13.1. Задачі й принципи автоматизації проектування інформаційних систем

Неавтоматизоване проектування ІС породжує ряд проблем, пов'язаних як з якістю власне розробки, так і з якістю проектної до-кументації на систему. ІС як об'єкт проектування є складною сис-темою з усім спектром притаманних складним системам властивостей. З одного боку, ІС має велику кількість різних елементів, які в свою чергу об'єднуються множиною неоднорідних структуроподібних зв'яз-ків. З іншого боку, до розробки ІС залучається велика кількість різних спеціалістів як від організації розробника, так і від підприємст-ва (організації), для якого створюється ІС. Це призводить до появи двох глобальних проблем проектування:

- відсутність цілісного уявлення про майбутню систему на пер­ших етапах проектування, що спричинює потенціальну необхід­ність процедур перепроектування на стадіях впровадження та експлу­атації ІС;

- необхідність узгодження проектних рішень, що виконуються різними спеціалістами і навіть організаціями.

Аналіз досвіду проектування реальних систем , а також ме-ханізмів реалізації технології неавтоматизованого проектування ІС дозволяє деталізувати появи зазначених вище глобальних проблем. До числа негативних властивостей і характеристик ІС, що проек-тується, можна віднести такі:

- неадекватність структурних ІС тим задачам і цілям, що перед нею поставлені;

- неузгодженість структурних частин системи (підсистем, задач, файлів, баз даних);

- відсутність узгодженості у проектованій документації;

- неоднозначність трактування оформлених проектних рішень фа­хівцями різних профілів;

- надмірність проектної документації, яка полягає в дублюванні інформаційних одиниць проектних рішень у різних проектних доку­ментах;

- неповнота проектної документації, пов'язана з тим, що у системі можуть залишитися неописаними окремі елементи, можуть бути відсутні специфікації деяких даних;

- неможливість ефективно прослідкувати за документацією цілісну реакцію системи на зміну окремого чинника. Якщо, наприклад, не­обхідно з'ясувати як ІС та окремі її задачі прореагують на додаток (вилучення) якогось елемента, то для цього, як правило, необхідно прочитати всю документацію на систему.

Створення і використання систем автоматизованого проектування (САПР ІС) – новий напрямок у практиці створення ІС.

САПР ІС – організаційно-технічна система, яка складається з комплексу засобів автоматизації проектування, взаємопов’язаного з підроз­ділами проектної організації, і виконує автоматизоване проектування.

Комплекс засобів автоматизації проектування складається із сукупності засобів методичного, програмного, технічного, інформаційного та організаційного забезпечення.

У САПР ІС процес розробки розглядається з системної точки зору, а застосування ЕОМ передбачається на всіх етапах проектування. Стержневою вимогою до САПР ІС є можливість побудови і підтримки в системі проектування деякої глобальної інформаційної моделі об’єкта управління. Друга назва методу – модельне проектування.

Модель містить у формалізованому вигляді опис сукупності інформаційних компонентів і відношень між ними, включаючи їх зв’язки і алгоритмічні взаємодії. Інформаційна насиченість моделі має бути такою, щоб забезпечувалась можливість автоматизованого переходу до системи машинних алгоритмів, які складають сутність відповідної ІС.