7.3. Стадії створення автоматизованих банківських систем

Життєвий цикл автоматизованої банківської системи дозволяє ви­ділити чотири основні стадії: перед проекти)', проектну, впровадження і функціонування. Від якості проведених робіт на стадіях створення ав­томатизованих банківських систем затежить ефективність їх функціону­вання. Тому кожна проектна стадія ділиться на ряд етапів і передбачає створення документації, яка відображує результати роботи.

Основними роботами, що виконуються на етапах проектування, є:

а) перед проектне обстеження — формування вимог, вивчення об'­ єкту проектування, розробка і вибір варіанта концепції системи; створення і затвердження техніко-економічного обгрунтування і технічного завдання на систему;

б) технічний проект, де проводиться пошук найбільш раціональних проектних рішень, створюються і описуються всі компоненти системи;

в) робоче проектування, в процесі якого здійснюється доопрацюван­ ня програм, корегування структур баз даних, створення докумен­ тації на постачання і встановлення технічних засобів і т. п. Технічний і робочий проекти можуть об'єднуватися в єдиний до­ кумент — техноробочий проект.

Введення системи в дію охоплює встановлення і експлуатацію тех­нічних засобів, завантаження баз даних і дослідну експлуатацію про­грам, проведення випробувань для передачі в промислову експлуатацію, навчання персоналу. Це завершуюча стадія створення автоматизованої банківської системи. Промислова експлуатація включає супроводження програмних засобів і всього проекту, підтримку технічних засобів, опе­ративне обслуговування і адміністрування баз даних.

255

ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ І ТЕХНОЛОГІЇ У ФІНАНСОВО-КРЕДИТНИХ УСТАНОВАХ

Досвід створення автоматизованих банківських систем показує, що зараз зустрічаються дві крайності. В одному випадку суворо дотри­муються стандартів виготовлення документації, але терміни створення сильно затягуються, створення системи не вписується в ритм реально­го життя і вона виявляється не життєздатною. В іншому випадку умін­ня розробників створювати програми для автоматизації розв'язування окремих задач дозволяє їм відразу забезпечити процес використання розробок користувачем, система розпочинає «жити», але створення документації відстає і в результаті одержується продукт досить трудо­місткий для експлуатації, а його освоєння значною мірою залежить від спеці алістів-розробнйків.

Це протиріччя переборюється дотриманням проектної дисципліни. Технологічною передумовою, яка забезпечує не тільки продуктивне до­кументування, а й ефективне проектування, є використання CASE-сис-тем. Суть цих систем визначається їх назвою: конструювання програм за допомогою комп'ютера. CASE-технології об'єднують метод і інструмент і є розвитком процесу автоматизації проектування програмних комп­лексів. Початок цьому поклали комп'ютери та інтерпретатори з алгорит­мічних мов, потім до них приєдналися засоби тестування програм та їх налагодження, потім з'явилися засоби генерації звітів. Фактично ішов процес переходу до автоматизації проектування. Нарешті, засоби опису концептуальних моделей предметної області підвели процес автоматиза­ції проектування до етапу створення програмних комплексів і баз даних.

Створені інтегровані системи проектування, які охоплюють всі технологічні етапи проектування, забезпечують його документування і спільну роботу системних аналітиків і програмістів. Використовуючи CASE-систему проектування, можна описати предметну область, ви­являючи всі об'єкти, які їй належать, їх властивості, зв'язки між об'­єктами, властивості зв'язків, і зберігати цю інформацію в пам'яті ком­п'ютера. Кінцевим результатом опису є концептуальна модель, а потім логічна і фізична реалізація бази даних.

В процесі опису створюється база даних проекту, яка може існу­вати в електронному вигляді або на паперовому носієві і яка є докумен­тацією на проект.

256

Розділ 7 БАНКІВСЬКІ ПРОЦЕСИ І ТЕХНОЛОГІЇ

Особливе місце в процесі створення автоматизованої банківської системи, займає постановка задач.

В автоматизованій банківській системі, яка призначена для задо­волення потреб користувачів, найбільша увага приділяється ефективній реалізації користувацьких програм і продуктивності роботи користува­ча. Зараз користувач-економіст знаходиться перед вибором: або при­дбати готовий прикладний програмний продукт на ринкові програмних засобів, або його створювати в рамках своєї організації. Як перший, так і другий варіант висувають користувачеві проблему постановки задачі, тобто виробленню умов і вимог до програм, які реалізують потрібне ко­ристувачеві опрацювання інформації відповідно конкретним умовам. Трудомісткість та вартість постановок задач складає 70-80 % всіх ви­трат на прикладне програмування. В США такий стан привів до того, що спеціалісти з постановки задач і аналізу застосувань є найбільшою за чисельністю і швидко зростаючою групою серед усіх груп спеціалістів, професійно працюючих із ЕОМ.

