11.1. Рівні управління проектування інформаційної системи

Інформаційні системи, як правило, розроблюють спеціалізовані науково-дослідні чи проектні організації із залученням замовника чи сам замовник.

Деякі управлінські задачі можно автоматизувати швидше і дешевше, якщо це зробити в Internet – у формі сервісів з вільним або платним доступом. Це можливо якщо:

• супровід відповідного програмного забезпечення зводиться до частого оновлення стандартних для всіх користувачів форм вихідних повідомлень;

• для рішення задач використовується загальна (або в значній мірі загальна) для всіх користувачів база даних, значна по своєму об`єму і яка потребує частого оновлення;

• відповідні задачі вирішуються користувачем досить рідко;

• інформація, необхідна для рішення задач і пов`язана з конкретним запитом, може бути передана через Internet.

У спеціалізованих організаціях управління проектними роботами здійснюється на таких рівнях:

1) керівник організації і його заступники;

2) планово-виробничий відділ;

3) керівники функціональних підрозділів;

4) керівники проектів (головні конструктори);

5) відповідальні виконавці (керівники груп).

На кожному рівні управління існує певне уявлення про систему, яка створюється, й сам процес проектування. Воно визначається колом посадових обов’язків і характером функцій, які виконують представники кожного рівня в процесі створення системи.

Сам процес управління складається з таких функцій (етапів): прогнозування, планування, облік, контроль, аналіз і регулювання.

При організації проектування розробник має відповісти на такі питання:

1) у якій послідовності доцільно створювати проект;

2) які спеціалісти і на яких етапах необхідні для розробки проекту;

3) як забезпечити якісне документування проекту;

4) яким вимогам має відповідати проект, щоб забезпечити легке супроводження і модифікацію в процесі його функціонування;

5) як забезпечити комплексне налагодження і тестування програм-ного забезпечення;

6) які методи контролю процесу проектування доцільно викорис-товувати;

7) як і коли провадити контроль процесу проектування;

8) як організовувати колектив розробників;

9) у який спосіб інформувати учасників проектування про стан проекту;

10) як забезпечити виконання програмних та інформаційних зв’язків.

Так, при плануванні керівники проектної організації визначають портфель замовлень. Кожна ІС розглядається як щось ціле, а процес проектування як одна чи кілька тривалих операцій проектування.

Планово-виробничий відділ аналізує можливості реалізації запропонованих замовлень, виходячи із наявних обсягів необхідних ресурсів і враховуючи ще не закінчені проекти, розробка яких знаходиться на різних стадіях. Керівник проекту разом з керівниками функціональних підрозділів і спеціалістом з технології проектування здійснює планування і оперативний контроль виконання проектних робіт на різних етапах.

Можуть створюватись малі підприємства або тимчасові колективи по створенню ІС у складі:

керівник (менеджер) – той, що може переконати користувача, що його програмний чи інформаційний продукт найкращий;

системний аналітик (головний постановник) – фахівець, який добре знається в проблемній сфери й здатний скрупульозно розбиратися в усіх нюансах інформаційної системи, знає запити користувача краще, ніж він сам;

постановники – якісно розроблюють окремі частини проекту системи;

головний програміст – знає весь програмний продукт;

системний програміст – добре знає всі системні продукти, які використовуються при створенні інформаційної системи;

прикладні програмісти – розроблюють окремі частини програмного продукту;

тестувальник – перевіряє та випробує надійність і ефективність функціонування інформаційної системи;

дизайнер – створює зовнішній вигляд системи;

впроваджувач – створює базу даних і навчає користувача.