1.1. Фінансово-кредитна інформація та її особливості
Термін «інформація» поширений не лише в усіх галузях науки, а й у повсякденному житті людей. Інформація супроводжує людину на кожному її кроці. Коли виходити з того, що інформація — це подані певним чином повідомлення, які виникають під час здійснення певного виду людської діяльності, то можна розглядати наукову, технічну, економічну, соціальну, політичну, військову та інші види інформації.
Економічна інформація відображує явища економічного життя суспільства.
Отже, економічна інформація — це сукупність повідомлень економічного характеру, які можуть бути зафіксованими, переданими, перетвореними, збереженими та використаними для управління економічним об'єктом та економікою в цілому. Виникають такі повідомлення під час підготовки до виробництва чи надання послуг, а також безпосередньо в кожному із цих процесів. Ці повідомлення супроводжують виробничо-господарську діяльність економічного об'єкту та управління ним.
Усі автоматизовані системи опрацювання інформації працюють із даними, тобто з такими повідомленнями, які можна фіксувати та опрацьовувати, дістаючи нові дані, які потрібні користувачу для прийняття обгрунтованих управлінських рішень.
Якщо інформація так чи інакше стосується фінансів чи кредитів як економічних категорій, то вона вважається фінансово-кредитною
інформацією. А оскільки фінанси та кредити — це елементи економіки, то й фінансово-кредитна інформація є частиною економічної інформації.
Зупинимося на особливостях і характерних рисах економічної інформації, які враховуються при її опрацюванні.
Важливою особливістю економічної інформації (а також фінансово-кредитної інформації) є те, що вона відображає діяльність економічного об'єкту за допомогою системи числових показників, має дискретну форму подання, може розміщуватися на матеріальних носіях і зображується здебільшого в алфавітно-цифровому вигляді. Отже, економічна інформація потребує насамперед арифметичного та логічного опрацювання (впорядкування, вибірку, агрегування тощо), причому переважають логічні операції, що ж до арифметичних, то вони зводяться, як правило, до чотирьох арифметичних дій (додавання, віднімання, ділення, множення).
Економічна інформація характеризується тим, що її доводиться тривалий час зберігати та накопичувати у великих обсягах, а також повторюваністю та циклічністю її виникнення і опрацювання. Крім того, початкові дані для економічної інформації виникають у багатьох низових точках економічного об'єкту, а тому існує проблема її збирання.
Економічна інформація характеризується також стадіями виникнення; технологією опрацювання даних; способом передавання; мірою стабільності; участю в реалізації функцій управління.
За стадіями виникнення розрізняється інформація первинна та вторинна, або похідна. Первинна інформація виникає безпосередньо в результаті виробничо-господарської діяльності економічного об'єкту. Вторинна інформація створюється опрацюванням первинної, або первинної і вторинної, або лише вторинної.
За технологією опрацювання економічна інформація ділиться на вхідну, проміжну та вихідну.
Вхідна інформація — це первинні дані, подані у вигляді документів, даних на машинних носіях, сигналів із клавіатури, а також даних, які надходять від раніше виконаних перетворень і використовуються при розв'язуванні розглядуваної задачі. Тобто вхідною інформацією (даними) може бути як первинна, так і вторинна інформація.
9
ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ І ТЕХНОЛОГІЇ У ФІНАНСОВО-КРЕДИТНИХ УСТАНОВАХ
Вихідна інформація є результатом розв'язування задачі із перетворення вхідних даних. Вона видається безпосередньо юристувачеві або передається до інших систем.
Під час опрацювання вхідних даних утворюється проміжна інформація, яка призначена не для цілей управління, а відіграє допоміжну роль. Наприклад, показує кількість опрацьованих об'єктів, етап опрацювання тощо.
За способом передавання розрізняють інформацію, яка передається кур'єром, поштою, телефоном, телетайпом, факсом, каналами зв'язку. Спосіб передавання інформації часто визначає і форму її подання.
За мірою стабільності використання та зберігання економічна інформація ділиться на сталу, умовно сталу (якщо поновлення за період зберігання становить не більше 10 %), та змінну.
Стала та умовно стала — це, як правило, нормативно-довідкова інформація. Завдяки зберіганню останньої є можливість її багаторазового використання у процесі автоматизованого опрацювання при одноразовому введенні. А це, в свою чергу, дає можливість скоротити обсяги введення.
