТЕХНОЛОГІЇ У ФІНАНСОВО-КРЕДИТНИХ УСТАНОВАХ
принцип повноти — врахування усіх можливих регіональних фінансових ресурсів;
принцип комплексності — відображає взаємозв'язок між елементами місцевих фінансів, показниками місцевих бюджетів у взаємозв'язку із соціально-економічним розвитком регіонів;
принцип обліку і контролю за місцевими фінансами;
принцип законності та дотримання фінансової дисципліни;
принцип самостійності в управлінні місцевими фінансами.
Рис. 5.1
192
Структура місцевих фінансових ресурсів
- І технології
- 1.1. Фінансово-кредитна інформація та її особливості
- 1.3. Класифікація та кодування економічної інформації
- 1.4. Фінансово-кредитна система
- 2.2. Автоматизовані інформаційні технології, їх розвиток і класифікація
- 2.3. Автоматизоване робоче місце — засіб автоматизації роботи користувача
- 2.4. Поняття, мета і задачі технологічного забезпечення
- 2.5. Діалоговий режим автоматизованого опрацювання інформації
- 2.6. Мережевий режим автоматизованого опрацювання інформації
- 2.7. Технологія опрацювання текстової інформації
- 2.8. Технологія опрацювання табличної інформації
- 2.9. Інтегровані пакети для офісів
- 2.10. Системи управління базами даних
- 2.11. Інтегровані технології в розподілених системах опрацювання даних
- 2.12. Технологія використання експертних систем
- 2.13. Нейромережеві технології у фінансово-економічній діяльності
- 3.1. Технологія використання вбудованих функцій excel для фінансових розрахунків
- 2. Сталі ренти
- 3. Загальний потік платежів
- 4. Модель ціни акції
- 3.2. Підбір параметра
- 3.3. Оцінка інвестицій на основі Таблиці підстановки
- 3.4. Інформаційна технологія виконання бізнес-аналізу фінансових угод із цінними паперами
- 3.5. Диспетчер сценаріїв
- 4.1. Організаційно-концептуальні
- 4.2. Методологічні проблеми підтримки рішень з фінансового аналізу
- 4.3. Управління фінансовим ризиком у системі підтримки прийняття фінансових рішень
- 4.4. Моделі управління фінансовими ресурсами в системі підтримки прийняття фінансових рішень
- 4.5. Підтримка прийняття рішень
- 4.6. Проблеми оптимального управління запасами
- 5.1. Місцеві фінанси
- 5.2. Автоматизована система фінансових розрахунків
- 5.3. Структура та загальна характеристика підсистем автоматизованої системи фінансових розрахунків
- 5.4. Технологія розв'язування задач автоматизованої системи фінансових розрахунків у центральних та місцевих фінансових органах
- 6.1. Характеристика податкової системи України з погляду опрацювання інформації
- 6.2. Загальна характеристика автоматизованої системи «Податки»
- 6.3. Інформаційне забезпечення
- 6.4. Зовнішні інформаційні зв'язки
- 6.5. Автоматизовані інформаційні системи у страхуванні
- 6.6. Структура автоматизованої інформаційної системи «Страхування»
- 7.1. Особливості вітчизняних систем автоматизації банківських технологій
- 7.2. Теоретичні основи створення автоматизованих банківських систем
- 7.3. Стадії створення автоматизованих банківських систем
- 7.4. Інформаційне забезпечення автоматизованих інформаційних систем у банках
- 7.5. Програмне забезпечення автоматизованих банківських систем
- 8.1. Особливості документообігу у банку при використанні системи «Операційний день банку»
- 8.2. Склад задач, які розв'язуються за допомогою автоматизованої системи «Операційний день банку»
- 8.3. Технологія роботи з системою
- 9.1. Система обліку та контролю банківських валютних операцій
- 9.2. Система «Перекази! операції»
- 9.3. Автоматизована система ведення банківських договорів
- 9.4. Автоматизована система «Облік діяльності філій банку»
- 9.5. Система «Автоматизоване опрацювання даних в обмінному пункті»
- 9.6. Автоматизація фондових технологій в складі банківської діяльності
- 10.1. Основні вимоги до банківських комп'ютерних мереж
- 10.2. Корпоративна банківська мережа
- 10.3. Спеціалізовані системи «банк-клієнт»
- 10.4. Мережа Internet в банківській діяльності
- 10.5. Банкомати
- 10.6. Міжнародні банківські комп'ютерні мережі
- 10.7. Організація розрахунків в системі електронних платежів України
- 10.8. Технологія міжбанківських платежів у комерційному банку
- 10.9. Електронні системи обміну банківськими повідомленнями в Україні
- 11.1. Поняття безпеки банківських інформаційних систем
- 11.2. Загрози та безпека економічних інформаційних систем