Постановка задачі — це опис задачі за певними правилами, який дає вичерпуюче подання її суті. На основі постановки задачі програміст повинен подати логіку її розв'язування і рекомендувати стандартні про­грамні засоби, придатні для її реалізації.

Постановка задачі вимагає від користувача не тільки професійних знань в тій предметній області, для якої виконується постановка, айв області основ комп'ютерних інформаційних систем. Помилки користу­вача на етапі постановки задачі зростають за своїми наслідками в сотні і навіть тисячі разів у залежності від масштабу системи, якщо їх виявля­ють на кінцевих фазах прикладного програмного продукту. Причина по­лягає в тому, що кожна наступна ділянка створення прикладних програм не має інформації, потрібної для виправлення змістовних помилок.

Створення програмного продукту самим користувачем можна вва­жати кращим варіантом з точки зору простоти програми. Хоча з пози­ції професійних програмістів в таких програмах чимало похибок. Вони менш ефективні за машинними ресурсами, швидкодією та іншими тра­диційними критеріями.

257

ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМНІ ТЕХНОЛОГІЇ У ФІНАНСОВО-КРЕДИТНИХ УСТАНОВАХ

Усунення труднощів взаємодії «користувач — прикладний про­граміст» здійснюється постановкою задачі, регламентацією викладання змісту задачі, що робить взаємодію більш логічною і системною.

Постановка задачі здійснюється на стадії проектування комп'ю­терних інформаційних систем. Для постановки задачі використову­ються відомості, необхідні і достатні для повного виявлення її логічної та інформаційної суті. Таку інформацію має економіст, який здійснює розв'язування таких задач в умовах ручного опрацювання або з викорис­танням малих обчислювальних машин.

Користувач може використовувати готові програмні пакети, які за своїми функціями задовольняють його потреби, які орієнтовані на пев­ні види діяльності (бухгалтерську, фінансову, планову тощо), освоїти їх можливості і здобути навички роботи з ними. Такий напрямок є сьогодні провідним у сфері комп'ютеризації та інформатизації обслуговування ко­ристувачів. Нерідко він доповнюється розробкою оригінальних приклад­них програм. Проте в будь-якому випадку потрібна постановка задач.

Постановка і реалізація задач на ЕОМ потребує освоєння основних понять, що стосуються теоретичних основ комп'ютерних інформацій­них систем. До них належать:

• властивості, особливості і структура економічної інформації; умовно-стала інформація, її роль і призначення;

• носії інформації, макет машинного носія; засоби формалізованого опису інформації;

• алгоритм, його властивості і форми подання;

• призначення контролю вхідної і результуючої інформації, спосо­би контролю;

• склад і призначення пристроїв персональних ЕОМ;

• склад програмних засобів персональних ЕОМ, призначення опе­раційних систем, пакетів прикладних програм, інтегрованих па­кетів програм тип}' АРМ бухгалтера, АРМ фінансиста тощо.

При описуванні постановки задачі звертається увага на її просто­рово-часові характеристики. Вони відображають об'єми вхідної та ви­хідної інформації (кількість документів, рядків, знаків, які опрацьову­ються за одиницю часу), часові особливості надходження, опрацювання та видачі інформації.

258

i5a%

Розділ 7 БАНКІВСЬКІ ПРОЦЕСИ І ТЕХНОЛОГІЇ

В процесі опису постановки задачі важливими є перевірка точності та повноти імен усіх інформаційних одиниць і їх сукупностей. В умо­вах автоматизованого опрацювання, крім звичних для сприймання імен показників в документах (імена рядків і стовпчиків), мають місце не­традиційні форми подання інформації. Чіткість імен інформаційних су­купностей і їх ідентифікація, усунення синонімів та анонімів у назвах економічних показників забезпечують більш високу якість результатів опрацювання. Повна назва показника в складних формах може склада­тися із назв рядків, стовпчиків та елементів частини документу, що від­носиться до заголовку. Для кількісних і вартісних реквізитів вказується одиниця виміру. Опис показників і реквізитів якого-небудь документу потребує, як правило, їх співвідношення з місцем і часом відображува­них економічних процесів.