За участю у функціях управління розрізняють інформацію:
фактичну, яка відображає події, що вже сталися (що було);
планово-договірну (що буде, що може бути, що має статися);
нормативно-розрахункову, яка регламентує витрати і накладає обмеження під час розв'язування задач;
довідкову, яка надається користувачеві до відома (дата, ім'я тощо). Особливості економічної інформації враховують, організовуючи
та реалізуючи її опрацювання. Вимірюють економічну інформацію в таких одиницях:
натуральних — число повідомлень, документів, рядків, показників, слів, символів;
телеграфних — біти (кількість двійкових розрядів), байти (8 біт), кілобайти (1024 байт), мегабайти, гігабайти тощо.
Натуральні одиниці використовуються при опрацюванні інформації людиною, а телеграфні — під час організації машинного, зокрема автоматизованого та автоматичного опрацювання.
У фінансово-кредитних установах економічна інформація має свій специфічний зміст, оскільки зв 'язана із роботою установ із обслуговування клієнтів, впливаючи на економічні показники останніх.
10
ФІНАНСОВО-КРЕДИТНА ІНФОРМАЦІЯ. ФІНАНСОВА ТА КРЕДИТНА СИСТЕМИ
Водночас фінансово-кредитна установа не може функціонувати без управління власною діяльністю. Тому такій установі потрібна власна економічна інформація, яка використовується для прогнозування, планування, обліку, контролю, аналізу та регулювання її діяльності. Згідно з цим у фінансово-кредитних установах потрібно розрізняти власну економічну інформацію, пов'язану з діяльністю установи, та інформацію, яка стосується обслуговуваної клієнтури.
Фінансово-кредитну інформацію не можна обмежувати інформацією, яка циркулює тільки у фінансово-кредитних установах, оскільки фінансово-кредитна інформація як різновид (підмножина) економічної інформації, виділена за певною ознакою, може характеризувати діяльність не лише фінансово-кредитних установ, а й інших структурних елементів економіки.
На практиці фінансова та кредитна інформація часто використовуються автономно, оскільки категорії фінансів і кредиту порівняно самостійні. Фінансова інформація домінує у фінансових органах і установах, а кредитна — у банках та інших кредитних установах.
1.2 С тру кту риза ція та формалізоване подання економічної інформації
Структуру економічної інформації утворюють конкретні інформаційні сукупності, які мають певний зміст. Структура фінансово-кредитної інформації як різновиду економічної інформації така сама, як і решти її різновидів. Опрацьовується не економічна інформація взагалі, а її конкретні структурні сукупності.
Структурні побудови економічної інформації можуть бути різними, але пріоритет надається ієрархічному принципу виділення інформаційних сукупностей.
Одиницею (структурним елементом) найвищого рангу можна вважати всю інформаційну множину деякого об'єкта (галузь, регіон, підприємство, цех, фірма, установа тощо), його інформаційну базу. Така множина ділиться на структурні одиниці нижчого рангу, і так триває доти, поки не досягнуться неподільні (атомарні) одиниці. Такими в економічній інформації є реквізити. Отже, саме вони є мінімальними структурними сукупностями економічної інформації, які мають певний економічний зміст.
Зацеркляний М. М., Мельников О. Ф.
ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ/ТЕХНОЛОГІЇ У ФІНАНСОВО-КРЕДИТНИХ УСТАНОВАХ
Будь-який об'єкт (явище, процес і т. д.) має певні особливості та характеристики, які притаманні лише йому і які виділяють його серед йому подібних. Наприклад, для виробу такими властивостями є його ціна, габаритні розміри, маса, потужність тощо. Характеристиками банківської установи є, зокрема, її статутний фонд, кількість клієнтів, послуги, які нею надаються, тощо.
Усі ці властивості відображаються за допомогою змінних величин — реквізитів, або елементарних структурних одиниць економічної інформації.
За формою реквізит є сукупністю символів — знаків чи цифр, — яка повністю відображає певні властивості об'єкта. Реквізит є логічно неподільним елементом будь-якої іншої складнішої інформаційної сукупності. Подальший поділ реквізиту на менші складові порушує його зв'язок із певною властивістю об'єкта — тією, яку він відображає.
При автоматизованому опрацюванні даних часто вживаються синоніми поняття «реквізит»: «елемент даних», «поле», «терм», «ознака», «атрибут», «змінна» і т. п. Далі здебільшого використовуються терміни «атрибут» і «змінна».
Кожний реквізит характеризується найменуванням (іменем), значенням і структурою.
Ім'я реквізиту є його однозначним означенням. При автоматизованому опрацюванні частіше використовується скорочене ім'я реквізиту — ідентифікатор. Він також однозначно визначає реквізит і, як правило, є набором знаків і символів, який має обмеження за алфавітом, довжиною тощо, що їх накладають застосовувані технічні та програмні засоби.
Крім того, аби формули та алгоритми опрацювання інформації можна було задавати чи публікувати, для реквізитів вводяться літерно-цифрові позначення, заздалегідь визначені у мові.
Значення реквізиту застосовуються для задания відповідної конкретної властивості об'єкта. Структура реквізиту — це спосіб задания його значень, який визначається довжиною, типом і форматом подання значень.
Довжина реквізиту є числом знаків, якими подається його значення. Вона може бути сталою і змінною.
Тип реквізиту визначається властивостями об'єкта, які він може відображати. Розглядаються числові, текстові та логічні типи.
12
Реквізити числового типу характеризують кількісні властивості об'єкта, які дістаються в результаті обчислень чи вимірювань, тобто значення таких реквізитів задаються в числовій формі.
Реквізити числового типу називаються реквізитами-основами, або кількісними атрибутами.
Реквізити текстового типу виражають, як правило, якісні властивості і характеризують обставини, за яких відбувається той чи інший процес або дісталися ті чи інші значення кількісних атрибутів. Вони називаються реквізигами-ознаками, або якісними атрибутами.
Реквізити логічного типу, або бульові, набувають лише двох значень: «істина» та «хибність». Вони відображають властивості об'єкта, які по суті можна поділити на дві протилежні групи.
Між структурними одиницями найвищого і найнижчого рангів існують інші структурні елементи.
Складна структурна одиниця економічної інформації, утворена з декількох реквізитів, які дають кількісну і якісну або лише якісну характеристику об'єкта чи процесу, називається повідомленням. Вона може набувати різних форм, зокрема, подаватися у вигляді показника і документа. Складна структурна одиниця економічної інформації, утворена з одного реквізит-основи та одного чи декількох якісних атрибутів, зв'язаних із ним логічно, є показником.
Показник завжди є повідомленням, але не кожне повідомлення є показником. Показник охоплює реквізит-основу і реквізити-ознаки, дає змогу характеризувати економічне явище як з кількісного, так і з якісного боку. В економіці роль показників надзвичайно велика, і їх можна вважати головними структурними одиницями економічної інформації.
Однорідні інформаційні сукупності реквізитів, об'єднані спільним змістом, утворюють інформаційний масив.
До основних елементів інформаційного масиву належать записи, під якими розуміються значення однієї позиції масиву. Записи є тими елементами масиву, якими здебільшого оперує користувач під час роботи з ним. Множина однорідних показників (документів) є відповідним інформаційним масивом.
Запис масиву характеризується переліком і послідовністю розміщення реквізитів (атрибутів), які входять до нього. Довжина запису Дорівнює сумі довжин зазначених атрибутів.
ІЗ
Зацєркляний М. М., Мельников О. Ф.
ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ І ТЕХНОЛОГІЇ У ФІНАНСОВО-КРЕДИТНИХ УСТАНОВАХ
Інформаційний масив як сукупність записів характеризується також ідентифікатором. Останній присвоюється масиву при його створенні і використовується для його відшукування та роботи з ним.
Записи в масиві можуть впорядковуватися за зростанням або спаданням значень відповідних атрибутів чи їх комбінацій. Такі атрибути називаються ключовими, або «ключами впорядкування» масиву. Кожний запис у масиві визначається своїм місцем у ньому або значеннями відповідних атрибутів.
Отже, задавши ідентифікатор масиву, структуру його запису та ключові атрибути, повністю визначають масив як інформаційну одиницю.
Зауважимо, що фіксування економічної інформації у документах, на магнітних дисках, стрічках чи інших носіях також супроводжується її структуризацією. В залежності від використовуваних засобів чи принципів автоматизованого опрацювання інформації, від мов програмування, можуть створюватися та виділятися певні структурні елементи інформації, а саме: бази даних, інформаційний фонд, каталоги та словники даних, файли даних (інформаційні, програмні, текстові), матриці, таблиці тощо.
Зазначимо також, що в конкретній управлінській діяльності (планування, бухгалтерський облік і т. п.) застосовуються різні специфічні інформаційні структури, подані у відповідній формі (планові завдання, облікова, звітна документація тощо).
Із впровадженням діалогового режиму спілкування людини та комп'ютера зв'язане виникнення таких структур інформації, як меню-стовп-чики, меню-рядки, екранні таблиці, вікна тощо, які притаманні і ручному опрацюванню інформації.
Отже, залежно від мети та методів організації даних до структури-зації економічної інформації можливі різні підходи. Проте незалежно від цього аналіз і синтез економічної інформації взаємозв'язані і базуються на утворених структурних одиницях, оскільки аналізувати можна лише те, що виділяється.
При автоматизованому опрацюванні економічної інформації за допомогою ЕОМ важливого значення набуває формалізація подання економічної інформації, її структурних утворень та перетворень. Іншими словами, для використання ЕОМ необхідно формалізувати подання інформаційних структур (атрибутів, повідомлень, показників, інформаційних
14
масивів) та їх перетворень, тобто задати алгоритми, згідно з якими дістаються показники чи інші структурні одиниці вихідних повідомлень.
Оскільки реквізит є основним і неподільним елементом економічної інформації, то перед початком автоматизованого опрацювання даних, необхідно формалізовано подати реквізити. Це виконується здебільшого з використанням таблиць із такими графами: «Назва реквізиту», «Позначення», «Тип», «Довжина», «Кількість знаків після коми», «Ідентифікатор» тощо.
Якщо реквізитам присвоїти значення, яких вони можуть набувати, та присвоїти їм відповідні ідентифікатори, то стане можливим машинне подання інформації, її введення в ЕОМ, а отже, і її машинне опрацювання.
Будь-яка інформація, зокрема й економічна, потребує матеріалізованого подання, тобто вона має бути якось і на чомусь зафіксованою.
Розрізняють первинне і вторинне подання інформації. Записування даних, які вже пройшли первинну реєстрацію, є їх вторинним поданням.
Обчислювальна техніка, безумовно, потребує певного подання інформації, а отже, декількох етапів роботи з даними: підготовки їх для введення в ЕОМ, самого введення, фіксування та зберігання в ЕОМ, виведення результатів опрацювання.
Досі найпоширенішою є реєстрація економічної інформації на паперовій основі у формі документа (паперовий документ). Особливу роль відкрають первинні документи, в яких виконується первинна реєстрація (фіксація) інформації. Складання первинних документів — робота вельми відповідальна і трудомістка, оскільки спочатку потрібно «спіймати» й сприйняти інформацію, а потім зафіксувати її в документі на носіях.
Документ, зокрема первинний, виконує дві функції: носія інформації та юридичного акта правильності, обґрунтованості, законності виконаних дій (фінансових, виробничих і т. п.).
Зауважимо, що первинними документами можуть бути які завгодно носії інформації, причому трудомісткість їх заповнення і відповідальність за виконання відповідних дій мало залежить від форми носія. І сьогодні працівники, які заповнюють первинні документи, відповідають за їх правильне заповнення і оформлення. Скажімо, у банку під час роботи з клієнтами правильність оформлення паперового документа оператор засвідчує своїм підписом, а в разі автоматизованого
15
Зацеркляний М. М., Мельников О. Ф.
ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ І ТЕХНОЛОГИ У ФІНАНСОВО-КРЕДИТНИХ УСТАНОВАХ
режиму роботи — персональним ідентифікаційним номером — електронним підписом.
Носіями інформації є технічні засоби, такі як ЕОМ і спеціалізовані технічні засоби відображення інформації. Особливо велике значення мають дисплейні засоби, роль яких дедалі зростає з використанням персональних комп'ютерів і діалогового режиму опрацювання. Якщо у великих ЕОМ на дисплеях, як правило, відображався результат опрацювання або режим роботи ЕОМ, то на дисплеях персональних комп'ютерів може відображатися повний технологічний процес розв'язування задачі, починаючи із введення первинних даних і закінчуючи видачею проміжних і результуючих даних.
Нині з'являються численні нові види носіїв і, відповідно, нові способи подання інформації. Так, у банківській справі застосовуються магнітні картки та смарт-картки. Інформація, записана на таких картках, якщо вони використовуються як електронні гаманці, має вартість у буквальному розумінні цього слова.
- І технології
- 1.1. Фінансово-кредитна інформація та її особливості
- 1.3. Класифікація та кодування економічної інформації
- 1.4. Фінансово-кредитна система
- 2.2. Автоматизовані інформаційні технології, їх розвиток і класифікація
- 2.3. Автоматизоване робоче місце — засіб автоматизації роботи користувача
- 2.4. Поняття, мета і задачі технологічного забезпечення
- 2.5. Діалоговий режим автоматизованого опрацювання інформації
- 2.6. Мережевий режим автоматизованого опрацювання інформації
- 2.7. Технологія опрацювання текстової інформації
- 2.8. Технологія опрацювання табличної інформації
- 2.9. Інтегровані пакети для офісів
- 2.10. Системи управління базами даних
- 2.11. Інтегровані технології в розподілених системах опрацювання даних
- 2.12. Технологія використання експертних систем
- 2.13. Нейромережеві технології у фінансово-економічній діяльності
- 3.1. Технологія використання вбудованих функцій excel для фінансових розрахунків
- 2. Сталі ренти
- 3. Загальний потік платежів
- 4. Модель ціни акції
- 3.2. Підбір параметра
- 3.3. Оцінка інвестицій на основі Таблиці підстановки
- 3.4. Інформаційна технологія виконання бізнес-аналізу фінансових угод із цінними паперами
- 3.5. Диспетчер сценаріїв
- 4.1. Організаційно-концептуальні
- 4.2. Методологічні проблеми підтримки рішень з фінансового аналізу
- 4.3. Управління фінансовим ризиком у системі підтримки прийняття фінансових рішень
- 4.4. Моделі управління фінансовими ресурсами в системі підтримки прийняття фінансових рішень
- 4.5. Підтримка прийняття рішень
- 4.6. Проблеми оптимального управління запасами
- 5.1. Місцеві фінанси
- 5.2. Автоматизована система фінансових розрахунків
- 5.3. Структура та загальна характеристика підсистем автоматизованої системи фінансових розрахунків
- 5.4. Технологія розв'язування задач автоматизованої системи фінансових розрахунків у центральних та місцевих фінансових органах
- 6.1. Характеристика податкової системи України з погляду опрацювання інформації
- 6.2. Загальна характеристика автоматизованої системи «Податки»
- 6.3. Інформаційне забезпечення
- 6.4. Зовнішні інформаційні зв'язки
- 6.5. Автоматизовані інформаційні системи у страхуванні
- 6.6. Структура автоматизованої інформаційної системи «Страхування»
- 7.1. Особливості вітчизняних систем автоматизації банківських технологій
- 7.2. Теоретичні основи створення автоматизованих банківських систем
- 7.3. Стадії створення автоматизованих банківських систем
- 7.4. Інформаційне забезпечення автоматизованих інформаційних систем у банках
- 7.5. Програмне забезпечення автоматизованих банківських систем
- 8.1. Особливості документообігу у банку при використанні системи «Операційний день банку»
- 8.2. Склад задач, які розв'язуються за допомогою автоматизованої системи «Операційний день банку»
- 8.3. Технологія роботи з системою
- 9.1. Система обліку та контролю банківських валютних операцій
- 9.2. Система «Перекази! операції»
- 9.3. Автоматизована система ведення банківських договорів
- 9.4. Автоматизована система «Облік діяльності філій банку»
- 9.5. Система «Автоматизоване опрацювання даних в обмінному пункті»
- 9.6. Автоматизація фондових технологій в складі банківської діяльності
- 10.1. Основні вимоги до банківських комп'ютерних мереж
- 10.2. Корпоративна банківська мережа
- 10.3. Спеціалізовані системи «банк-клієнт»
- 10.4. Мережа Internet в банківській діяльності
- 10.5. Банкомати
- 10.6. Міжнародні банківські комп'ютерні мережі
- 10.7. Організація розрахунків в системі електронних платежів України
- 10.8. Технологія міжбанківських платежів у комерційному банку
- 10.9. Електронні системи обміну банківськими повідомленнями в Україні
- 11.1. Поняття безпеки банківських інформаційних систем
- 11.2. Загрози та безпека економічних інформаційних систем